09.04.2012 Справа № 5008/61/2012
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я”, с. Солочин Закарпатської області до Солочинської сільської ради, с. Солочин Закарпатської області
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2., представники за довіреністю;
відповідача -Туряниця М.І., сільський голова
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним рішення Солочинської сільської ради від 27.12.11 „Про внесення змін в рішення 11 сесії 4 скликання від 14.04.11 „Про надання дозволу ТОВ „Сузір”я” на складання технічної документації на право користування земельною ділянкою в оренду” (далі -оспорюване рішення) та про зобов'язання Солочинської сільської ради розглянути питання затвердження технічної документації та передачі ТОВ „Сузір”я” земельної ділянки площею 0,08 га у с. Солочин Свалявського району (далі - спірна земельна ділянка)
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки відповідач оспорюваним рішенням в односторонньому порядку зменшив площу земельної ділянки орендованої позивачем за договором оренди від 1.07.03 цільовим призначенням для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та щодо якої відповідачем рішенням від 14.04.11 надано позивачеві дозвіл на складання технічної документації для посвідчення права користування (оренди). Крім того, відповідач не розглянув у встановленому порядку питання затвердження надісланої позивачем технічної документації із землеустрою для посвідчення права користування зазначеною земельною ділянкою, повернувши її листом для дооформлення. Представники позивача у ході судового розгляду наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду проти позову заперечують, вважаючи законним оспорюване рішення та правомірними дії по поверненню позивачеві технічної документації для доопрацювання, оскільки вона не містила погодження суміжного землекористувача. Представник відповідача пояснила, зокрема, що прийняття оспорюваного рішення сільською радою про надання позивачеві дозволу на складання технічної документації для посвідчення права користування земельною ділянкою площею 0,06 га вмісто раніше наданого дозволу щодо земельної ділянки площею 0,0802 га було необхідним для врегулювання спірних відносин між позивачем та сусіднім землекористувачем - власниками розташованих поряд будівель. Вивільнена таким чином земельна ділянка площею 0,02 га перебуватиме у запасі сільської ради, чим, на думку відповідача, усунуто підставу спору зазначених землекористувачів.
Вивчивши матеріали даної справи, оглянувши у судовому засіданні протоколи 19-ї та 20-ї сесій Солочинської сільської ради четвертого скликання від 19.12.11 та 27.12.11, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників сторін, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується ніким із учасників процесу, що правовідносини між сторонами виникли з договору оренди земельної ділянки від 1.07.03, за змістом якого орендодавець -відповідач у справі -надав, а орендар -позивач у справі -прийняв у строкове -на 5 років, починаючи з дати реєстрації договору (11.08.03) - платне користування земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована на території Солочинської сільської ради, санаторій «Квітка полонини»та виділена в натурі (на місцевості) у встановленому порядку для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Договірні відносини сторін були поновлені після закінчення строку договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі»у редакції станом на серпень 2008р., оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, сплачував орендну плату, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надав письмових заперечень.
У 2011р. сторони здійснювали листування з приводу подальшого оформлення орендних відносин зазначеної земельної ділянки, зокрема, 12.04.11 листом за № 66 позивач, посилаючись на лист відповідача за № 139 від 18.03.11, звернувся до останнього з клопотанням про надання дозволу на складання технічної документації для посвідчення права користування земельною ділянкою площею 0,08 га.
Результатом розгляду зазначеного листа позивача стало прийняття відповідачем 14.04.11 на пленарному засіданні 11 сесії 4 скликання сільської ради рішення «Про надання дозволу ТОВ „Сузір”я” на складання технічної документації на право користування земельною ділянкою в оренду», за змістом якого ТОВ «Сузір'я»надано дозвіл на складання технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу сан. «Квітка полонини»в с. Солочин (п. 1 рішення); ТОВ «Сузір'я»зобов'язано представити технічну документацію для затвердження права користування земельної ділянки в оренду на розгляд сесії сільської ради (п. 2 рішення); контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з питань АПК земельних ресурсів, екології та соціального розвитку села (п. 3 рішення).
Позивач розробив технічну документацію із землеустрою зазначеної земельної ділянки та листами № 99 від 1.06.11 та № 172 від 23.11.11 надсилав її відповідачеві для затвердження, однак останній питання затвердження документації у встановленому законом порядку не розглянув, повернувши її позивачеві в додатку до листів № 390 від 3.06.11 та № 17 від 11.01.12 (а.с. 14-17, 113) з посиланням відповідно - на необхідність доопрацювання документації (погодження межі із суміжним землекористувачем) та у зв'язку з прийняттям рішення 20 сесії 4 скликання від 27.12.11 „Про внесення змін в рішення 11 сесії 4 скликання від 14.04.2011р. „Про надання дозволу ТОВ ”Сузір'я” на складання технічної документації на права користування земельною ділянкою в оренду”, що є оспорюваним у даній справі.
За текстом цього оспорюваного рішення внесено зміни до раніше прийнятого рішення від 14.04.11 в частині площі земельної ділянки, щодо якої товариству надано дозвіл на складання технічної документації, та зазначено що вона становить 0,06 га (а.с. 11-12).
Таким чином, по суті оспорюваним рішенням без погодження з позивачем, в односторонньому порядку припинено право користування позивача частиною раніше наданої йому в оренду земельної ділянки. При цьому, оспорюване рішення не містить мотивувальної частини із зазначенням підстав його прийняття. Нормативним обґрунтуванням рішення в його тексті зазначено, зокрема, ст. 159 Земельного кодексу України, яка регулює порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Про те, що оспорюване рішення прийнято у зв'язку з непогодженням суміжним землекористувачем меж земельної ділянки наданої в оренду ТОВ «Сузір'я», на пропозицію голови села про повернення в запас сільської ради земельної ділянки площею 0,02 га та про внесення змін до рішення від 14.04.11, свідчать оглянуті в судовому засіданні протоколи 19-ї та 20-ї сесій Солочинської сільської ради четвертого скликання від 19.12.11 та 27.12.11, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 116-130). І хоча в протоколах сесії у порядку денному зазначено про розгляд та повторний розгляд «…заяви ТзОВ «Сузір'я»від 23.11.2011 № 172», за змістом якої товариство просить погодити технічну документацію (а.с.115-16), відповідач не прийняв рішення з цього питання - не затвердив технічну документацію і не відмовив у затвердженні -натомість, за результатами розгляду заяви прийняв оспорюване у даній справі рішення і з посиланням на нього повернув позивачеві технічну документацію, що і послугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.
З огляду на наведене спірні відносини сторін стосуються питань набуття права на землю юридичними особами, яким є позивач у даній справі, порядку надання земельних ділянок комунальної власності у користування, припинення права користування земельними ділянками, підстав та порядку припинення такого права, які регулюються відповідними приписами Земельного кодексу України (ЗКУ), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та які належить застосовувати при вирішенні даного спору.
Так, згідно ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами ст. 123 ЗКУ надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, яке відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗКУ здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Приписами ст. 141 ЗКУ передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, якими є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Статтею 149 ЗКУ встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень вищезазначених органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
За змістом ст. ст. 10, 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами, до їх відання; до виключної компетенції сільських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Приписами ст. 59 зазначеного Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Відповідно до приписів ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.
Суд, проаналізувавши у ході судового розгляду наведені фактичні обставини справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення, яким відповідач безпідставно вніс зміни до раніше прийнятого рішення від 14.04.11 та фактично припинив право користування позивача частиною орендованої земельної ділянки площею 0,02 га, порушивши при цьому приписи вищенаведеного законодавства в частині встановленого порядку та підстав припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки.
У ході судового розгляду справи доведено, що оспорюване рішення відповідача суперечать вимогам чинного земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування, з його прийняттям порушено право позивача на оренду землі раніше наданої йому за договором оренди від 1.07.03 цільовим призначенням для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та щодо якої відповідачем рішенням від 14.04.11 надано позивачеві дозвіл на складання технічної документації для посвідчення права користування (оренди).
У ході судового розгляду встановлено також неправомірність бездіяльності відповідача щодо розгляду у встановленому порядку на пленарному засіданні сесії з прийняттям відповідного рішення питання затвердження технічної документації та передачі позивачеві в оренду спірної земельної ділянки, чим порушено приписи ст. 123 ЗКУ та права позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що порушене право позивача на його вимогу підлягає захисту судом шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення та зобов'язання відповідача розглянути питання затвердження технічної документації та передачі ТОВ „Сузір”я” земельної ділянки площею 0,08 га у с. Солочин Свалявського району у встановленому порядку на пленарному засіданні сесії сільської ради.
Зазначені способи захисту передбачені приписами ст. 152 Земельного кодексу України щодо прав на земельні ділянки та приписами ст. 16 Цивільного кодексу України щодо цивільних прав та інтересів осіб.
Заперечення відповідача проти позову, наведені у відзиві та в описовій частині даного рішення, суд не приймає з огляду на встановлені чинним законодавством порядок та компетенцію органів місцевого самоврядування, яким є відповідач у справі, щодо вирішення питань набуття права на землю юридичними особами, надання земельних ділянок комунальної власності у користування, припинення права користування земельними ділянками, підстав та порядку припинення такого права.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи судом належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 122, 123, 124, 141, 149, 152 Земельного кодексу України, Законами України „Про оренду землі”, „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Позов задоволити.
1.1. Визнати недійсним рішення Солочинської сільської ради від 27.12.11 „Про внесення змін в рішення 11 сесії 4 скликання від 14.04.11 „Про надання дозволу ТОВ „Сузір”я” на складання технічної документації на право користування земельною ділянкою в оренду”.
1.2. Зобов'язати Солочинську сільську раду розглянути питання затвердження технічної документації та передачі ТОВ „Сузір”я” земельної ділянки площею 0,08 га у с. Солочин Свалявського району у встановленому порядку на пленарному засіданні сесії сільської ради.
2. Стягнути з Солочинської сільської ради (89321 с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, 241, код ЄДРПОУ 25445006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сузіря” (89320 с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, код ЄДРОПУ 31851932) у відшкодування судових витрат суму 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.
13.04.12
Суддя Ушак І.Г.