Справа №2-а-7243/11
Номер провадження 2-а/0309/28/2012
10.02.2012 року смт. Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Труш В. О. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
встановив:
Позивач в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної адміністрації про стягнення невиплачених коштів зазначаючи, що вона та її малолітні діти проживають в смт.Любешів Любешівського району Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення.
У зв'язку з цим, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону №796-ХІІ), відповідачем їй та дітям повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідачем на порушення вимог зазначеної статті Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що є значно меншими.
Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом №796-ХІІ, а не згаданою постановою.
Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй та її дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в межах шестимісячного строку позовної давності по день припинення права на даний вид доплат.
Відповідач у своєму заперечені №3565/1.4 від 20 грудня 2011 року позов не визнав. Зазначає, що, відповідно до ст. 37 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, передбачено виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, розмір якої встановлено в залежності від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. 62 Закону зазначено, роз'яснення щодо застосування цього Закону провадиться у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 26 липня 1996 року №836 передбачено виплату в розмірі 2,10 грн. З цих підстав просять в позові відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення.
Позивач проживає в смт.Любешів Любешівського району Волинської області, що стверджено відміткою в її паспорті.
Згадане селище, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-VI від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в новій редакції, згідно якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зміни, внесені підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Саме з цієї дати позивач набув право на отримання у 2008 році допомоги в розмірі, визначеному ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Посилання відповідача на положення Постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про встановлення обмежених розмірів допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, установлено порядок виплати доплат за роботу у зоні добровільного гарантованого відселення, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу у такій зоні проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадян, працюючим і непрацюючим громадянам, пенсіонерам (п.4.2).
Таким чином, до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації належить нарахування та виплата позивачеві зазначеної допомоги.
Позовні вимоги щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації нараховувати та виплачувати Позивачу доплати в подальшому не підлягають до задоволення, оскільки невідомо чи будуть порушені права та інтереси Позивачки в майбутньому. В зв'язку з чим суд при винесенні постанови не може оцінювати правовідносини, які на момент розгляду ще не існують, та приймати відповідне рішення.
На підставі вищенаведеного. захисту підлягає право позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в межах шестимісячного строку позовної давності, а саме з 07 грудня 2010 року по день винесення рішення.
Керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст.ст.9, 11, 71, 99, 100, 158, 160 ч.3, ст.ст.161, 163, 186, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.37, 39, 70, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд, -
постановив:
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації щодо призначення не невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 та її малолітнім дітям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 доплати, передбаченої ст. 37 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період з 07 грудня 2010 року по 10 лютого 2012 року на підставі положень ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 на малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати на кожну дитину за період з 07 грудня 2010 року по 10 лютого 2012 року на підставі положень ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/ В.О.Труш
З оригіналом вірно.
Суддя Любешівського
Районного суду В.О.Труш