2-4144/11
Справа № 2/508/1023/12
28 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Орєхова О.І.,
при секретарі - Лисенко Л.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на наступні обставини.
14.12.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11093575000.
Відповідно до п. 1.1. спірного договору, відповідач зобов'язується надати позивачу, а позивач зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит (грошові кошти) у національній валюті.
Як «національну валюту»спірний договір (в частині визначення термінів, що використовуються в договорі) визначає національну валюту України, а відповідно до ч.1 ст.99 Конституції України та п.3.3. ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», грошовою одиницею (національною валютою) України є гривня.
Таким чином, зазначена в п.1.1. спірного договору, сума 141569,43 грн. і є сумою кредиту за спірним договором, а сума 33710,00 «франків»є лише її еквівалентом.
На підтвердження такої позиції виступає той факт, що відповідно до заяви на видачу готівки №12 від 14.12.2006 року, позивачем було отримано від відповідача саме 134502 грн. 90 коп., а не суму у будь-якій іноземній валюті, яка була б еквівалентом зазначеній сумі у гривні.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 книги 5 ЦК України.
В свою чергу, ч.1 ст.1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі).
Крім того, п.3.3. ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Позивач вважає, що до її обов'язків за спірним договором належить повернути кредит в сумі 141569,43 грн. та оплатити єдиним законним платіжним засобом - гривнею України - використання зазначеного кредиту.
Втім, незважаючи на це, Додатком №1 до спірного договору (в первісній редакції) встановлено графік погашення основного боргу, виходячи з суми в франках, а Додатком №1 в редакції, визначеній додатковою угодою №1 від 04.02.2010 року до Спірного договору - у франках швейцарських, що суперечить приписам ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України, п.3.3. ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та п. 1.1. спірного договору.
Не будучи ані спеціалістом, ані взагалі особою, яка володіє бодай найменшими знаннями в галузі права, позивач дізналась про невідповідність Додатку №1 до спірного договору умовам самого цього договору та приписам чинного законодавства лише з випадкової консультації у юрисконсульта в липні 2011 року.
Вважаючи з зазначеного часу умови Додатку №1 до спірного договору такими, що не відповідають вимогам закону і - найголовніше - самого спірного договору, позивач неодноразово (в тому числі і письмово, що підтверджується відповідною заявою від 26.07.2011 року і поштовою квитанцією про її відправлення від 04.08.2011 року) зверталась до відповідача з проханням привести Додаток №1 у відповідність до вимог законодавства і спірного договору, але відповідачем таких дій вчинено не було, а графік погашення заборгованості до теперішнього часу встановлений виходячи з суми заборгованості в швейцарських франках.
Але, незважаючи на свою позицію щодо невідповідності Додатку №1 умовам спірного договору і чинного законодавства, позивач продовжує виконувати покладене на неї відповідачем неналежне зобов'язання у тій формі, на якій наполягає відповідач: здійснює погашення основної заборгованості і процентів за користування кредитом в швейцарських франках.
З 14.12.2006 року до липня 2011 року позивач взагалі не здогадувалась про невідповідність Додатку №1 умовам спірного договору і чинного законодавства, а тому її дії щодо погашення основної заборгованості і процентів за користування кредитом в швейцарських франках не можна сприймати, як дії, що свідчать про визнання нею правочину.
Крім того, позивач наголошує на тому, що виконання цього неналежного обов'язку після липня 2011 року також є не визнанням нею правочину, а лише намаганням не створити навіть формальних підстав для того, щоб вважати її боржником, що порушив (прострочив) виконання зобов'язання.
Про невизнання позивачем умов Додатку №1 до спірного договору свідчить також і факт направлення нею на адресу відповідача вищезгаданої заяви від 26.07.2011 року, якою позивач намагалась врегулювати спір в досудовому порядку. В своєму листі №12-21/21564 від 05.10.2011 року (який є відповіддю на заяву позивача від 26.07.2011 року) відповідач відмовив позивачу у вчиненні зазначених в заяві дій.
Позивач вважає, що своєю відмовою і бездіяльністю, наслідком яких є продовження існування та дії графіку погашення заборгованості, встановленого виходячи з сумі заборгованості в швейцарських франках, відповідач порушує її права і встановлю неналежний та необґрунтований її обов'язок щодо повернення кредиту в інших сумі і валюті ніж ті, які отримувались позивачем і були передбачені спірним договором.
Крім того, позивач вбачає порушення її прав відповідачем ще і в тому, що на момент укладення спірного договору (14.12.2006 року) офіційний курс гривні України по відношенню до швейцарського франка складав 419,9627 грн. за 100 швейцарських франків, а станом на 23.11.2011 року - 875,5337 грн. за 100 швейцарських франків, отже покладенням на позивача неналежного її обов'язку щодо здійснення платежів в швейцарських франках, відповідач більше, ніж в два рази збільшу фінансове навантаження на позивача при поверненні кредиту і оплаті за користування ним.
