91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
10.04.12 Справа № 18/111/2011.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства «МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА», м. Донецьк
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про стягнення 7000 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув;
від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець, паспорт, довідка з ЄДР.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 7000 грн. -у розмірі вартості неповернутого орендованого майна (апарат для розливу пива), яке передано відповідачу в оренду за договором від 15.08.2010 № 185002.
Відповідач листом від 17.08.2011 проти позову заперечує посилаючись на те, що зазначений позивачем договір оренди він не укладав та не підписував, обладнання від позивача не приймав, акт приймання-передачі торгового обладнання від 15.08.2010 не підписував.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
Позивач у позовній заяві вказав, що на підставі договору оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002, укладеного між сторонами за позовом, та акту приймання передачі від 15.08.2010, він передав відповідачу в оренду комплект торгового обладнання для розливу пива вартістю 7000 грн.
В зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати позивач в односторонньому порядку розірвав з відповідачем договір оренди повідомивши про це відповідача листом-вимогою від 17.06.2011 № 12-2911.
Цим же листом-вимогою позивач вимагав від відповідача повернення торгового обладнання, а у разі неможливості його повернення -сплати його вартості в сумі 7000 грн.
Відповідач орендоване торгове обладнання позивачу не повернув, його вартість не сплатив.
На підставі вказаних доводів позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 7000 грн. у розмірі вартості неповернутого орендованого майна.
Відповідач листом від 17.08.2011 проти позову заперечує посилаючись на те, що зазначений позивачем договір оренди він не укладав та не підписував, обладнання від позивача не приймав, акт приймання-передачі торгового обладнання від 15.08.2010 не підписував.
Відповідач зазначив, що його підпис на договорі оренди від 15.08.2010 № 185002 та на акті приймання-передачі торгового обладнання від 15.08.2010 (який надано для огляду позивачем), виконано за допомогою його факсиміле без його відома. Печатка на договорі та акту проставлена також без його відома; печатка та факсиміле зберігалися у сейфі і використані невідомою особою без відома відповідача.
Позивач листом від 17.08.2011 проти цих доводів відповідача заперечує та вважає, що підписи відповідача на вказаних договорі та акті виконані відповідачем власноруч.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, для з'ясування питання, чи підписані вищевказані документи відповідачем особисто, чи застосовано факсиміле, судом була призначена судова експертиза.
Проведення експертизи було доручено науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України в Луганській області.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Згідно висновку експерта від 07.09.2011 № 396/2 підписи в договорі оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002, укладеному між сторонами за позовом, та в акті приймання передачі від 15.08.2010, виконані за допомогою факсиміле відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Актами цивільного законодавства не врегульовано питання щодо застосування факсимільного відтворення підпису при укладені договорів, подібних тому, про який йдеться у позовній заяві.
Між сторонами за позовом відсутня письмова згода на використання факсимільного відтворення підпису при укладенні договору оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002.
Враховуючи, що:
- договір особисто не підписувався відповідачем;
- факсимільне відтворення підпису відповідача застосовано у супереч правилам встановленим цивільним законодавством;
- відповідач наполягає на тому, що він не застосовував своє факсиміле у стосунках з відповідачем і не одержував від відповідача обладнання, вартість якого заявлена до стягнення, -
законні підстави для стягнення з відповідача вартості обладнання в сумі 7000 грн. відсутні.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).
З урахуванням вимог ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України господарський договір (складений у формі єдиного документа або укладений у спрощений спосіб) повинен бути підписаний обома сторонами (уповноваженими особами), що і підтверджує наявність вільного волевиявлення сторін.
У разі не підписання договору однією із сторін договір не може вважатися укладеним.
Судом встановлено, що договір оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002 про який йдеться у позовній заяві, не підписано відповідачем.
Застосування факсиміле відповідача (при підписанні договору) є неправомірним (про що вказано вище) і тому, в силу закону (ч. 3 ст. 207 ЦК України) не може підтверджувати факт підписання договору відповідачем.
Таким чином, вищевказаний двосторонній договір однією із сторін не підписано. Відповідно, цей договір є неукладеним.
Позивач, при підписанні договору, акту приймання-передачі та при фактичній передачі майна, виходячи з вимог закону та власних міркувань безпеки, повинен був письмово оформити згоду між сторонами на застосування факсиміле, як встановлено ч. 3 ст. 207 ЦК України.
Однак, позивач, як заінтересована особа, такої згоди не оформив.
Доводи позивача, викладені у поясненнях від 09.04.2012, про те, що при підписанні договору факсиміле використовувалось особисто свідомо відповідачем і з його відома, не приймаються судом до уваги, так як ці доводи нічим не підтверджені, тобто по суті є припущенням.
Разом з цим, вищенаведеними доказами підтверджено, що договір оренди та акт приймання-передачі підписані не особисто відповідачем, а з використанням факсиміле. При чому угода на застосування факсиміле між сторонами за договором не укладалась.
Крім того, якщо доводи позивача прийняти до уваги, то слід визнати, що відповідач неправомірно застосовуючи своє факсиміле, обманним шляхом заволодів майном позивача вартістю 7000 грн., тобто по суті скоїв злочин проти власності.
Однак, згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, в позові слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.
Разом з цим, обладнання позивача вартістю 7000 грн. було фактично ким-то одержано і позивачу не повернено.
Враховуючи, що дані обставини свідчать про вчинення невідомими особами злочину проти власності позивача, суд вважає необхідним надіслати прокуратурі Луганської області відповідне повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України
Клопотання позивача, викладені у поясненнях від 09.04.2012, про виклик у судове засідання для дачі пояснень бухгалтера відповідача та про визнання договору недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не підлягають задоволенню в зв'язку з їх безпідставністю (пояснення бухгалтера не мають значення для справи, а договір неможна визнати недійсним, так як він є неукладеним).
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
10 квітня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13 квітня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко