ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
18.12.2007р.
м.Київ
№ 21/378-А
За позовом: Акціонерного комерційного банку «Правекс - банк»;
До: Національного банку України;
Про: визнання нечинними та такими, що не відповідають правовим
актами вищої юридичної сили Правил зберігання, захисту,
використання та розкриття банківської таємниці, затверджених
постановою правління НБУ №267 від 14.07.2006 р. в частині пункту
3.7. та абзацу третього пункту 5.1.
Судді Мандриченко О.В. (головуючий)
Пінчук В.І.
Мудрий С.М.
при секретарі судового засідання Радецькій Ю.О.
Представники
Від позивача: Тропотяга Р.П., представник, довіреність №1355/Д від 05.11.2007 р.;
Від відповідача: Барчан Н.Г., представник, довіреність №18-208/3739-12043
від 21.11.2007 р.;
Шевченко П.В., представник, довіреність №18-208/175-514
від 18.01.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі №21/378-а, справа призначена слуханням на 10.07.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2007 р. закінчене підготовче провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду на 19.09.2007 р.
Розпорядженням В.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. розгляд справи доручено здійснювати у колегіальному складі суддів: Шевченко Е.О. (головуючий), Мандриченко О.В., Мудрий С.М.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 р. розгляд справи доручено здійснювати у колегіальному складі суддів: Мандриченко О.В. (головуючий), Пінчук В.І., Мудрий С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2007 р. справа призначена слуханням на 18.12.2007 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати незаконними та такими, що не відповідаються правовим актам вищого юридичної сили «Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», затверджені постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. №267, в частині: п. 3.7. «у разі надходження до банку запиту іншого банку щодо надання інформації, необхідної для забезпечення ідентифікації ним свого клієнта, з»ясування суті та мети проведення клієнтом фінансової операції (операцій) або перевірки наданої клієнтом інформації, банк, що отримав такий запит, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту зобов'язаний безоплатно надати банку, що зробив такий запит, відповідну інформацію»; абзацу третього п. 5.1. «...і копій документів..., як..., так і на письмовий запит під час здійснення безвиїзного нагляду» з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданих письмових запереченнях та представники останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. №267, були прийняті Національним банком України в межах його повноважень, відповідно до законодавства, жодним чином не порушують та не можуть порушувати законні права та охоронювані інтереси позивача, як суб'єкта господарювання.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. №267 затверджені Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі -Правила).
Відповідно до п. 3.7. Правил у разі надходження до банку запиту іншого банку щодо надання інформації, необхідної для забезпечення ідентифікації ним свого клієнта, з»ясування суті та мети проведення клієнтом фінансової операції (операцій) або перевірки наданої клієнтом інформації, банк, що отримав такий запит, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту зобов'язаний безоплатно надати банку, що зробив такий запит, відповідну інформацію.
Пунктом 5.1. Правил передбачено, що для здійснення своїх функції Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Банки зобов'язані надавати Національному банку інформацію, що містить банківську таємницю, у формі:
-документів і копій документів -носіїв відповідної інформації (договори, установчі документи, виписки за рахунками тощо) як під час проведення інспекційних перевірок, так і на письмовий запит під час здійснення безвиїзного нагляду;
-пояснень щодо проведених банком операції та з окремих питань діяльності банку;
-звітності;
-тощо.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необгрнутованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Національний банк України» на виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
Інші функції, які виконує Національний банк України, визначені статтею 7 Закону про НБУ та Законом України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки). Так, статтею 7 Закону про НБУ, зокрема, передбачено, що Національний банк:
-встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4);
-здійснює банківське регулювання та нагляд (пункт 8);
-здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій (пункт 14);
-здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю (пункт 22).
Статтею 57 Закону про НБУ встановлено, що для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону про банки, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Статтею 60 Закону про банки передбачено, що Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Отже, повноваження Національного банку щодо прийняття Правил прямо визначені Законом про банки.
Щодо твердження позивача про невідповідність законодавству пункту 3.7 Правил слід зазначити про наступне.
Згідно зі статтею 1076 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Один із таких випадків наведений у частинах 6 та7 статті 64 Закону про банки.
Частиною 6 вказаної статті Закону, зокрема, передбачено, що для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта - юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.
Аналогічна правова норма міститься також в частині 7 статті 64 Закону про банки.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 62 Закону про банки банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
Отже, твердження позивача про те, що п. 3.7 Правил суперечить Закону про банки, є необгрунтованим.
Щодо твердження позивача про невідповідність абзацу третього п. 5.1 Правил вимогам Закону про банки, слід зазначити про наведене.
Як вже зазначалось раніше, статтею 57 Закону про НБУ встановлено, що для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону про банки, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Під інформацією Закон України «Про інформацію»(далі - Закон про інформацію) розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Згідно зі статтею 27 Закону про інформацію документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно -, відео -, фотоплівці або на іншому носієві.
Одержання первинних документів дозволятиме Національному банку України здійснювати постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.
Крім того, одержання копій саме первинних, а не оригіналів вторинних документів надаватиме можливість Національному банку України отримувати повну, точну, а отже й об'єктивну інформацію про фінансове становище банку, дотримання ним обов'язкових економічних нормативів, здійснювати контроль за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.
Таким чином, інформація, одержана з першоджерел, дозволить Національному банку України належним чином захищати інтереси вкладників та кредиторів, а також забезпечити фінансову надійність банків.
Одержання такої інформації (документів) не суперечить основним принципам інформаційних відносин, закріплених в Законі про інформацію. До таких принципів, зокрема, належать: гарантованість права на інформацію; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації тощо (стаття 5 Закону про інформацію). Крім того, право на інформацію забезпечується: створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію тощо.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю (стаття 60 Закону про банки), а її нерозкриття з боку Національного банку України гарантується, зокрема, статтями 57, 67 Закону про НБУ та статтею 232 Кримінального кодексу України. Крім того, частиною шостою статті 62 Закону про банки встановлено, що обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ним осіб, які в межах повноважень, наданих Законом про НБУ, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
Частиною п'ятою статті 62 Закону про банки встановлено, що обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом про НБУ, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
У зв'язку з тим, що інформація, яка збирається Національним банком України під час проведення банківського нагляду, зокрема, й відповідно до Правил, вона згідно частини третьої статті 61 Закону про банки є банківську таємницю. Тому, зазначену інформацію віднесено до переліку форм з грифом «Банківська таємниця», проходження її по електронних каналах до відповідної служби банківського нагляду або валютного контролю Національного банку України захищено від перегляду, доступ до зазначеної форми обмежено, а уповноважені працівники банківського нагляду або валютного контролю, які мають доступ до неї, підписали зобов'язання щодо збереження банківської таємниці згідно з вимогами статті 61 Закону про банки.
Отже, чинним законодавством України встановлено жорсткі обмеження щодо розкриття банківської таємниці та сувору відповідальність за відповідні протиправні дії.
Таким чином, Закон про банки не встановлює обмежень на отримання Національним банком України інформації як про банки, так і про їх клієнтів, якщо така інформація отримується ним у процесі здійснення банківського нагляду або валютного контролю. При цьому інформація отримується Національним банком України саме в процесі здійснення банківського нагляду та валютного контролю.
Підсумовуючи все вищезазначене, можна стверджувати, що приймаючи Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, Національний банк України діяв у відповідності до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід також зазначити про те, що оскаржувана постанова жодним чином не порушує законні права та охоронювані інтереси позивача як суб'єкта господарювання.
До матеріалів справи додана також постанова Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2007 у справі № 2-А-34-1/07 за адміністративним позовом Черновецького Л.М. про визнання частково недійсними Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, у якій зазначено, що положення пунктів З.5.; З.7.; 5.1. Правил узгоджуються та відповідають вимогам ст. ст. 62, 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та в межах повноважень, наданих відповідачу Законом України «Про Національний банк України». Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.05.2007 у справі № 22-1429-а-2007 вказана постанова залишена в силі.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 94, 98, 158, 161 -163, розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, господарський суд,-
1. У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена заінтересованою стороною в строки та порядку, визначеними статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді
О.В. Мандриченко (головуючий)
В.І. Пінчук
С.М. Мудрий