17 квітня 2012 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі Вайсенштейн А.М.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
25 січня 2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва було винесено заочне рішення, яким задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору в сумі 56 546 грн. 53 коп. та про стягнення 342 грн. 74 коп. судових витрат з кожного.
17 лютого 2012 року відповідач звернувся до суду з заявою, в якій він просить скасувати заочне рішення, посилаючись на те, що знаходиться в слідчому ізоляторі і не може забезпечити собі захист. Просив призначити судове засідання на 2 місяці.
У судове засідання представник позивача не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та вимоги заяви не визнала.
Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлений судом належним чином через начальника СІЗО м. Миколаєва, де утримується з 11 листопада 2010 року по теперішній час , арештований СВ УБОЗ УМВС України в Миколаївській області за ст.. 189 ч. 4 КК України.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, справа призначалася до розгляду неодноразово, повістку на судове засідання 19 жовтня 2011 року отримала мати відповідача, на 28 листопада 2011 р. повідомлений судом через начальника СІЗО, надав суду заяву про не визнання позову та просив не розглядати справу у його відсутність в зв'язку з перебуванням в місцях позбавлення волі , жодних письмових заперечень по суті позову не надав.
Відповідачу ОСОБА_2 судові виклики відповідачу надсилалися відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України.
Таким чином, відповідно до положень ст..ст.74, 76 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а діюче цивільно-процесуальне законодавство не передбачає відкладення розгляду справи в зв'язку з утриманням учасника процесу у місцях позбавлення волі , тим більше по обвинуваченню в скоєнні злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Крім того, як того передбачає ч. 2 ст. 229 ЦПК України заявник в своїй заяві про перегляд заочного рішення не зазначив посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Із урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги заяви не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 231 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2012 року - залишити без задоволення.
Роз'яснити відповідачу її право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме протягом десяти днів з дня постановлення ухвали шляхом подання апеляційної скарги на заочне рішення суду до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції.
Суддя Гуденко О.А.