Справа № 2-533-740/2012
30 березня 2012 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А. С.,
при секретарі: Харьковій Л.М.,
за участю сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар'їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до Мар"їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб укладений з ОСОБА_2, зареєстрований 16 червня 1990 року відділом реєстрації актів цивільного стану Мар'їнського районного управління юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 16 червня 1990 року органом реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, позивачем по даній цивільній справі, та ОСОБА_2, відповідачем по даній цивільній справі, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу НОМЕР_1.
Від шлюбу сторони по справі мають двох дітей: - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку ОСОБА_4, 2004 року народження.
Сумісне життя між позивачем та відповідачем не склалося з причин різних поглядів на життя, постійних сварок. Шлюбні відносини між ними фактично припинилися в 2010 році.
Сумісне господарство не ведеться. Спір про розділ майна, яке є сумісною власністю подружжя, у разі виникнення, вирішується в судовому порядку.
Подальше сумісне проживання, збереження шлюбу неможливі з причини того, що це суперечило б інтересам позивача, оскільки у нього відсутнє бажання зберегти сім'ю. Заходи спрямовані для збереження сім'ї, зокрема строк на примирення наданий сторонам судом в порядку статті 111 СК України, позитивних результатів не дав.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, крім того зазначив наступне. Так, ОСОБА_1 зауважує, що не має ніяких почуттів, з ОСОБА_2 в них немає нічого спільного, тому позивач не бажає більше перебувати в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явилась, заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, надала наступні пояснення. Так, ОСОБА_2 не зрозумілі причини, з яких ОСОБА_1 розпочав шлюборозлучний процес. На думку відповідача, у сторін на протязі понад двадцяти років створено міцну родину, виховано повнолітнього сина ОСОБА_3, 1991 року народження, проводиться турбота та піклування за донькою ОСОБА_4, 2004 року народження. Відповідач зауважила, що дійсно між ними з чоловіком виникали сварки, однак не достатньо серйозні для припинення шлюбних відносин. У судовому засіданні ОСОБА_2 акцентувала підстави для відмови в задоволенні позову про розірвання шлюбу як то -наявність спільних дітей, при цьому неповнолітня донька ОСОБА_4, 2004 року народження на сильному емоціональному стані відчуває переживання з приводу можливості уходу з сім'ї батька. Крім того, відповідачем надано заяву ОСОБА_3, 1991 року народження зі зверненням до суду про відмову проведення розірвання шлюбу батьків. Не говорячи про відчуття любові, турботи, уваги, ОСОБА_2 просить зберегти шлюб, оскільки відчуває потребу в своєму чоловікові ОСОБА_1
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються статтями 104, 105, 110-112 СК України.
Відповідно до змісту позовної заяви основна причина розпаду сім'ї це не сумісність характерів, відсутність спільних інтересів (крім тих, що стосуються спільних дітей) та фактичне припинення шлюбних відносин. Вказані обставини хоча й не знайшли своє визнання ОСОБА_2 та на доказовій базі не спростовані. Суд не приймає посилання відповідача, що припинення шлюбних відносин між сторонами місця не мало, оскільки навіть з часу початку шлюборозлучного процесу вони мешкають спільно. Так, саме сумісне проживання дійсно створює необхідні передумови для розвитку сім'ї та здійснення її функцій, однак крім виховання дітей сторони не вирішують спільно немайнові та майнові питання, що виникають під час шлюбу. Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про формальність укладеного шлюбу.
Задовольняючи позов, суд виходить з того, що добровільність шлюбу -одна з основних його засад. Шлюб -це сімейний союз, при цьому слово «сімейний»засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз»підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб. Так, судом з позиції захисту інтересів відповідача ОСОБА_2, волевиявлення ОСОБА_1 про розірвання шлюбу поставлено під сумнів - шляхом вжиття судом заходів щодо примирення учасників спору. Кожен із подружжя має також особисте право вживати не заборонені законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, заходів щодо підтримки шлюбних відносин. Однак, за час перебування справи за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в провадженні суду, примирення між сторонами не відбулося, позивач наполягає на припиненні шлюбних відносин.
Так, згідно зі ст. 55 СК дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній, зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. У судовому засідання встановлено, що зі сторони ОСОБА_1 відсутнє бажання виконувати взяті на себе при укладання шлюбу з ОСОБА_2 - обіцянку та зобов'язання.
Загальним обов'язком кожного з подружжя є утримання від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин, їх збереження (п. 4 ст. 56 СК).
Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. ОСОБА_1 скористався даним правом та звернувся до суду з таким позовом. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач висловлюючи заперечення на пред'явлені позовні вимоги, не надає пояснень за якими шлюб має бути збереженим.
Приймаючи до уваги наполягання позивача на розірвання шлюбу і відсутність заяви на примирення, суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу в результаті чого було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, та посилаючись на ст. 110 СК України, - приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно статті 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно ч. 8 ст. 235 ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Згідно ч. 1, 3 ст. 115 СК України розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 цього Кодексу, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі ст. ст. 104, 105, 112, 115 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч 2, ст. 212-215, 218 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем м. Мар'їнка Донецької області та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, який був зареєстрований 16 червня 1990 року відділом реєстрації актів цивільного стану Мар'їнського районного управління юстиції в Донецькій області, актовий запис № 54.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним в день набрання даним рішенням законної сили.
Надіслати копію рішення після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) А. С. Клікунова
Копія вірна:
Суддя А. С. Клікунова
Секретар
Дата документу 30.03.2012
Рішення оскаржено не було та набрало законної сили 09.04.2012 року. Оригінал рішення зберігається в цивільній справі за номером провадження 2-533-740/2012.
Суддя Мар'їнского районного суду А. С.Клікунова
Секретар