Справа № 22-ц-336/12Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.
Категорія -Доповідач - Шевчук Г.М.
03 квітня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Ткача З. Є., Бершадської Г. В.,
при секретарі - Мельничук С.П.
з участю представника Тернопільської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2012 року по справі за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна група ”С.К.Ф.” про визнання недійсним договору дарування та скасування запису про державну реєстрацію прав власності , -
В жовтні 2012 року Тернопільська міська рада звернулася із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна група ”С.К.Ф.” про визнання недійсним договору дарування та скасування запису про державну реєстрацію прав власності .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2012 року позов Тернопільської міської ради задоволено частково.
Визнано договір дарування, укладений 08 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за номером 5645 -недійсним.
В задоволенні решти позовних вимог Тернопільської ради -відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Тернопільської міської ради 45 гривень 50 копійок понесених судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави 94 гривні 10 копійок судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині визнання договору дарування недійсним скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові Тернопільської міської ради посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. В орбгрунтування вимог зазначає, що Тернопільська міська рада не є стороною договору та не довела свою заінтересованість у справі.
Представник Тернопільської міської ради заперечив відносно апеляційної скарги, рішення суду вважає законним .
Апелянт, відповідачі в суд апеляційної інстанції не з'явились, хоч були повідомлені про час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Визнаючи договір дарування від 08 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що предметом договору є самочинна добудова, яка не узаконена у встановленому порядку, а тому договір дарування вчинений з недотриманням ст.203 ЦК України .
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2009 року, скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2009 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинне перепланування житлового будинку по проспекту С.Бандери,60. Ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на самочинну добудову -відмовлено.
08 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 5645.
Згідно із п.1.2 Договору, правовстановлюючими документами на житловий будинок набутий подружжям за час шлюбу, є договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Василишин С.Й. 04 жовтня 1988 р., реєстровий номер 22697, та рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2009 року по справі №2-443/09.
Таким чином, вищезазначений договір дарування, укладений сторонами на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2009 року по справі №2-443/09, яке скасоване.
Суд дійшов до вірного висновку, що оспорюваний договір дарування вчинений з недотриманням вимог ч.1 ст.203 ЦК України, що згідно із ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.
Посилання апелянта на те, що спірний договір не порушує прав позивача є безпідставними, оскільки не грунтуються на законі.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Відповідно до вищезазначених норм закону позивач вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Виходячи із змісту порушеного права, відсутності обгрунтованих належними доказами доводів відповідачів про можливість усунення порушення прав позивача іншим адекватним способом і враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно застосував обраний ним спосіб - визнання договору недійсним, яким порушено права позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається із пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, “...Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.”
Садом встановлено, що предметом оспорюваного договору є самочинне будівництво.
Відповідно до Законів Укріїни “Про регулювання містобудівної діяльності” та “Про основи містобудування”, ст.376 ЦК України - будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, в разі самочинного будівництва вони вправі вимагати відповідних перебудов чи знесення.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції вірно виходив з того, що Тернопільська міська рада є органом, який відповідно до закону наділений повноваженнями щодо здійснення управління у сфері містобудівної діяльності та контролю за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації, тому вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, які полягають в укладенні всупереч вимогам закону договору, предметом якого є самочинно збудований об'єкт нерухомості.
Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв'язку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА::
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук