2-4024/11
Справа № 2/508/1023/12
Справа № 2/508/768/ 12
05 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого -судді Орєхова О.І.
при секретарі Лисенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», третя особа публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про примусове стягнення грошових зобов»язань та компенсацію моральної шкоди, які виникли через порушення умов Договору страхування, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до закритого акціонерного товариства АСК «ІНГО Україна», третя особа публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про примусове стягнення грошових зобов»язань та компенсацію моральної шкоди, які виникли через порушення умов Договору страхування, посилаючись на наступне.
31 січня 2008 року ним з ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів №540548326 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року та Адендуму №1 від 03.07.2008 року, згідно з яким Відповідач взяв на себе обов'язок відшкодовувати страхові збитки відносно його автомобіля TOYOTA CAMRY 2.4 та додаткового обладнання, які він може зазнати як страхувальник.
У зв'язку з настанням 23 січня 2010 року ДТП за участі його автомобіля він одразу звернувся до представника Донецької філії Відповідача, яким 25 січня 2010 року було складено відповідний Акт огляду транспортного засобу та визначено обсяг ушкоджень.
Разом із заявою про виплату йому належного страхового відшкодування він надав Відповідачу рахунок вартості ремонтно-відновлювальних робіт Офіційного сервісного центру TOYOTA у м.Донецьку (ТОВ «Автогалс») на суму 4789,44 грн. (рахунок-договір ЛоСФ-АГ-005310 від 25.01.2010 p.).
Однак, Відповідач грубо порушив умови укладеного між ними Договору страхування, оскільки: безпідставно та неправомірно відмовив йому у страховому відшкодуванні у повному обсязі; повідомив його про це лише 18 березня 2010 року, тобто майже через півтора місяці, чим порушив 15-денний термін, встановлений п. 14.1 Правил страхування для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Відмову у страховому відшкодуванні у повному обсязі Донецька філія Відповідача мотивувала, посилаючись на перше речення п. 3.2 Договору страхування. Однак при цьому Відповідач неправомірно проігнорував договірні умови, передбачені останнім реченням цього пункту Договору страхування, який встановлює: «У разі сплати Страхувальником страхового платежу не в повному обсязі незалежно від причин, Страховик несе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування протягом дії відповідного періоду страхування пропорційно співвідношенню розміру фактично сплаченого страхового платежу до розміру страхового платежу, визначеного у відповідності до положень цього Договору.»
Так, відповідно до Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Договору страхування ним було сплачено перший внесок за другий період страхування у розмірі 10000 (десять тисяч) грн., який продовжив дію Договору страхування до 01.02.2010 року включно, що передбачено п.З Додаткової угоди №1.
При цьому сплачена ним сума склала 65,98 % від загальної страхової премії у розмірі 15157 грн. за другий період страхування, що визначено п.2 Додаткової угоди №1 за наступним розрахунком: 10000 грн. * 100 % / 15157 грн. = 65,98 %.
З огляду на ці договірні умови та часткову сплату ним страхового платежу за другий період страхування, відповідно до частини другої п. 3.2 Договору страхування Відповідач зобов'язаний виплатити йому страхове відшкодування по страховому випадку від 23.01.2010 року у розмірі 65,98 % від загальної вартості ремонтно-відновлюваннх робіт, що складає суму в 3160,07 грн. (згідно вартості ремонтно-відновлювальних робіт Офіційного сервісного центру TOYOTA у м. Донецьку (ТОВ «Автогалс») на суму 4789,44 грн.).
Відповідач зобов'язаний сплатити пеню за затримку виплати страхового відшкодування по страховому випадку від 23.01.2010 року.
У п. 11.4 Правил страхування визначено, що Відповідач зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового
випадку, вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати
страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.11.4.2); здійснити виплату страхового відшкодування на умовах і в терміни, які
передбачені договором страхування. Відповідач несе відповідальність за несвоєчасну
виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені, розмір якої
визначається умовами договору страхування або законом (п.11.4.3).
Відповідно до абзацу другого п.5.5 Договору страхування "Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості".
Відповідальність за неналежне виконання договору страхування також передбачена статтею 992 ЦК України.
Виходячи з цього, Відповідач порушив строк виплати страхового відшкодування на 541 день - починаючи з дати отримання усіх необхідних документів, тобто з 25.01.2010 року, і до теперішнього часу, тобто до 30.11.2011 року, за відрахуванням 15 робочих днів, визначених п. 14.1 Правил страхування.
Розрахунок пені: складає період у 478 днів, облікова ставка НБУ становить 7,75 %. З огляду на це пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за цей неповний період прострочки склала: 3160,07 грн. * (2*7,75% річних) / 365 днів * 478 днів = 641,45 грн. Починаючи з 08.07.2010 року і до 09.08.2010 року включно, що складає період у
33 дні, облікова ставка НБУ становила 8,5 %. З огляду на це пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за цей неповний період прострочки склала: 3160,07 грн. * (2*8,5% річних) / 365 днів * 33 дня = 48,56 грн. Починаючи з 08.06.2010 року і до 07.07.2010року включно, що складає періоду 30 днів, облікова ставка НБУ становила 9,5 %. З огляду на це пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за цей неповний період прострочки склала: 3160,07 грн. * (2*9,5% річних) / 365 днів * 33 дня = 54,28 грн. Розрахована пеня за неповний період прострочки з 08.06.2010 р. і до 30.11.2011 р. включно склала: 641,45 + 48,56 + 54,28 = 744,29 грн.
Зважаючи, що розмір пені за цей період склав більше 10%о від суми заборгованості, то згідно абзацу другого п.5.5 Договору страхування до сплати Відповідачем у якості пені за затримку виплати страхового відшкодування підлягає сплаті сума у розмірі 316 грн.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення».
Згідно даних Держкомстату України за 2010 рік індекс інфляції склав 109,1 %, при цьому у січні 2010 року індекс інфляції становив 101,8%). З огляду на це, за період з лютого по грудень 2010 року слід врахувати наступний індекс інфляції: 109,1% - 101,8%) = 107,3%.
При врахуванні цього індексу інфляції до суми страхового відшкодування Відповідача (без врахування пені), який становить 3160,07 грн., сума грошового зобов'язання Відповідача складає: 3160,07 * 107,3% = 3390,75 грн.
Згідно даних Держкомстату України за 2011 рік індекс інфляції склав 104,2%.
При врахуванні індексу інфляції за 2011 рік до суми страхового відшкодування, яке заборгував Відповідач (враховує індекс інфляції за лютий - грудень 2010 року), сума грошового зобов'язання Відповідача складає 3390,75 грн., згідно наступного розрахунку: 3390,75 * 104,2 % =3533,16 грн.
Підсумовуючи викладене, через порушення умов Договору страхування з боку Відповідача на його користь підлягають сплаті наступні фінансові зобов'язання: страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції за 2010 та 2011 роки -
3533,16 грн; пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі - 316 грн;
що у сукупності складає суму у розмірі 3849,16 грн.
Крім того, завдана йому Відповідачем моральна шкода полягає саме у протиправній відмові з його боку виплатити йому належну суму страхового відшкодування. Це у свою чергу не тільки призвело до вилучення з мого сімейного бюджету значної суми грошових коштів, але й виявилось в брутальному та свідомому знущанні з боку Відповідача над його правами як страхувальника та спричинені йому постійних душевних хвилювань, що негативно відображається на його здоров'ї, змушує особистий час присвячувати захисту його порушених прав, порушує нормальну життєдіяльність мене та моєї родини.
При цьому мова не йде про відповідальність Відповідача за моральні страждання, завдані йому в наслідок настання страхового випадку. На увазі мається саме відповідальність Відповідача за моральну шкоду завдану як результат його свідомих протиправних дій по відношенню до нього, як страхувальника.
Більш того, суд має врахувати тривалість моральних страждань, завданих мені протиправними діями Відповідача, строк яких сягає на даний момент майже 3-х років! Зокрема Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.05.2011 року у справі № 2-230/2011 p., яке набуло законної сили, було встановлено неправомірність дій Відповідача по відношенню до нього за цим самим Договором страхуванням стосовно двох інших страхових випадків, які мали місце ще у 2008 році. Незважаючи на це, Відповідач продовжив систематично порушувати взяті на себе зобов'язання та позбавив його належного страхового відшкодування, тобто коштів, на які розраховував він і його родина. Це ще більше підсилило його душевні хвилювання, оскільки мені вдруге доводиться у судовому порядку виборювати справедливість та належне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України: «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»також передбачено, що: «При задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Крім цього, Договір страхування не містить положень, в яких було б визначено, що Відповідач як Страховик не несе відповідальності перед Страхувальником за завдання моральної шкоди у зв'язку з порушенням його прав на своєчасну та у повному обсязі виплату страхового відшкодування.
Моральну шкоду, завдану йому Відповідачем, він оцінює у 3000 гривень та вважає, що вона підлягає відшкодуванню за рішенням суду у повному обсязі, зважаючи на систематичний та довготривалий характер завданих йому Відповідачем страждань, пов'язаних із свідомим і неоднократним порушенням з його боку договірних зобов'язань.
Звертає увагу Суду на те, що Держфінпослуг у своїй відповіді (вих. № 5271/42-12 від 09.07.2010 р.) за наслідками розгляду його скарги стосовно страхового випадку від 23.01.2010 року повідомила про виявлення порушень законодавства України з боку Відповідача у сфері фінансових послуг, які полягали у нездійсненні страхового відшкодування у відповідності з договором страхування та невиплати пені за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.
У зв'язку з цим Держфінпослуг застосувала захід впливу стосовно Відповідача, якими було зобов'язано його до 19.07.2010 року усунути виявлені порушення законодавства України та вжити заходів для виконання своїх зобов'язань по договору страхування. Відповідний лист Держфінпослуг додається до матеріалів справи.
Не зважаючи на це, до цього часу Відповідач повністю відмовився виконувати згаданий припис Держфінпослуг та до цього часу не виконав свої зобов'язання переді ним, які випливають із Договору страхування.
Просив суд стягнути з Відповідача (ЗАТ «АСК «ІНГО Україна») на його користь: страхове відшкодування по страховому випадку від 23.01.2010 року з урахуванням індексу інфляції за 2010 рік у розмірі 3533,16 грн; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 316 грн.; стягнути з Відповідача на його користь компенсацію завданої мйому моральної шкоди у розмірі 3000 грн.; стягнути з Відповідача на його користь кошти, які він витратив на правову допомогу, - у розмірі 2500 грн.; стягнути з Відповідача на його користь судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та інші витрати, пов'язані з розглядом судової справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка, причини своє відсутності суду не сповістив.
Третя особа ПАТ «Укрсоцбанк»в судове засідання не з»явилася про час та місце слухання справи була повідомлена, надано заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримують.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлені наступні обставини.
31 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів №540548326 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року та Адендуму №1 від 03.07.2008 року, згідно з яким Відповідач взяв на себе обов'язок відшкодовувати страхові збитки відносно його автомобіля TOYOTA CAMRY 2.4 та додаткового обладнання, які він може зазнати як страхувальник.
Згідно вказаного договору страхування наземних транспортних засобів № 540548326 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року та Адендуму №1 від 03.07.2008 року вигоданабувачем є АКБ «Укрсоцбанк».
З автомобілем позивача ОСОБА_2 стався страховий випадок 23 січня 2010 року, де позивач одразу звернувся до представника Донецької філії Відповідача, яким 25 січня 2010 року було складено відповідний Акт огляду транспортного засобу та визначено обсяг ушкоджень. Разом із заявою про виплату належного страхового відшкодування позивач надав Відповідачу рахунок вартості ремонтно-відновлювальних робіт Офіційного сервісного центру TOYOTA у м.Донецьку (ТОВ «Автогалс») на суму 4789,44 грн. (рахунок-договір ЛоСФ-АГ-005310 від 25.01.2010 p.).
Однак, Відповідач грубо порушив умови укладеного між ними Договору страхування, оскільки: безпідставно та неправомірно відмовив йому у страховому відшкодуванні у повному обсязі; повідомив його про це лише 18 березня 2010 року, тобто майже через півтора місяці, чим порушив 15-денний термін, встановлений п. 14.1 Правил страхування для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Відмову у страховому відшкодуванні у повному обсязі Донецька філія Відповідача мотивувала, посилаючись на перше речення п. 3.2 Договору страхування. Однак при цьому Відповідач неправомірно проігнорував договірні умови, передбачені останнім реченням цього пункту Договору страхування, який встановлює: «У разі сплати Страхувальником страхового платежу не в повному обсязі незалежно від причин, Страховик несе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування протягом дії відповідного періоду страхування пропорційно співвідношенню розміру фактично сплаченого страхового платежу до розміру страхового платежу, визначеного у відповідності до положень цього Договору.»
Так, відповідно до Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Договору страхування позивачем було сплачено перший внесок за другий період страхування у розмірі 10 000 грн., який продовжив дію Договору страхування до 01.02.2010 року включно, що передбачено п.З Додаткової угоди №1.
При цьому сплачена позивачем сума склала 65,98 % від загальної страхової премії у розмірі 15157 грн. за другий період страхування, що визначено п.2 Додаткової угоди №1 за наступним розрахунком: 10000 грн. * 100 % / 15157 грн. = 65,98 %.
З огляду на ці договірні умови та часткову сплату позивачем страхового платежу за другий період страхування, відповідно до частини другої п. 3.2 Договору страхування Відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування по страховому випадку від 23.01.2010 року.
Згідно рахунку про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненної пошколденням транспортного засобу № 128/03/12 від 23 березня 2012 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненної власнику транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», державний номер НОМЕР_1 склала 4 801,55 гривень.
Згідно відповіді Держфінпослуг за вих. № 5271/42-12 від 09.07.2010 р. встановлено, що за наслідками розгляду скарги позивача ОСОБА_2 стосовно страхового випадку від 23.01.2010 року було виявлено порушення законодавства України з боку Відповідача у сфері фінансових послуг, які полягали у нездійсненні страхового відшкодування у відповідності з договором страхування та невиплати пені за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.
У зв'язку з цим Держфінпослуг застосувала захід впливу стосовно Відповідача, якими було зобов'язано його до 19.07.2010 року усунути виявлені порушення законодавства України та вжити заходів для виконання своїх зобов'язань по договору страхування.
Встановлено, що не зважаючи на це, до цього часу Відповідач повністю відмовився виконувати згаданий припис Держфінпослуг та до цього часу не виконав свої зобов'язання переді ним, які випливають із Договору страхування.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст.26 Закону України „Про страхування” та ст.991 ЦК. Інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно з ч.2 ст.991 ЦК та ч.2 ст.26 Закону України „Про страхування” можуть передбачатися лише у договорі, якщо це не суперечить закону.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страхова виплата за договором майнового страхування не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦК страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 6.1 при винекнені страхового випадку згідно умов Розділу 1 цього Договору Страхувальник чи його представник повинен: негайно ( протягом однієї години ) в межах населеного пункту та не пізніше 6-ти годин за його межами сповістити про це Спеціалізовану службу /Страховика.
Відповідно до п. 8.3 виплата страхувальнику страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту прийняття страховиком рішення про виплату.
Відповідно до с. 20 Закону України «Про страхування»відповідно до якої однією з обов»язків страховика при настанні страхового випадку є виплата страхового відшкодування у встановлений Договором строк.
Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи ,також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, вішкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, що створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 п.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 2 п.1 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»порушує встановлені чинним законодавством умови по виплаті страхового відшкодування відповідно до договору страхування та вимогам цивільного законодавства, оскільки до теперішнього часу позивачу не виплачено страхове відшкодування.
Оскільки відповідачем ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»порушено умови договору, щодо сплати позивачу страхового відшкодування, то суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача страхове відшкодування по страховому випадку від 23.01.2010 року у розмірі 3 533,16 гривень такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу другого п.5.5 Договору страхування "Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.
Відповідальність за неналежне виконання договору страхування також передбачена статтею 992 ЦК України.
Оскільки, відповідач порушив умови договору та своєчасно не виплати впозивачу суму страхового відшкодування, то позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 316 гривень є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 22 п. 22.3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-
правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Обговорюючи відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України питання про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої, із урахуванням характеру і тривалості страждань позивача, суд оцінює в 300 гривень і вважає за необхідне стягнути їх з відповідача на користь позивача.
Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягають відшкодуванню з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України особа має конституційне право на захист будь-якими незабороненими законом засобами. Згідно зі ст.27 ЦПК України особа має право на отримання правової допомоги.
Офіційне тлумачення поняття „правова допомога” було дане у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі №1-23/2009 (справа про правову допомогу). Відповідно до п.3.2 цього Рішення правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Отже, звертаючись до суду з позовними вимогами в частині стягнення з відповідача на користь позивача кошти, які позивачем були витрачені на правову допомогу у сумі 2 500 гривень є безпідставними, не доведенними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати понесені позивачем документально не підтверджені.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви у сумі 188,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 п.1 ст. 22, ч.1 ст. 1166, ст. 1187, ч.1 п.2 ст. 1188, 1167, 526, ч. 1 ст. 610, ст. 612, 615, 551, ч. 2 ст. 625, ст. 992, п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 15, 60, ч. 1 ст. 84, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства АСК «ІНГО Україна»про примусове стягнення грошових зобов»язань та компенсацію моральної шкоди, які виникли через порушення умов Договору страхування, - задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції у сумі 3 533,16 гривень, пеню за простроченя виплати страхового відшкодування у сумі 316 гривень, моральну шкоду у сумі 300 гривень, державне мито у сумі 188,20 гривень, а всього 4 337,36 гривень ( чотири тисячі триста тридцять сім гривень тридцять шість копійок ).
В частині позовних вимог ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна»про стягнення витрат на правову допомогу, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене а апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного суду
міста Донецька О.І.Орєхов