508/921/12
Справа № 2/508/1023/12
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2/508/921/12
30 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого -судді Орєхова О.І.
при секретарі -Лисенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, посилаючись на наступні обставини.
Між нею та ОСОБА_2 22 січня 2008 року було укладено договір позики, за яким відповідачу було надано в борг 8 453 гривень. На підтвердження укладання договору позики відповідачем було укладено розписку. Відповідно до їхнього договору вищезазначену суму боргу відповідч зобов»язувався повернути їй до 31.01.2009 року, однак цього зроблено не було.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач на вимогу позивача зобов»язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 117 гривень, а також 3 % річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 351 гривень.
Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь за договором позики борг у сумі 8 453 гривень, а також 3% річних від простроченої суми, що загалом складає 11 268 гривень.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог та проти ухвалення заочного рішення не запеерчувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та мсце слухання справи повідомлений належним чином.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлені наступні обставини.
З розписки від 22.01.2008 року наданою позивачкою ОСОБА_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 позичив у позивачки ОСОБА_1 суму у розмірі 8 453 гривень, яку зобов»язується повернути до 31 січня 2009 року.
Встановлено, що з моменту здійснення займу грошових коштів по даний час, відповідач не виконує взяті на себе зобов»язання та не повертає отриману суму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 уникає від виконання взятих на себе зобов»язань та не повертає позивачу отриману суму, то позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення суми боргу є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 8 453 гривень.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не повернув позику, чим порушив зобов»язання та продовжує користуватися грошовими коштами позивача ОСОБА_1
Отже, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних у загальній сумі 2 815 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви у сумі 214,60 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 8 453 гривень, індекс інфляції у сумі 2 076 гривень, 3% річних у сумі 739 гривень та державне мито у сумі 214,60 гривень, а всього 11 482,60 гривень ( одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні шістдесят копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О.І. Орєхов