14 жовтня 2008 р.
№ 14/136/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка"
на постанову
від 03.07.2008 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі
№ 14/136/08 господарського суду Миколаївської області
за позовом
Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка"
до
Акціонерного товариства відкритого типу "Гілєя"
про
визнання недійсним пункту 4.3 договору № 268/св від 17.04.2006р.
ПОСП "Берізка" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу "Гілєя про визнання недійсним пункту 4.3 договору № 268/св від 17.04.2006 р., посилаючись на приписи статей 203, 215, 549 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 4.3 договору № 268/св від 17.04.2006 р. передбачено, сплата пені у розмірі 5 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, проте, на думку позивача, вказаний пункт договору суперечить вимогам пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву товариство "Гілєя" просило відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що пункт 4.3 договору відповідає вимогам законодавства, зокрема, статті 231 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008 р. (суддя Цвєткова П.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з огляду на те, що спірний пункт договору не суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, статті 230 та 231 Господарського кодексу України.
За апеляційною скаргою ПОСП "Берізка" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Бойко Л.І.), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.07.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ПОСП "Берізка" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник, зокрема, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень не застосовано положення частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, за якою пеня визначена як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а тому пеня може бути нарахована лише на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 17.04.2006 р. між Акціонерним товариством відкритого типу "Гілея" та ПОСП "Берізка" було укладено договір № 268/св.
ПОСП "Берізка" звернулось до господарського суду Миколаївської області з вимогою про визнання недійсним пункту 4.3 вказаного договору № 268/св від 17.04.2006 р., оскільки вказаний пункт договору суперечить вимогам пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України, а саме, нарахування пені можливе лише за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Зважаючи на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що посилання позивача на те, що пункт 4.3 договору суперечить законодавству є безпідставним, оскільки пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошових є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому прийняті у справі рішення та постанова є такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Доводи заявника судова колегія вважає непереконливими та таким, що не відповідають приписам чинного законодавства.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 р. у справі № 14/136/08 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу ПОСП "Берізка" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач