донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.10.2008 р. справа №21/85
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Сукач Т.В. дов. №№№ 09/4630 від 29.12.2007р.,
від відповідача:
Ігнатова Н.О. дов. № Н-01/837 від 14.03.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
03.09.2008 року
по справі
№ 21/85
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м. Маріуполь Донецької області
до
Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
про
стягнення 16934 грн. 40 коп.
Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк 16934грн. 40коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неправильне застосування залізницею коефіцієнтів при нарахуванні провізної плати при перевезенні коксу від ВАТ «Авдіївський коксохімзавод»за період з 01.05.2007р. по 15.05.2007р.
Як на правову підставу своїх вимог позивач посилався на ст.62 Статуту залізниць України, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.307, 311 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
Господарський суд Донецької області рішенням від 03.09.2008р. у справі № 21/85 позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 15724грн.80коп. суми основного боргу, у задоволені позову в іншій частині відмовив. Задовольняючи позовні вимоги господарський суд визнав, що сума перебору провізної плати за спірними перевезеннями складає 15724грн.80коп., згідно Статуту залізниць України і Правил розрахунків за перевезення вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів як щодо недоборів, так і щодо переборів можуть здійснюватись на станціях призначення і, як наслідок, виплата сум перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів фінансово-економічною службою залізниці призначення має здійснюватися вантажоодержувачу. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності господарський суд зазначив, що позивачем не пропущений 6-ти місячний строк встановлений ст. 315 ГК України.
Державне підприємство «Донецька залізниця»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. у справі № 21/85 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення судом не дотримані ст. 315 ГК України, ст. 62 Статуту залізниць України, п.п.1.3, 1.9, 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, та норми процесуального права -ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, в частині всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заявник скарги вважає, що господарським судом не досліджені ті обставини, які стали підставою для покладення відповідальності у даному спорі на ДП «Донецька залізниця», оскільки фактично за спірними перевезеннями оплата провізної плати здійснена при відправленні вантажу експедитором -ТОВ «Лемтранс», позивач ніяких розрахунків із залізницею не проводив, і тому за приписами Правил перевезень вантажів не має права на отримання переборів зазначених платежів, оскільки не являється ані відправником, ані платником.
Крім того, заявник скарги вважає, що господарським судом невірно застосовані норми ст. 315 ГК України щодо визначення строку позовної давності, на думку заявника скарги, оскільки на час пред'явлення позову шестимісячний строк сплинув і залізницею заявлено про застосування позовної давності, позивачу у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено згідно ч.4 ст. 267 ЦК України.
Відповідач вважає рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. у справі № 21/85 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій» та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що Правила перевезень вантажів (Правила) це нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Згідно пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, (затв. Наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644, зареєстр. В Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085) плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.
Згідно пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
З наведеного слідує, що при оформленні видачі вантажів станція призначення повинна перевірити правильність сплаченої залізниці провізної плати -отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Вищенаведене кореспондується із ст. 51, ч.5 ст.62 Статуту залізниць України, п.1.4 Правил, якими встановлено, що підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезення вантажів для забезпечення гарантії належної провізної оплати та інших платежів. Заставне право діє поки вантаж перебуває у віданні залізниці.
Згідно пункту 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, із змінами внесеними наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 540 від 12.09.2005р., у тих випадках, коли станцією призначення виявлений перебір провізних платежів, останній зараховується в рахунок додаткових платежів, які виникли за даним відправленням при перевезенні. Залишок суми перебору станція призначення вказує в накладній та дорожній відомості над графою "Провізна плата". Виплата сум перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів здійснюється фінансово-економічною службою залізниці після перевірки розміру перебору.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. № 540 внесені зміни до пункту 1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно яких не передбачено повернення надмірно сплачених сум саме одержувачу.
Так, до внесення зазначених змін Правила розрахунків за перевезення вантажів передбачали повернення залізницею сум перебору провізної плати саме одержувачу, а після внесення змін -повернення стало залежати від того, ким сплачувалися платежі.
Це також конкретизовано у сьомому абзаці пункту 1 Правил заявлення та розгляду претензій (затв. наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 568/6856). Редакцію даного абзацу змінено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. № 540, згідно якого претензії щодо повернення переборів платежів, сплачених при відправленні вантажу, можуть заявлятися відправником залізниці відправлення, сплачених при одержанні вантажу, - одержувачем залізниці призначення.
Так, в пункті 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Донецьким апеляційним господарським судом при дослідження наданих документів встановлено, що у період з 01.05.07р. по 15.05.07р. на адресу ВАТ “ММК ім. Ілліча» за залізничними накладними на групу вагонів №№ 49574149, 49574114, 49574098, 49574073, 49574067, 49574178, 49574228, 49574259, 49574264, 49574295, 49574383, 49574208, 49574439, 49574318, 49574406, 49574356, 49574324, 49574144, 49574127, 49574120, 49574101, 49574069, 49574180, 49574210, 49574225, 49574268, 49574300, 49574382, 49574418 від ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод» надійшов вантаж (коксовий дріб'язок).
Із даних залізничних накладних вбачається, що платником провізної плати є ТОВ «Лемтранс».
Як вбачається з матеріалів справи з особового рахунку ТОВ «Лемтранс»переліками Ясинуватського ТехПД №№ 721 від 04.05.07р., 471 від 05.05.07р., 529 від 06.05.07р., 579 від 07.05.07р., 636 від 08.05.07р., 596 від 09.05.07р., 584 від 10.05.07р., 673 від 11.05.07р., 413 від 12.05.07р., 631 від 14.05.07р. була списана плата за перевезення у сумі 1192455грн.60коп. (з ПДВ).
Списані перевізником (ДП «Донецька залізниця») з ТОВ “Лемтранс» кошти останнім на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів були перевиставлені позивачеві для відшкодування.
Враховуючи вищенаведені норми права та ті обставини, що позивач ніяких розрахунків із залізницею не проводив, слід визнати, що позивач не має права на отримання переборів зазначених платежів, оскільки не являється ані відправником, ані платником провізної плати.
Таким чином, висновок господарського суду про те, що згідно Статуту залізниць України і Правил розрахунків за перевезення вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів як щодо недоборів, так і щодо переборів можуть здійснюватись на станціях призначення і, як наслідок, виплата сум перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів фінансово-економічною службою залізниці призначення має здійснюватися вантажоодержувачу є помилковим та таким, що не відповідає приписам Статуту залізниць України та Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Враховуючи даний висновок, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про доведеність матеріалами справи позовних вимог у сумі 15724грн.80коп., тому рішення господарського суду про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню.
При наявності обставин, встановлених апеляційним господарським судом, позовні вимоги ВАТ «ММК ім. Ілліча» про стягнення з ДП «Донецька залізниця»16934грн. 40коп. суми перебору провізної плати визнаються безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2008р. у справі № 21/85 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь Донецької області про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк 16934грн. 40коп. суми перебору провізної плати відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь Донецької області на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк 78грн. 62коп. суми державного мита сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження».
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС