номер провадження справи 33/28/12
Запорізької області
10.04.12 Справа № 5009/820/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехник и К»(69057, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 158-Б)
до відповідача Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання-10»(адреса фактична: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 46; адреса юридична: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 46)
про стягнення суми
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 -довіреність № 1 від 20.02.2012 р.
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність № 01/10-1 від 03.01.2012 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплотехник и К» звернулося в господарський суд із позовом про стягнення з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання-10»суми 63009,26 грн., з яких: сума 58730,62 грн. основний борг за договором № 49 від 01.01.2010 р., сума 3330,03 грн. пеня, сума 293,65 грн. втрати від інфляції та сума 654,96 грн. -3% річних за порушення строку виконання грошового зобов'язання.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 49 від 01.01.2010 р., в жовтні 2011 р. позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 63730,62 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт № ОУ-00287 від 05.10.2011 р. на суму 31240,50 грн. та № ОУ-00320 від 05.10.2011 р. на суму 32490,12 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконав. Виставлені на оплату рахунки відповідач оплатив лише частково в сумі 5000,00 грн. Решта боргу в сумі 58730,62 грн. залишилась несплаченою. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 5.2 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 3330,03 грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 293,65 грн. втрат від інфляції та 654,96 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 22, 224, 525, 526, 625 ЦК України та ст. 193, 226 ГК України позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду від 02.03.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.04.2012 р. В судовому засіданні 10.04.2012 р., яке розпочалося о 9-30 год. оголошувалась перерва до 14-00 год. з метою надання доказів сторонами у справі.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Письмово уточнив періоди стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.
Відповідач - КП «ВРЕЖО № 10» - у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі. Зауважив, що причиною неналежного виконання договірних зобов'язань є погіршення фінансового стану підприємства. Наголосив, що доходною частиною відповідача є цільова оплата мешканцями на утримання будинків та прибудинкової території. Відзначив, що в тариф розрахунку оплати за утримання будинків та прибудинкових територій, згідно постанов КМУ № 560 від 12.07.2005 р. та № 529 від 20.05.2009 р., витрати на оплату послуг по повірці приборів обліку не передбачені. Посилаючись на низький рівень оплат населення -близько 70%, наголосив, що КП «ВРЕЖО № 10»є збитковим підприємством. Звернув увагу суду на те, що з оплат, що надходять відповідачу, в першу чергу йдуть розрахунки: за електричну енергію, за технічне обслуговування ліфтів, за вивіз сміття, за паливо на аварійно-диспетчерську службу, за обслуговування вентиляційних каналів будинків. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить не покладати на нього штрафні санкції (пеню, інфляційні втрати та 3% річних) та реструктуризувати оплату боргу в сумі 58730,62грн. протягом року.
Представник позивача щодо реструктуризації боргу заперечив, мотивуючи безпідставністю та неналежним фінансовим станом самого позивача.
В судовому засіданні 10.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотехник и К» (Виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання-10» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 49 (надалі -Договір), за умовами якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по повірці теплових лічильників, лічильників холодної та гарячої води.
Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 Договору Виконавець здійснює повірку теплових лічильників, лічильників холодної та гарячої води. Вартість послуг зазначена в прайс-листі, який додається до Договору. Розрахунки здійснюються щомісячно шляхом виставлення рахунків.
Приймання виконаних робіт оформлюється двостороннім актом виконаних робіт (п. 4.1 Договору).
Згідно із п. 4.2 Договору форма розрахунків за виконану роботу згідно актів приймання виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що у випадку невиконання Замовником договірних зобов'язань п. 4.2 Договору до Замовника застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
За умовами п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р.
Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином, що підтверджується двосторонніми Актами здачі-прийняття робіт № ОУ-00287 від 05.10.2011 р. на суму 31240,50 грн. та № ОУ-00320 від 05.10.2011 р. на суму 32490,12 грн. Всього на суму 63730,62 грн. (із ПДВ).
Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. Виставлені на оплату рахунки № СФ-00359 від 30.08.2011 р. на суму 31240,50 грн. та № СФ-00408 від 16.09.2011 р. на суму 32490,12 грн. відповідач сплатив частково. Згідно наданого позивачем платіжного доручення № 8408 від 14.09.2011 р., відповідачем сплачено виставлений рахунок № СФ-00359 від 30.08.2011 р. лише в сумі 5000,00 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього утворився основний борг за Договором в сумі 58730,62 грн.
Позовні вимоги про стягнення з КП «ВРЕЖО № 10»на користь ТОВ «Теплотехник и К»суми 58730,62 грн. основного боргу, 3330,03 грн. пені, 293,65 грн. втрат від інфляції та 654,96 грн. -3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 -175 Господарського кодексу України).
Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.
Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в жовтні 2011 р. ТОВ «Теплотехник и К»було надано КП «ВРЕЖО № 10»послуги за Договором від 01.01.2010 р.
За умовами пункту 4.2 Договору оплата за виконані роботи здійснюється згідно актів приймання виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів.
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання. Долучені до матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (№ ОУ-00287 від 05.10.2011 р. та № ОУ-00320 від 05.10.2011 р.) підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, всупереч вимог закону та умов Договору належним чином не виконав, вартість наданих послуг у повному обсязі не оплатив.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем лише частково було погашено основну суму заборгованості. Згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення № 8408 від 14.09.2011 р., відповідачем сплачено виставлений рахунок № СФ-00359 від 30.08.2011 р. лише в сумі 5000,00 грн.
Решта боргу в сумі 58730,62 грн. залишилась несплаченою.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з КП «ВРЕЖО № 10»суми 58730,62 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 58730,62 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 293,65 грн. (нарахованих за період листопад-грудень 2011 р.) та 3% річних в сумі 654,96 грн. (нарахованих за період з 15.10.2011 р. по 28.02.2012 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 5.2 Договору сторонами обумовлено, що у випадку невиконання Замовником договірних зобов'язань п. 4.2 Договору до Замовника застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р., заявлена правомірно.
Розрахунок пені судом перевірено. Вимога про стягнення пені задовольняється у заявленому розмірі (3330,03 грн.).
Що стосується клопотання відповідача про реструктуризацію суми основного боргу на 1 рік, заявленого у відзиві на позовну заяву, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставного та зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України такої процесуальної дії як - реструктуризація боргу не передбачено. Тобто, клопотання відповідача не засновано на нормах процесуального права і виходить за межі повноважень, наданих господарському суду.
Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач, посилаючись на відсутність з його боку вини у простроченні виконання грошового зобов'язання, просить суд не покладати на нього пеню, втрати від інфляції та 3% річних.
Така позиція відповідача є хибною і не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи. По-перше, відповідачем не наведено норм матеріального або процесуального права для звільнення від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, тобто клопотання не є обґрунтованим. По-друге, факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача встановлену законом та Договором відповідальність. По-третє, нарахування 3% річних та втрат від інфляції не є неустойкою, а застосовується в силу дії норми матеріального права (ст. 625 ЦК України) і не підлягає звільненню від сплати.
Суд зауважує, що відповідачем не було надано належних і допустимих в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів щодо існування обставин, які б могли бути підставою для звільнення від виконання ним його зобов'язань.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання-10»(69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 46; 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 46, ЄДР 24517860, п/р № 26009038310001 в АКБ «Індустріалбанк»в м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехник и К»(69057, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 158-Б, ЄДР 34869630, п/р № 2600694240 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»в м. Запоріжжя, МФО 313827) суму 58730 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 62 коп. основного боргу, суму 3330 (три тисячі триста тридцять) грн. 03 коп. пені, суму 293 (двісті дев'яносто три) грн. 65 коп. втрат від інфляції, суму 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 96 коп. 3% річних та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.04.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко