2-4221/11
Справа № 2/508/1023/12
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2/508/898/12
29 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого -судді Орєхова О.І.
при секретарі -Шендері Л.І., Лисенко Л.В.,
за участю представника позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, посилаючись на наступні обставини.
Між нею і відповідачем було укладено договір позики 27.10.2010 року на суму 2 642 гривень. В підтвердження укладання договору позики відповідач надав їй розписку від 27.10.2010 року про те, що в строк до 20.12.2010 року він повернить борг. До теперішнього часу гроші не повернені. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути борг.
Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має на отримання відсотків від позичальника на суму позики, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми.
Просила суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 2 642 гривнь, інфляцію в розмірі 198,49 гривень за період з січня 2011 року по грудень 2011 року та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 79,26 гривень, а всього 2 919,75 гривень, а також державне мито в сумі 197 гривень, послуги адвоката в сумі 1000 гривень.
В судовму засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі догоовру про надання адвокатських послуг від 16 грудня 2011 року підтримала позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 2 642 гривнь, інфляцію в розмірі 198,49 гривень за період з січня 2011 року по грудень 2011 року та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 79,26 гривень, державне мито в сумі 197 гривень та послуги адвоката в сумі 1000 гривень. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволеню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлені наступні обставини.
З розписки від 27.10.2010 року наданою позивачем ОСОБА_2 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_2 суму у розмірі 2 642,46 гривень, яку він винен останьому та зобов»язується повернути вказану суму до 20.12.2010 року.
Встановлено, що з моменту здійснення займу грошових коштів по даний час, не зважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача в усній формі щодо повернення отриманої суми, останній не повертає отриману суму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_3 уникає від виконання взятих на себе зобов»язань та не повертає позивачу отриману суму, то позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення суми боргу є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не повернув позику та користувався грошима позивачки ОСОБА_2 та й продовжує користуватися.
Отже, позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення суму інфляції в розмірі 198,49 гривень та 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 79,26 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2
Позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрати понесені при оплаті послуг адвоката у сумі 1000 гривень не підлягають задоволенню, оскількі такі витрати позивачкою документально не підтверджено.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви у сумі 197 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 610, 611, 623, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 заборгованість у сумі 2 642 гривень, інфляцію у сумі 198,49 гривень, 3% річних у сумі 79,26 гривень та державне мито у сумі 197 гривень, а всього 3 116,75 гривень ( три тисячі сто шістнадцять гривень сімдесят п»ять гривень ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О.І. Орєхов