07 жовтня 2008 р.
№ 2-1/957-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Волік І.М., Разводової С.С.,
за участю представника Сімферопольської міської ради та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради -Медарь Н.В. дов. № 24/01-55/2325 від 07.11.2007 року, представника Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим -Смишляєва М.М. дов. №19/10-29 від 16.01.2006 року та представника Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства -Трофименко І.О. дов. №31 від 02.09.2008 року,
розглянувши касаційні скарги Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства та Сімферопольської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року у справі господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Духовного управління мусульман Криму до Сімферопольської міської ради, ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, треті особи -Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки,
У січні 2008 року Духовне управління мусульман Криму звернулось з позовом до Сімферопольської міської ради, ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про вилучення в землекористувача - ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" - земельної ділянки загальною площею 2,7 га по вул. Ялтинська, 22, в м. Сімферополі, спонукання Сімферопольської міської ради укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га по вул. Ялтинська, 22, в м. Сімферополі в редакції позивача.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив спонукати відповідача у десятиденний строк з дня набуття рішенням чинності укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га по вул. Ялтинська, 22, в м. Сімферополі. У випадку не укладення Сімферопольською міською Радою договору оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га по вул. Ялтинська, 22, в м. Сімферополі, вважати договір укладеним в редакції Духовного управління мусульман Криму.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2008 року позов задоволено. Сімферопольську міську раду зобов'язано у десятиденний строк з дня набрання рішенням з дійсної справи законної сили укласти з Духовним управлінням мусульман Криму договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яка розташована по вул. Ялтинська, 22, в м. Сімферополі.
Зміст договору, який має бути укладений, викладено в резолютивній частині зазначеного вище рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2008 року задоволено частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2008 року скасовано.
Прийняте нове рішення, яким позов задоволено та зобов'язано Сімферопольську міську раду у десятиденний строк з дня набрання рішенням з дійсної справи законної сили укласти з духовним Управлінням мусульман Криму договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 22, у редакції, запропонованій позивачем, а у разі неукладення зазначеного договору Сімферопольською міською радою у вказаний строк, вважати договір укладеним.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2008 року роз'яснена постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року: пункт 4 резолютивної частини вказаної постанови доповнений змістом договору оренди земельної ділянки за проектом позивача, який підлягає укладенню за рішенням суду.
У касаційних скаргах Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства та Сімферопольська міська рада просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2008 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Духовного управління мусульман Криму відмовити.
Стверджують, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Представники Духовного управління мусульман Криму, ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" та Рескому АРК з охорони навколишнього природного середовища в судове засідання не з'явились.
Від Духовного управління мусульман Криму надійшла телеграма про відкладення розгляду касаційних скарг в зв'язку з хворобою їхніх представників.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд визнав за можливе відхилити клопотання представників позивача і розглянути касаційну скаргу за відсутності представників осіб, які не з'явилися.
Вислухавши пояснення представників відповідачів та третіх осіб, обговоривши доводи касаційних скарг, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до рішення 21 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання №302 від 15 липня 2004 року було вирішено погодити Духовному управлінню мусульман Криму місце розташування та розмір земельної ділянки площею 2,7 га для будівництва комплексу Соборної мечеті в районі вул. Ялтинська, 22, у м. Сімферополі за рахунок вилучення частини земельної ділянки Сімферопольського державного лісомисливського господарства Лісопаркового лісництва (квадрат 11 виділ 1), а також надати дозвіл Духовному Управлінню мусульман Криму на виконання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 22, для будівництва комплексу Соборної мечеті.
Відповідно до п.п. 8.2 п. 8 рішення №337 22 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання від 21 жовтня 2004 року було припинено право постійного користування Сімферопольського державного лісомисливського господарства земельною ділянкою площею 2,7 га, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 22 (квадрат 11, виділ 1), на підставі пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №108 від 12 січня 2007 року позивачу у справі було надано дозвіл на виконання комплексу проектних робіт для будівництва комплексу Соборної мечеті у м.Сімферополі у районі вул. Ялтинської, 22, та визначено окремі обов'язки позивача у зв'язку з цим.
Суди попередніх інстанцій зазначали, що позивач на підставі зазначених рішень та дозволів виконав проект відведення земельної ділянки та у вересні 2007 року надав його на розгляд Сімферопольської міської ради.
Водночас, з судових рішень вбачається, що підставою для звернення з позовом до суду стало невчинення відповідачем дій щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції фактично виходили з того, що оскільки Сімферопольською міською радою позивачу було надано всі відповідні дозволи на землевідвід та проектування, а останнім дотримано передбачені законодавством вимоги для укладення договору оренди земельної ділянки, то вимоги позивача про спонукання ради укласти зазначений договір оренди є правомірними.
Однак з таким висновками судів погодитись не можна.
Згідно ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на момент передачі проекту відведення на розгляд Сімферопольської міської ради, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі".
Статтею 12 Земельного Кодексу України визначено повноваження міських рад у сфері земельних відносин, до яких, зокрема, відносяться повноваження щодо надання земельних ділянок в користування (оренду).
Виходячи зі змісту положень даної статті Земельного кодексу України вбачається, що передача земельних ділянок в оренду за заявою особи, яка хоче отримати земельну ділянку в оренду, є виключним правом органу місцевого самоврядування.
Земельний кодекс України не містить імперативних норм, які б покладали на орган місцевого самоврядування обов'язок передати в оренду земельну ділянку зацікавленій особі.
До того ж, відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин ( у тому числі надання земельної ділянки в оренду) відноситься до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад.
Зазначені питання вирішуються виключно на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.
Проте, вирішуючи спір по суті, суди не з'ясували, чи звертався позивач до Ради з заявою про передачу спірної землі в оренду, чи витримані умови чинного законодавства при вирішенні питання про передачу землі в оренду, зокрема, чи приймалось рішення міської ради щодо погодження чи відмови в погодженні проекту відведення спірної земельної ділянки позивачу та, відповідно, про відмову у наданні чи надання земельної ділянки в оренду.
У порушення вимог ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України суди не з'ясували, чи взагалі виносилось питання щодо погодження зазначеного проекту відведення на розгляд сесії.
Крім того, суди не з'ясували, чи надавав позивач відповідачу проект договору оренди земельної ділянки, та відповідно, яким чином сприйняв зміст такого договору, в разі його надання, відповідач, тобто, чи витримані умови чинних ЦК та ГК України щодо порядку укладення договорів та врегулювання розбіжностей щодо їх змісту, зокрема, суди попередніх інстанцій не перевірили доводи відповідачів щодо невідповідності умов договору оренди землі в редакції позивача змісту Типового договору.
За змістом чинного законодавства України необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки та умов надання, а зобов'язання цього органу укласти договір оренди земельної ділянки за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для юридично правильного вирішення спору, оскаржувані судові рішення визнати законними та обґрунтованими не можна, а відтак, останні підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене вище, з'ясувати питання про наявність рішення міської ради щодо погодження чи відмови в погодженні проекту відведення спірної земельної ділянки позивачу, з'ясувати питання стосовно того, чи взагалі виносилось питання щодо погодження проекту відведення, поданого позивачем, на розгляд сесії, чи додержаний порядок укладення угоди відповідно до вимог чинних ЦК та ГК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі пов'язані з цим обставини справи, більш ретельно перевірити доводи сторін у справі, належним чином перевірити, яким чином співвідноситься заявлена позовна вимога з положеннями чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційні скарги задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року та рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 15 лютого 2008 року.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий Т. Козир
Судді І. Волік
С. Разводова