Наполяганням на виконанні позивачем спірного договору відповідно до діюче редакції Додатку №1 до нього, відповідач не просто порушує умови цього договору, допускає істотне їх порушення, оскільки з підстав, зазначених вище, вочевидь завдає шкоду позивачу і ця шкода значною мірою позбавляє позивача того, на що вона розраховувала при укладенні спірного договору.
Додаток №1, як двосторонній документ, є нічим іншим, ніж договором про порядок строки погашення кредитної заборгованості, отже до нього може бути застосований припис ч.2 ст.651 ЦК України і він може бути змінений за рішенням суду.
На підставі ч.2 ст. 31 ЦПК України позивачка, 06.02.2012 року надала суду заяву про зміну предмету позову, та просила суд змінити п.2 Додатку №1 (графік погашення кредиту) до Договору про надання споживчого кредиту №11093575000 від 14.12.2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, і викласти його в редакції, де залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом буде визначено у валюті -гривня України.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3445 (а.с. 27-29, 30), в судовому засіданні вимоги позову підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності (а.с. 38), в судовому засіданні надала пояснення, в яких вимоги позову вважала незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Ч.2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня мас статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993р. № 15-93 на даний час с основним законодавчим актом, яким встановлюється режим здійснення валютних операцій на території України та визначаються загальні принципи валютного регулювання та ін. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Під «валютною операцією»розуміється операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операції, що здійснюються між резидентами у валюті України (п. 2 Декрет). Таким чином, законодавством України передбачена можливість використання іноземної валюти у випадках та на умовах, визначених Декретом КМУ від 19.02.1993р. № 15-93, та інших нормативно-правових актах.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001р. за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівкою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України. З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Наявність в тексті Кредитного договору (п. 1.1) описки (помилково зазначене слова «національній») не є підставою для зміни умов договору з огляду на наступне. В ЦК України закріплений принцип тлумачення змісту правочину.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 213 ЦК України, якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім змістом, намірами сторін; при тлумаченні змісту правочину до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальша поведінка сторін.
В п. 1.1 Кредитного договору зазначене, що Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті в сумі 33 710,00 франків 00 сантимів, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позивачем добросовісно виконані покладені на нього Кредитним договором обов'язки відносно прийняття кредитних коштів, належного їх використання та частково щодо повернення саме в шв. франках, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 14.12.2006 р., заявою про продаж іноземної валюти № 1 від 14.12.2006 р., та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій, заявами на переказ готівки за останні шість місяців, відповідно до яких позивач 21.07.2011 р., 25.08.2011 р., 26.09.2011 р., 25.10.2011 р., 23.11.2011 р., 26.12.2011 р. здійснював валютно-обмінні операції з обміну гривні на шв. франк та перераховував на рахунок Банка її рахунок погашення тіла кредиту та процентів по Кредитному договору суми в шв. франках. Також, відповідно до заяви про надання іпотечного кредиту від 10.11.2006 р. саме позивач ініціювала в Банку видачу кредиту в розмірі 33 710, 00 швейцарських франків. Окрім цього, Додатком № 1 до Кредитного договору, який відповідно до п. 9.7 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, передбачений графік погашення кредиту саме в шв. франках. Вказане свідчить, що позивачка підписуючи Кредитний договір та належно його виконуючи, чітко усвідомлювала та усвідомлює, що предметом спірного договору, який підлягає поверненню, є кредитні кошти в іноземній валюті - шв. франках. Сума ж 141 569, 43 грн. зазначена в другому реченні п. 1.1. Кредитного договору чітко названа лише еквівалентом на день укладення Договору кредитних коштів в розмірі 33 710,00 шв. франків, що надані позивачу та підлягають поверненню.
На користь того, що предметом спірного Кредитного договору є сума коштів в іноземній валюті свідчить також п. 1.2 Договору поруки № 75289 від 14.12.2006 р., укладеного між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за спірним кредитним договором, відповідно до якого сумою Основного договору є 33710,00 франків, вказана сума Основного договору дорівнює еквіваленту 141 569,43 грн. за курсом НБУ на день укладення Основного договору, при цьому сторони обумовлюють, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому Договорі лише в речі, якщо сума Основного договору виражена в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки б/н від 14.12.2006 р., укладеного між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_5 у забезпечення виконання зобов'язань за спірним кредитним договором, договором іпотеки забезпечуються зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору, кредитних коштів в сумі 33710,00 шв. франків, що на день укладення кредитного договору складало 141 569,43 грн.
Таким чином, системне тлумачення умов кредитного договору, його невід'ємних частин у вигляді Додатків, в яких викладені Графіком погашення кредитної заборгованості, положень договорів іпотеки та поруки, укладених у забезпечення виконання основного зобов'язання, а також прийняття до уваги інформації, викладеної в заяві позивач про надання іпотечного кредиту в сумі 33 710 франків від 10.11.2006 р. свідчить про те, що відповідно до умов кредитного договору (п. 1.1) поверненню підлягає сума в розмірі 33 710 шв. франків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог оцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В розділі 8 кредитного договору зазначено, що підписанням цього договору Позивач свідчить про те, що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Окрім цього, позивач вказуючи в своїй позовній заяві, що на момент укладення спірного договору - 14.12.2006 р. офіційний курс гривні по відношенню до швейцарського франка складав 419,9627 за 100 шв. франків, а станом на 23.11.2011 р. - 875,5337 грн. за 100 шв. франків, що збільшу фінансове навантаження на неї, як позикодавця, по суті визнає, що видача їй кредиту здійснювалася в іноземній валюті та, головне, вона визнає, що на неї, відповідно до умов Кредитного договору, покладений обов'язок щодо повернення кредиту саме в іноземній валюті - шв. франках.
Доводи позивача про порушення його прав в зв'язку із коливанням курсу шв. франка спростовуються наступним. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням НБУ від 12.11.2003 р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до швейцарського франка, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
На підставі викладеного, представник відповідача просила суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк»про внесення змін до Кредитного договору № 11093575000 від 14.12.2006 р. відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
14.12.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11093575000 (а.с. 6-10).
Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.
Згідно укладеного до говору банк зобов'язався надати кредит в сумі 33710,00 франків з терміном остаточного повернення 14.12.2027 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,99 % річних.
Згідно п. 9.13 Кредитного договору, підписання даного Договору позичальником свідчить по те, що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
ОСОБА_3 підтвердила свою згоду з умовами Договору і зобов'язалася їх виконувати, засвідчивши це своїм підписом. Тим самим, позивачка вчинила правочин у письмовій формі, з умовами якого була ознайомлена і, зокрема, з тим, що він укладається в іноземній валюті, а саме в швейцарських франках.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а кредитний договір відповідно до 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Про те, що кредитний договір був укладений в іноземній валюті, а саме в швейцарських франках, також свідчить наступне:
1. Додаток № 1 до Кредитного договору від 14.12.2006 р., який є його невід'ємною частиною, містить посилання в розділі Графіку погашення кредиту «Залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом, сума, валюта - шв. франки».
2. Договір іпотеки б/н від 14.12.2006 р., укладений у виконання зобов'язань за спірним Кредитним договором, який в п. 1.2.1 передбачає, що іпотекою забезпечуються зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору № 1 коштів у сумі 33710,00 швейцарських франків.
3. Меморіальний ордер № 0601853859 від 14.12.2006 р., відповідно до якого з рахунку АТ «УкрСиббанк»на кредитовий рахунок НОМЕР_1, МФО 351005 зараховані кошти в розмірі 33710,00 шв. франків згідно угоди № 11093575000 від 14.12.2006 р. з ОСОБА_3 Меморіальний ордер № 1 від 14.12.2006 р., відповідно до якого з рахунку клієнта ОСОБА_3 НОМЕР_1, МФО 351005 були перераховані для продажу на МВР 33710,00 шв. франків згідно заяви клієнта № 1 від 14.12.2006 р.
4. Виписки та кредитові документи по рахункам ОСОБА_3 від 14.12.2006 р., відповідно до яких: 1) на рахунок НОМЕР_1, МФО 351005 перераховані за угодою № 11093575000 кредитні кошти в розмірі 33710,00 шв. франків; 2) з рахунку НОМЕР_1, МФО 351005 для продажу на МВР перераховані кошти в іноземній валюті в розмірі 33710,00 шв. франків відповідно до заяви клієнта № 1 від 14.12.2006 р., призначення платежу - надання кредиту згідно угоди № 11093575000 від 14.12.2006 р. ОСОБА_3; 3) на рахунок ОСОБА_3 № 26203061645501 зараховані кошти в розмірі 134502,90 грн., отримані в результаті продажу шв. франків на МВР за комерційним курсом банку.
5. Заява ОСОБА_3 про продаж іноземної валюти від 14.12.2006 р., відповідно до якої позивачка доручила Банку зі свого поточного рахунку НОМЕР_1, МФО 351005 будь-яким зручним способом, у тому числі зі здійсненням конвертаційних операцій, продати кошти в іноземній валюті - шв. франках в розмірі 33710,00 за курсом уповноваженого банку та перерахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти на рахунок НОМЕР_1, МФО 351005.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
На виконання ст. 44 Закону України «Про Національний банк України»та ст. 5 Декрету постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за № 730/5921, яке, зокрема, встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.
Так, пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Тобто, банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Частиною 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Стаття 1054 ЦК України визначає предмет кредитного зобов'язання таким чином, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти є обов'язковою умовою кредитного договору.
Зважаючи на викладене, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»(№1533-VI), надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України до 1 січня 2011 року здійснюватиметься в безготівковій формі, а банкам надається право за погодженням із кожним позичальником у термін до 31.12.2010 поводити у визначений Законом спосіб реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників-фізичних осіб. Тобто, норми прийнятого Закону передбачають можливість надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України.
Згідно ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів, на яке посилається позивачка, як на підставу своїх позовних вимог, не звільняє від юридичною відповідальності. Юридична відповідальність, в свою чергу, охоплює й цивільну відповідальність, що настає за невиконання зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору, отже відсутні порушення прав позивачки.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то всі судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем, відповідачем не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 192, 524, 526, 626, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, та керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 15, 30, 60, 62, 88, 202, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов