11 квітня 2012 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі - Вайсенштейн А.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним та встановлення нікчемним ,-
В липні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом з до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № бн від 12.05.2008 року у розмірі 17332,76 грн.
Представник відповідача надав зустрічну заяву про визнання кредитного договору недійсним та встановлення нікчемним з наступних підстав. По-перше, він не відповідає вимогам ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», по-друге, в порушення вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України не відповідає внутрішній волі відповідача, оскільки додатки до заяви ним не підписані; по-третє, між сторонами фактично був укладений договір про надання банківських послуг, окремого кредитного договору в порушення вимог ст.. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»та ст.. 1055 ЦК України між сторонами укладено не було -за такого цей договір є нікчемним, оскільки не укладений в письмовій формі.
Ухвалою суду від 10 квітня 2012 року зустрічна позовна заява була прийнята судом до провадження та об'єднана в одне провадження з первісним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному об'ємі, та пояснила, що розмір відсотків нараховано відповідачу згідно умов договору у розмірі 60% річних за весь час прострочення, оскільки банк скористався своїм правом змінити Тарифи банку і підвищив відсотки, а відповідач не надав банку письмову заяву про незгоду з такою зміною. Що стосується нарахування комісії, то її щорічне нарахування в розмірі 375 грн. передбачено умовами Договору, які особисто підписав ОСОБА_3 Вимоги зустрічного позову не визнала в повному обсязі з тих підстав, що вважала укладений договір таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, надав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність за наявності повноважного представника за дорученням ОСОБА_2
Представник відповідача вимоги первісного позву не визнав та просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що позивачем не надані обґрунтування платежів ОСОБА_3 за кредитом з зазначенням дати та бази розрахунку позовних вимог, підвищення відсоткової ставки до 60%, нарахування комісії. Також позивачем взагалі не надані документи, які є невідємними частинами укладеного кредитного договору, а ті документи, що наявні, не підписані відповідачем, що свідчить про те, що між сторонами такий договір не укладався; не надані докази (відповідна квитанція чи платіжне доручення) того, що ОСОБА_3 отримав 10 000 грн. кредитних коштів. Також в порушення вимог ст.. 1067 ЦК України та ст.. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»позивач не укладав з відповідачем Договір випуску платіжної картки та Договір банківського рахунку, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Вимоги зустрічного позову підтримав та просив про його задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
17.07.2009 року змінено найменування ЗАТ КБ «ПриватБанк»на ПАТ КБ «ПриватБанк», яке є його повним правонаступником.
Позивач зазначав, що 12 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк») (кредитором) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено договір-заява про відкриття кредитного карткового рахунку, за яким ЗАТ КБ „ПриватБанк” надало відповідачу кредитну карту »за номером НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 10 000 грн., а останній, в свою чергу, зобов'язувався за користування кредитом сплачувати відсотки за базовою ставкою 2,5 % в місяць із розрахунку 360 днів у році, при цьому відповідач зобов'язався здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі не менше 7 % від суми заборгованості. Термін дії кредитного ліміту співпадає з терміном дії платіжної картки.
Заява відповідача, в якій він просив про відкриття кредитного рахунку, одночасно з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою фактично є кредитним договором між позивачем та відповідачем.
Своїм підписом ОСОБА_3 засвідчив, що при подачі заяви він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами банку , які були надані йому у письмовому вигляді, підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку. 27 травня 2008 року при отриманні платіжної картки, він особисто підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Голд-клуб», в якій чітко зазначені наступні умови: тип кредитної лінії -поновлювальна; річне обслуговування -375 грн. з першої витрати по карті; базова відсоткова ставка в місяць -2,5%; детально розписані умови погашення щомісячних платежів.
Отже, наведене спростовує твердження представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_3 не підписував з банком ні Договору банківських послуг, ні кредитного договору.
Дотепер відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в порушення п. 6.2.2. Правил не сплачує у встановлені строки заборгованість за кредитом. На 30 квітня 2011 року заборгованість складає 17 332 грн. 76 коп., з них: заборгованість за кредитом -9221 грн. 14 коп., заборгованість за поточними відсотками -86,91 грн., за відсотками на прострочену заборгованість 6073,15 грн., нарахована комісія -650 грн. , штраф -1301 грн. 56 коп., що підтверджується випискою з карткового рахунку та довідкою розрахунку заборгованості.
Відповідно до 2.1.3 Правил користування платіжною карткою, по закінченню терміну дії відповідна картка продовжується позивачем на новий термін (шляхом надання відповідачу карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не надходила письмова заява від відповідача про закриття карткового рахунку, а також при наявності грошових коштів на картковому рахунку для погашення послуг по виконанню розрахункових операцій по картковому рахунку, передбачених договором.
Судом встановлено і про таке не зазначав і сам відповідач, що письмової заяви про припинення дії кредитного договору ОСОБА_3 до банку не подавав. Крім того, відповідно до положень ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 612, 625 ЦК встановлюють відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що договір припинився разом з закінченням терміну дії самої кредитної карти в травні 2010 році, оскільки ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед кредитором не виконав і до тепер, отже умови договору стосовно нарахування йому відсотків у визначеному договором розмірі як плати за користування кредитними коштами за весь час такого користування є правомірним.
Відповідно до ст.. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Не погоджуючись із розрахунком заборгованості, представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували такий розрахунок.
Разом з тим, з наданих позивачем розрахунків позовних вимог вбачається, що сума заборгованості за несплаченими процентами на прострочену заборгованість обчислена з розрахунку 60% річних, в той час як умовами Договору, зазначеними в розділі банківські послуги, встановлена відсоткова ставка 2,5 % щомісяця, що = 30% річних. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, таке підвищення відсотків відбулося на підставі п. 5.3 Умов і правил надання банківських послуг, яким передбачено право банку проводити зміну тарифів. При цьому банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, а саме у виписці за картрахунком згідно п. 4.9 цього договору ( не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним в Заяві, банк зобов'язаний надавати держателю карки виписку про стан картрахунку). Якщо протягом 7 днів банк не отримує повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Пунктом 6.3. зазначений обов'язок клієнта отримувати виписки про стан картрахунків та проведених операціях за рахунком. При цьому в Заяві ОСОБА_3 зазначено, що він не заперечує проти інформування його про стан платіжної карти за допомогою СМС.
Доказів того, що позивачем надсилалися будь-які повідомлення чи надавалися виписки про підвищення процентної ставки на заборгованість, суду не надано. Твердження представника позивача, що отримувати таке повідомлення у вигляді виписки по картрахунку щомісячно було обов'язком ОСОБА_3 не відповідають умовам договору і судом до уваги прийняті бути не можуть.
За такого, оскільки банком не були дотримані умови підвищення процентної ставки за користування кредитом, передбачені п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, суд вважає таке підвищення неправомірним, що має наслідком перерахунок заборгованості відповідача по несплаченим процентам на прострочену заборгованість за ставкою 2,5 % на місяць ( 30% річних).
Таким чином, всього банком було нараховано процентів за ставкою 60 % річних 6073,15 грн., але без врахування необґрунтованого підвищення відсотків плата за користування кредитом ОСОБА_3 повинна складати, виходячи з 30% річних, 3123,48 грн. ( 86,91 грн. + 3036,57 грн.)
Отже, суд виходить з того, що заборгованість по тілу і відсоткам за користування кредитною лінією в межах ліміту становить 12344,62 грн. (9221,14 грн. тіла кредиту + 3123,48 грн. відсотків за базовою ставкою).
Умовами та правилами надання банковських послуг, які були чинними на момент укладання договору, пунктом 8.6 передбачено сплату штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбачених Договором. Оскільки сума заборгованості відповідача за розрахунком суду становить 12994,62 коп., отже сума штрафу становить 1149,73 грн. ( 500 грн. + 649,73 гр.=5 % від суми задоволених позовних вимог).
Заперечення представника відповідача стосовно нарахування банком 650 грн. комісії всупереч умов договору суд не може прийняти до уваги, оскільки таке нарахування у вигляді плати за річне обслуговування карки було передбачено Тарифами банку, про що доведено до відома відповідача під підпис у Довідці про умови кредитування 27.05.2008 року.
Про наявність підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, щодо зменшення розміру неустойки, якою є штраф та пеня, представник відповідача не заявляв.
За такого загальна сума заборгованості відповідача складає 14 144 грн. 35 коп. (12994,62 коп. основного богу + 1149,73 грн. штрафу + 650 грн. комісії).
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_3 не отримував кредитні кошти, спростовуються витягом з особового рахунку, з якого вбачається , що останній в період з 10 жовтня 2008 року по 30 жовтня 2009 року знімав кошти з карткового рахунку, а також частково їх погашав.
До того ж, кредитний договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від обов'язку погасити борг.
На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 611, 612, 615, 625, 1049, 1050, 1054, ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за договором, у зв'язку з чим з нього необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 14 144 грн. 35 коп.
Таким чином, позовні вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав недійсності правочину, які встановлені ст.. 215 ЦК України (недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу).
Так, при укладанні договору ОСОБА_3 отримав усю необхідну інформацію і сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору(сплата штрафу). Про це свідчить підпис позичальника на заяві про отримання кредитної картки та Довідки про умови кредитування. Він не оспорював цей правочин і протягом певного часу виконував свої обов'язки по погашенню кредитних коштів. Таким чином, зміст спірної угоди свідчить, що вона укладена з додержанням вимог цивільного законодавства та за вільного волевиявлення сторін.
Твердження в зустрічній позовній заяві про нікчемність кредитного договору як такого, що не укладений в письмовій формі в порушення вимог ст.. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч. 4 ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч. ст.. 1055 ЦК України, а його заява, не може бути кредитним договором, оскільки не містить усіх істотних умов, - не заслуговують на увагу.
Як вбачається з заяви від 12 травня 2008 року відповідач надав свою згоду, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Крім того, заявою та Правилами користування платіжною карткою (розділ 6) передбачено умови кредитування, а саме форма кредиту - кредитний ліміт в сумі 10 000 грн., мета використання, базова процентна ставка по кредитному ліміту -2,5% в місяць із розрахунку 360 днів у році, умови та строк погашення заборгованості, як шляхом внесення коштів на карту клієнта так і списанням банком коштів з дебетної карти. Таке ж зазначено і в Довідці про умови кредитування від 27 травня 2008 року.
Зазначені умови відповідають вимогам глави 71 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, введених постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 рок та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, вказані обставини свідчать про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачеві було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Крім того, укладення кредитного договору шляхом надання кредитного ліміту на платіжну картку у такий спосіб є усталеною підприємницькою практикою в галузі кредитування.
Інші доводи зустрічного позову не обґрунтовують недійсність чи нікчемність оспорюваного договору. За такого, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 141 грн.44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в сумі 14 144 (чотирнадцять тисяч сто сорок чотири ) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 261 грн. 44 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним та встановлення нікчемним -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя Гуденко О.А.