22.03.2012 Справа №2-а-24474/11
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 року,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є ветераном війни та має пільги встановлені законодавством для ветеранів війни -учасників війни, зокрема на отримання у відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Позивач вказала, що згідно з положеннями підп. б) ч. 1 п. 20 розділу 11 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п 20 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та п. 3 розділу 3-го (Прикінцеві положення) Закону України «Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.Виходячи із зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, позивач вказала, що Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської Ради повинно було нарахувати та сплатити їй щорічну разову грошову допомогу до 05 травня 2011 року як учаснику війни, керуючись виключно нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»вредакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року. Крім цього, позивач вказала, що при визначенні розміру грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Червоноградської міської Ради мало бути враховано, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»як розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 р № 2857-V1 з 01 квітня 2011 року становив 764 гривні, тому щорічна разова грошова допомога у 2011 році мала бути виплачена мені в розмірі 2292 гривні (764 гривні х 3).Однак, всупереч зазначеним вимогам закону ця допомога була виплачена в розмірі 120 гривень, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської Ради № 3692/1 -8 від 13 жовтня 2011 року. Як слідує з зазначеної довідки, такий розмір допомогти передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341. Із вказаних підстав позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати їй щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в сумі 2292 грн. та виплати 2172 гривні недоплаченої суми допомоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав письмові заперечення в яких вказав, що при виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни у 2011 році управління керувалось ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»від 22.03.1993р. № 3551-ХІІ ( із внесеними змінами Законом № 367-ХІУ від 28.12.2007р.) та постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги , що виплачується в 2011р. відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та " Про жертви нацистських переслідувань". Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які мають трудовий стаж ( для жінок - 20 років, чоловіків - 25 років) у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В частині 3 статті 28 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для виплати допомог, доплат і надбавок та підвищення пенсій. Оскільки величина мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії, у законодавчому порядку не визначена, виплата зазначеного виду допомоги повинна здійснюватись згідно норм закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний бюджетний рік. Згідно зі статтею 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно й положення Конституції України, зокрема стаття 95 зазначає, що виключно законом України «Про Державний бюджет України»визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. До того ж при визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та збалансованості бюджету України ( частина 1,2 статті 95), тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших, це закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії ( частина 2 статті 96 ), суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки Кабінет Міністрів України ( частина 2 статті 96). Відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом, а саме виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до п.2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет. Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, які затверджуються на підставі Закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Вирішення питання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у більших, ніж визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 04.04.2011р. № 341 розмірах належить до компетенції органів центральної виконавчої влади. Відповідно підстав для проведення нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня учаснику війни ОСОБА_1 у 2011 році в розмірі 2172 гривені без внесення змін до відповідних нормативних документів в управлінні праці та соціального захисту населення немає. Управління праці та соціального захисту населення діяло у спосіб та в межах своєї компетенції. Нарахування та виплата вказаної допомоги можливе лише у разі внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходження до бюджету , за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки.
Крім наведеного, відповідач у запереченнях вказав, що згідно із ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 120 грн. у 2011 році. Виплату вказаних коштів проведено 27 квітня 2011р. через поштове відділення. Позивач звернувся до суду 31.10.2011р., тобто по спливу строку звернення до суду передбаченого. ст.99 КАС України.Строк звернення до суду позивачем пропущений без поважних причин. Відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, залишається без розгляду. Відповідач вказав, що враховуючи вищенаведене вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в частині нарахування та виплати недоотриманої суми допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2011 рік в розмірі 2172 гривені-безпідставні. Просить залишити позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення про зобов'язання та виплату щорічної разової допомоги до 5 травня без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 подала на адресу суду письмові заперечення щодо пропуску строку звернення до суду із позовом в якому вказала, що у надісланих суду запереченнях відповідач посилається на пропуск встановленого законом строку звернення до суду, оскільки виплату коштів проведено 27 квітня 2011 року. Позивач вказала, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки самий лише факт нарахування коштів не є підставою вважати, що з цього дня вона дізналася про порушення її права, оскільки виплата коштів була проведена в травні 2011 року. Ніяких доказів про те, що вона отримала кошти в день їх нарахування відповідач не надав. Крім цього, відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Відтак, не отримавши до 05 травня повної суми допомоги, особа має право на її доотримання в безспірному порядку в строк до 30 вересня, тому саме з цього дня повинен обчислюватись установлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. За вказаних обставин позивач вважає, що заперечення відповідача про пропуск нею строку звернення до суду є безпідставними, спрямовані на ухилення від виплати належних їй за законом держави коштів. Також, позивач просить суд, зважаючи на її похилий вік та стан здоров'я, розглянути справу в її відсутності, викладені в позовній заяві обставини підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Суд, проаналізувавши матеріали адміністративного позову та його підстави, подані сторонами письмові пояснення, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду оскільки відповідач вказав, що виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік позивачу проведено 27 квітня 2011р. через поштове відділення. Суд вважає, що з моменту випалити грошової допомоги, тобто 27.04.2011 року позивач дізнався про порушення його прав на отримання вказаної допомоги у більшому розмірі порівняно із отриманим та зобов'язаний був протягом шести місяців, тобто до 28.10.2011 року включно звернутися до суду із відповідним позовом, однак із адміністративним позовом позивач звернувся до суду 31.10.2011 року тобто поза межами встановлених законом строків звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом за захистом порушених прав позивачем не наведено.
Твердження позивача про те, що виплата коштів була проведена в травні 2011 року є голослівною.
Твердження позивача у письмових поясненнях про те, що 27.04.2011 року спірна допомога їй лише нарахована суд вважає невірним, оскільки у письмових заперечення відповідач вказав, що 27.04.2011 року вказана допомога була не нарахована, а виплачена позивачу через поштове відділення.
Посилання позивача на те, що відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги та не отримавши до 05 травня повної суми допомоги, особа має право на її доотримання в безспірному порядку в строк до 30 вересня, тому саме з цього дня повинен обчислюватись установлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду содом до уваги не береться, оскільки суд вважає, що у вказаній статті обумовлено випадок коли особи через певні обставини взагалі не отримали вказаної допомоги, а тому мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Крім цього суд зауважує, що у вказаній статті зазначено, що особи мають право отримати допомогу до 30 вересня, а не доотримати, як зазначає позивач у письмових поясненнях, а тому неправомірно вважати, що із 30 вересня позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання вказаної допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 року залишити без розгляду.
Дану ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ухвали, вправі подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий Дзюбич В.Л.