0508/3756/2012
Справа № 2/508/1023/12
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2/508/1426/12
30 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого -судді Орєхова О.І.
при секретарі -Лисенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, посилаючись на наступні обставини.
10.01.2010 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким, ним було передано відповідачу суму коштів 375 000 гривень. За умовами укладеного договору Позичальник взяв на себе зобов»язання повернути надані йому в позику грошові кошти в строк до 01.01.2011 року.
Однак, фактично до теперішнього часу вказану суму когштів з невідомих йому причин так і не було повернуто, що є безумовним свідченням ігнорування прийнятих на себе зобов»язань та порушення їйого прав та охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавці таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтями 611, 625 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, при цьому боржник не звільняється від відпоідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, не виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо повернення йому грошових коштів у розмірі 375 000 гривень фактично порушує його право та охоронювані законом інтереси.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 375 000 гривень та судові витрати покласти на відповідача.
20.03.2012 року позивачем ОСОБА_1 надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка отримана судом за вх. № 8901, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 3 425 000 гривень та судові витрати покласти на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, яка отримана судом 30.03.2012 року за вх. № 9986.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлені наступні обставини.
З розписок від 10.01.2010 року доданих позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 суму в розмірі 375 000 гривень, яку зобов»язується повернути до 01.01.2011 року, суму 1 500 000 гривень, яку зобов»язується повернути до 01.01.2011 року, суму 800 000 гривень, яку зобов»язується повернути до 01.01.2011 року, суму 350 000 гривень, яку зобов»язується повернути до 01.01.2011 року, суму 400 000 гривень, яку зобов»язується повернути до 01.01.2011 року, загальна сума складає у розмірі 3 425 000 гривень.
Встановлено, що з моменту здійснення займу грошових коштів по даний час, відповідач не виконує взяті на себе зобов»язання та не повертає отриману суму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 уникає від виконання взятих на себе зобов»язань та не повертає позивачу отриману суму, то позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви у сумі 3 219 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 3 425 000 гривень та державне мито у сумі 3 219 гривень, а всього 3 428 219 гривень ( три мільона чотириста двадцять вісім тисяч двісті дев»ятнадцять гривень ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О.І. Орєхов