30 жовтня 2008 р.
№ 2/69-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2008р.
у справі
господарського суду
№2/69-08
Херсонської області
за позовом
державного підприємства "Одеська залізниця"
до
дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення 7 672,92грн.
пр. Литвиненко Т.О. - дов. №368 від 20.02.08р.
не з'явився
Розпорядженням №02-12.2/495 від 29.10.2008р. у зв'язку із виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №2/69-08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
У січні 2008 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про стягнення 7 672,92 грн. за зберігання вантажу у вагонах в серпні 2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.46 Статуту залізниць України, Правилами зберігання вантажів та Тарифним керівництвом №1, а також доказами по справі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.03.2008р. (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 672,92грн. основного боргу за зберігання вантажу у вагонах та судові витрати, посилаючись на те, що факт затримки вагонів на станції Херсон -порт підтверджується актами загальної форми №1046 від 04-06.08.2007р.; №1077 від 15-16.08.2007р.; №1071 від 12.08.2007р.; №1068 від 12-14.08.2007р.; №1083 від 17.08.2007р. та №1105 від 23-26.08.2007р., а тому вимоги про сплату за зберігання вантажу є обґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення, оскільки, на думку скаржника, воно прийняте з порушенням норм матеріального права.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. (судді Федоров І.О., Хуторний В.М., Яценко О.М.) рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 659,48грн. основного боргу за зберігання вантажу у вагонах та пропорційно судові витрати, посилаючись на те, що позивачем зроблено розрахунок суми боргу без врахування терміну безоплатного зберігання, передбаченого Тарифним керівництвом №1.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2007р. між сторонами укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Херсон -Порт Одеської залізниці строком до 31.01.2008р. Відповідно до аб.6 п.14 цього договору Порт сплачує залізниці плату за користування вагонами, зберігання вантажів у вагонах, згідно з Тарифним керівництвом №1 та Правилами перевезення вантажів. Вказаний договір відповідачем підписано з урахуванням протоколу розбіжностей від 29.01.2007р. В свою чергу, державним підприємством "Одеська залізниця" до викладених у протоколі розбіжностей від 29.01.2007р. складено протокол узгодження розбіжностей до договору від 10.01.2007р., який сторонами підписано 22.02.2007р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів оскарження в судовому порядку протоколу узгодження розбіжностей від 22.02.2007р. суду не надано, а відтак, не погоджені пункти позивачем в протоколі узгодження розбіжностей є обов'язковими для сторін.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 5 "Правил зберігання вантажів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 закріплено, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пунктом 8 "Правил зберігання вантажів" встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. №551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999р. за №828/4121 (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Пунктом 2.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього збірника визначено, що при нарахуванні зборів за зберігання вантажів неповна доба округляється у всіх випадках до повної.
Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Статтею 42 Статуту залізниць України встановлює, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.
Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не оспорює факт належного повідомлення залізницею про надходження вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Судами встановлено, що державним підприємством "Одеська залізниця" відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, складено акти загальної форми №№1046 від 15-16.08.2007р., 1071 від 12.08.2007р., 1068 від 12-14.08.2007р., 1083 17.08.2007р., 1105 від 23-26.08.2007р., які засвідчують факт затримки вагонів на станції призначення.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції, що за понаднормативне зберігання стягненню підлягає 7 672,92грн., оскільки як вбачається із розрахунку суми належних платежів при затримці вагонів, наданого позивачем, нарахування останнім відбулося без врахування терміну безоплатного зберігання, передбаченого Тарифним керівництвом №1.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з урахуванням терміну безоплатного зберігання, стягненню підлягає сума в розмірі 4 659,48грн.
За таких обставин, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм надано належну правову оцінку, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови по справі з наведених у касаційній скарзі мотивів.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. у справі № 2/69-08 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська