"02" квітня 2012 р.Справа № 5017/315/2012
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Гаврилової А.А.
за участю представників сторін :
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 18.05.2010р.;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;
до відповідача : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3;
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 ( далі -Позивач ) звернулась із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( далі -Відповідач ) про зобов'язання вчинити певні дії -зобов'язати відповідача обміняти земельну ділянку посилаючись на наступне.
14 квітня 2011 р. між сторонами у справі був укладений протокол про намір вчинення певних дій, згідно з яким Позивач зобов'язався обміняти з Відповідачем земельні ділянки шляхом укладення договору міни. Сторони домовились укласти угоду в строк не пізніше ніж 05 листопада 2011 року.
Згідно з частиною 1 ст. 715 Цивільного кодексу (ЦК) України, - за договором міни ( бартеру ) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Відповідно до ст. 14 Закону України „ Про виділенні в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв) „ - у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, інші юридичні факти. Підписання вказаного протоколу сторонами, на думку представника позивача, і є таким фактом.
Відповідно до частини 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Позивач двічі звертався до Відповідача з пропозицією укласти договір міни земельної ділянки, але відповідач відмовляється.
При цьому представник позивача посилається на ст. 525 ЦК України відповідно до якої одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Також представник позивача посилається на те, що цивільним законодавством передбачений такий захист цивільних прав та обов'язків як примусове виконання обов'язку в натурі.
На підставі викладеного представник позивача просить позов задовольнити
Відповідачка в судові засідання тричі не з'явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, ( поштові повідомлення у справі ). Причини неявки суду не повідомила. Відзив на позов не надала. Строк розгляду справи витікає 02 квітня 2012 року. Підстав для продовження строку розгляду справи суд не убачає.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача, згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши представника позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи, сторони у справі 14 квітня 2011 року склали протокол про наміри, відповідно до п.п.1,2 якого сторони зобов'язались укласти між собою угоду про міну земельних ділянок, які розташовані на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області розміром 6,24 га ( держакт серії ЯД 943273) та на території Новодофинівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, розміром 5,62 га ( держакт серії ЯГ 942871).
Сторони домовились про нотаріальне оформлення договору міни земельних ділянок в строк не пізніше 05 листопада 2011 р. ( п.3 протоколу)
Представником позивача в обґрунтування своїх вимог надані копії листів від 05 серпня 2011 р. та від 18 жовтня 2011 р. на адресу відповідача про запрошення останнього до нотаріальної контори для оформлення договору міни земельної ділянки. На вказаних копіях міститься відмітки про отримання цих листів у яких зазначено : „Получила 05.08.2011 года и 19.10.2011 года” і підпис „ОСОБА_3”
У засіданні суду при розгляді справи по суті 02 квітня 2012 р. відповідачка ОСОБА_3 була відсутня. У справі немає її відзиву на позов, у якому була б відображена її думка щодо даного спору.
З цих підстав, аналізуючи надані протокол про наміри та листи, суд вважає, що однозначно встановити чи належить підпис під наданими представником позивача протоколом про наміри та листами саме відповідачеві ОСОБА_3 чи іншій особі, не дивлячись на те, що вони завірені печаткою представника позивача, без підтвердження цього самою ОСОБА_3 у даному випадку не можна. Тому суд не вважає їх належними доказами по справі.
Крім того, представником позивача надані копії державних актів на право власності на земельну ділянку на ім'я обох сторін у справі у якій вказаний план меж земельних ділянок.
Відповідно до ст. 14 вказаного вище Закону України, на яку посилається представник позивача в обґрунтування своїх вимог - у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.
З аналізу вказаної норми закону випливає, що власник земельної ділянки може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву у разі якщо земельна ділянка власника знаходиться всередині єдиного масиву.
Доказів, що вказані у держактах земельні ділянки знаходяться всередині єдиного масиву, представником позивача не надано. Не випливає цього і з планів меж земельних ділянок, зазначених у вказаних держактах.
Також суд зазначає, що зазначення представником позивача на те, що цивільним законодавством передбачений такий захист цивільних прав та обов'язків як примусове виконання обов'язку в натурі у даному випадку є неправильним, виходячи з такого.
Згідно змісту статті 16 Цивільного кодексу України, якою визначені способи захисту цивільних прав та обов'язків, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. При цьому цей спосіб застосовується у випадках коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії стосовно позивача, тобто при наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем, тобто за договором.
Наявність зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем у даному випадку суд не убачає з вище приведених мотивів.
За таких обставин, аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не доведеними наявними у справі вищевказаними доказами, і тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 09.04.2012 р.