01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" квітня 2012 р. Справа № 48/355-9/004-12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвестгруп”, м. Бровари
до 1) Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”, м. Київ
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 : 1) Національний банк України, м. Київ
2) Міністерство фінансів України, м. Київ
про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність;
від відповідача 1: ОСОБА_2 -довіреність;
від відповідача 2: ОСОБА_4
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: ОСОБА_3 -довіреність;
В провадженні господарського суду Київської області у судді Сокуренко Л.В. знаходилась справа № 48/355-9/044-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромінвестгруп” до 1. Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”; 2 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Національний банк України та Міністерство фінансів України про визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2007 року з усіма додатками укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп»(код ЄДРПОУ 33212210) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(код ЄДРПОУ 14371869), зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек відомостей про передачу в іпотеку майнових прав, переданих на підставі Договору іпотеки від 24.05.2007 року з усіма додатками, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп» (код ЄДРПОУ 33212210) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(код ЄДРПОУ 14371869) та зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про заборону відчуження майнових прав, переданих на підставі Договору іпотеки від 24.05.2007 року з усіма додатками, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп»(код ЄДРПОУ 33212210) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(код ЄДРПОУ 14371869).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність договору іпотеки ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції при укладенні договору).
02.02.2012 р. до суду надійшов відзив на позов відповідача 1 згідно якого останній позовні вимоги не визнає повністю в зв'язку з їх необґрунтованістю.
02.02.2012 р. до суду також надійшов відзив відповідача 2 на позов згідно якого відповідач 2 зазначає, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб, що є учасником нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають з цивільних правовідносин, пов'язаних з нотаріальною дією. Така позиція висловлена в Ухвалі Колегії суддів Судової палати по цивільним справам Верховного суду України від 05.12.2007 року у справі № 6-16344/св07 та у Постанові пленуму ВСУ від 06.11.2009 р., №9 "Про судову практику розгляду цивільних справі про визнання правочинів недійсними".
20.02.2012 р. позивач надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог згідно яких навів додаткові обґрунтування заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2012 р.; залучено в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 -Міністерство Фінансів України; зобов'язано третю особу надати письмові пояснення щодо визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2007 р. з документальним обґрунтуванням їх висновків.
Ухвалою суду від 15.03.2012 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2012 р., проте, у зв'язку із знаходженням судді Сокуренко Л.В. у службовому відрядженні, матеріали справи передані на розподіл до автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду при її розгляді.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу № 48/355-9/044-12 передано до провадження судді Наріжному С.Ю.
Ухвалою суду від 22.03.2012 р. справа 48/355-9/044-12 прийнята суддею Наріжним С.Ю до свого провадження та присвоєно їй № 48/355-9/044-12/13; розгляд справи №48/355-9/044-12/13 призначено на 27.03.2012 р. о 10 год. 00 хв.
15.03.2012 р. позивач надав суду додаткові пояснення по суті спору.
20.03.2012 р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви згідно якого зазначає, що спірний договір іпотеки від 24.05.2007 р. в супереч вимогам ст. 55 Закону України «Про нотаріат», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, поза межами його нотаріального округу, оскільки місцезнаходження нерухомого майна, яке є предметом спірного договору - АДРЕСА_1. Таким чином, оскільки спірний договір прийнятий в супереч вимогам ст. 55 Закону України «Про нотаріат», позовні вимоги з урахуванням даних уточнень підлягають задоволенню.
27.03.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог згідно якої просить суд визнати недійсним Договір іпотеки від 24.05.2007 року з усіма додатками укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп»(код ЄДРПОУ 33212210) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(код ЄДРПОУ 14371869) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 248-п.
Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому подальший розгляд справи здійснюється щодо зазначених в заяві вимог позивача.
В судове засідання 27.03.2012 р. відповідач 2 та третя особа 1 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Національний банк України належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання. В зв'язку з зазначеним розгляд справи було відкладено на 05.04.2012 р.
В судове засідання 05.04.2012 р. третя особа 1 не з'явилась, пояснення по справі не надала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Між відповідачем 1 та позивачем 16.11.2006 р. укладено кредитний договір №143/06 (далі - Кредитний договір) за умовами якого позивач отримав 5 000 000,00 грн. зі строком користування до 15.11.2007 та сплатою 17 % річних. Згодом, ліміт кредиту було збільшено до 70 599 100,00 грн., а також вносились зміни стосовно розміру оплати процентної ставки річних за користування ним.
Додатковою угодою № 4 від 15.12.2006 р. до кредитного договору сторони домовились пункт 3.1 останнього викласти в новій редакції, зокрема: виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується майновими правами на отримання у власність відповідних житлових будинків, які будуються..
У зв'язку із цим, 24 травня 2007 року між відповідачем 1 та позивачем укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за № 248п (далі - Договір іпотеки).
Предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме на 37 житлових будинків (котеджів), які вказані в Додатку № 1 до цього договору і є його невід'ємною частиною. Адреса забудови - АДРЕСА_1, житловий масив - "Оздоровча зона "Озеро".
Судом встановлено, що сторони вищевказаного договору іпотеки в п. 1.2. зробили загальний опис предмета іпотеки та домовились конкретизувати загальну площу житлових будинків (котеджів) і номери дільниць, на яких проводиться будівництво, в Додатку № 1, який підписали і скріпили печатками, і який є невід'ємною частиною договору.
Отже, цей Додаток № 1 до вищевказаного договору іпотеки не є окремим документом і окремого посвідчення не потребує.
Згідно з пунктом 4.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за його користування та виконати всі інші зобов'язання, передбачені договором.
Додатковою угодою № 33 від 06.02.2009 р. до кредитного договору сторони домовились продовжити строк користування кредитом до 25.02.2011.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, заставою.
Як вбачається зі ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно: окрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України «Про заставу»визначає, що, окрім вказаних у ст. 575 ЦК України іпотеки та закладу, до іпотеки відносяться також застава майнових прав, цінних паперів, товарів, що знаходяться у цивільному обороті або у переробці.
Крім того, суд враховує, що на момент укладення Договору іпотеки, діяв Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", який передбачав, що іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено (ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати").
Згідно з преамбулою Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", він встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Стаття 1 зазначеного Закону надає визначення іпотечному кредитуванню під яким слід розуміти правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами.
В свою чергу, під іпотечним боргом слід розуміти основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою (ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати").
Таким чином, під іпотечним кредитуванням слід розуміти правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги на основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.
Більше того, вказаний Закон містить спеціальні норми щодо умов укладання договору предметом іпотеки, за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, так такий договір посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість, іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва, обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Дане положення закону кореспондується з ч. 1 п. 98 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 (в редакції при укладенні договору) яким передбачено, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз'яснює іпотекодержателю його обов'язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом договір іпотеки укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства..
Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..
Таким чином, посилання позивача як на підставу недійсності спірного договору на ту обставину, що він суперечить ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки ч. 2 ст. 5 даного Закону в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного договору від 24.05.2007 р. не передбачала укладання договорів іпотеки, предметом яких були майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не можна визнати обґрунтованими.
Аналогічна ж позиція викладена і у Постанові Верховного суду України від 29 листопада 2010 року по справі №4/178-09-5317 згідно якої судом було встановлено наступні обставини.
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Агропрайм»звернулося до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») (далі ПАТ«Альфа-Банк») про визнання недійсним іпотечного договору №807/07 від 2 листопада 2007 року та частково недійсним договору про відкриття кредитної лінії №403-МВ/07 від 2 листопада 2007 року в частині підпункту б) пункту 2.1. щодо забезпечення виконання зобовязань позичальника іпотекою майнових прав.
Позов мотивовано тим, що оспорювані угоди укладено з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки законодавством, в редакції чинній на час укладення зазначених договорів, не було передбачено такий предмет іпотеки, як майнові права на обєкт незавершеного будівництва
На обґрунтування заяви заявник додав постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2010 року в справі №4/641 за позовом ТОВ «Агрікор»до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсним іпотечного договору з тих самих підстав, що і у справі №4/178-09-5317.
Після укладення цього договору, проведення комплексу заходів по завершенню будівництва, прийняття його в експлуатацію та реєстрації права власності у встановленому законодавством порядку зазначене майно стане власністю іпотекодавця.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст. 576 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»(в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Отже, предметом іпотеки може виступати як нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що передача в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникає в майбутньому - це передача майнових прав. Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує буди предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 1 та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог до відповідача 2.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 10.04.2012 р.