01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" квітня 2012 р. Справа № 17/028-11
Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”
до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем”
та другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн”
про стягнення 5 457 137,17грн.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. № 010-01/2753 від 21.04.2010р.);
від першого відповідача не з'явилися;
від другого відповідача ОСОБА_2. (дов. від 10.04.2012р.);
від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області не з'явилися.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011р. у справі № 17/028-11, залишеним без постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2011р., вирішено: позов задовольнити частково, солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” (08063, Київська обл., Макарівський район, село Лишня, вул. Набережна, буд. 11 Д; код ЄДРПОУ 32586994) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41; код ЄДРПОУ 31099076) на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, буд. 127; код ЄДРПОУ 00032112) 396 464 (триста дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят чотири долари США) 00 центів заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 3 145 981 (три мільйони сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну гривню) 49 коп., 198 276 (сто дев'яносто вісім тисяч двісті сімдесят шість доларів США) 00 центів простроченої заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 1 573 339 (один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі триста тридцять дев'ять гривень) 89 коп., 76 173 (сімдесят шість тисяч сто сімдесят три долари США) 31 цент простроченої заборгованості за відсотками, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 604 442 (шістсот чотири тисячі чотириста сорок дві гривні) 83 коп., 12 472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні) 71 коп. заборгованості по сплаті комісії за управління майном, 10 848 (десять тисяч вісімсот сорок вісім доларів США) 77 центів пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасне повернення часток кредиту, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 86 086 (вісімдесят шість тисяч вісімдесят шість гривень) 07 коп., 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев'ять доларів США) 61 цент пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасне погашення процентів, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 32 451 (тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят одну гривню) 46 коп., 706 (сімсот шість гривень) 45 коп. пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 492 (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні) 26 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні решти позову -відмовити.
30.06.2011р. господарським судом Київської області на виконання вказаного судового рішення видано накази.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2011р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” про розстрочку виконання рішення.
12.04.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” надійшла скарга № 35 від 30.03.2012р. (вх. № 26 від 02.04.2012р.) на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця, у якій скаржник просить суд визнати дії державного виконавця з примусового виконання наказу господарського суду Київської області № 17/028-11 від 30.06.2011р. з приводу оголошення розшуку майна боржника незаконними та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 30583147 від 13.03.2012р., оскільки постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. в порушення вимог ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” та Закону України „Про заставу” оголошено в розшук майно, яке передано в заставу Закритому акціонерному товариству „ПроКредит Банк” на підставі договору застави транспортних засобів № 2001-Д34 від 15.02.2008р. та договору застави рухомого майна № 2001-Д36 від 29.12.2008р. Крім того, скаржник посилається на те, що в спірній постанові, в якості належного ТОВ „Цемлайн” рухомого майна -причепів: ГКБ 8350, (1985), синій № двиг.0., АІ10412ХХ, АІС 063503 14.11.2007 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, РРТ 979131, 10.07.2007 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, ХАС 557839, ГКБ 8350 ДІ 985, синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, КХС 191821 помилково зазначене одне й те саме майно чотири рази, при цьому на балансі підприємства знаходиться лише одна одиниця причепу ГКБ, а саме - ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ. Також помилковим є зазначення в якості рухомого майна, що належить ТОВ „Цемлайн” -КРАЗ 255Б (1979), зелений № двиг. 0, 18068 КМ, КХС 160244, бо зазначене рухоме майно взагалі ніколи не було на балансі підприємства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2012р. розгляд скарги призначено на 12.04.2012р.
12.04.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов відзив на скаргу на постанову про розшук майна боржника ВП № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця (вх. № 5834 від 12.04.2012р.), згідно якого останній визнав скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, який прийнято судом.
У судовому засіданні 12.04.2012р. представник скаржника повністю підтримав скаргу, представник позивача заперечив проти скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” на постанову та дії державного виконавця.
Представники першого відповідача та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в судове засідання 12.04.2012р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).
Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” (далі -Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)
Частиною першою ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.ч. 1, 4 ст. 40 Закону).
Статтею 52 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Згідно ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „Про іпотеку”.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Суд встановив, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 30583147 від 10.01.2012р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 30.06.2011р. про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” 396 464 (триста дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят чотири долари США) 00 центів заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 3 145 981 (три мільйони сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну гривню) 49 коп., 198 276 (сто дев'яносто вісім тисяч двісті сімдесят шість доларів США) 00 центів простроченої заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 1 573 339 (один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі триста тридцять дев'ять гривень) 89 коп., 76 173 (сімдесят шість тисяч сто сімдесят три долари США) 31 цент простроченої заборгованості за відсотками, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 604 442 (шістсот чотири тисячі чотириста сорок дві гривні) 83 коп., 12 472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні) 71 коп. заборгованості по сплаті комісії за управління майном, 10 848 (десять тисяч вісімсот сорок вісім доларів США) 77 центів пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасне повернення часток кредиту, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 86 086 (вісімдесят шість тисяч вісімдесят шість гривень) 07 коп., 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев'ять доларів США) 61 цент пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасне погашення процентів, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011р. складає 32 451 (тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят одну гривню) 46 коп., 706 (сімсот шість гривень) 45 коп. пені, що нарахована на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 492 (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні) 26 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, постановлено боржнику добровільно виконати наказ суду в 7-ми денний строк з моменту винесення постанови.
У встановлений постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 30583147 від 10.01.2012р. 7-ми денний строк боржник добровільно рішення суду не виконав.
Крім того, судом встановлено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника ВП № 30583147 від 13.03.2012р. постановлено оголосити розшук майна: автотранспортні засоби, а саме: КРАЗ 65055, (2006), красний № 0 двиг. 0, шас. Y7A65055070803988 АІ 8936ВВ, АІС 064501 29.01.2008 (на обліку), КРАЗ 6124Р4, (2006), красний, № двиг. 0, АІ 8937ВВ, АІС 064501 29.01.2008 (на обліку), NISSAN INFINITI, (2007), чорний, АІ 200АС, АІС 064216 11.01.2008 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій № двиг.0., АІ10412ХХ, АІС 063503 14.11.2007 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, РРТ 979131, 10.07.2007 (на обліку), КАМАЗ 53212, (2005), красний, АІ 4583АМ, РРТ 050966,ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, ХАС 557839, КАМАЗ 65115А, (2004), оранжевий, АІ 8624АА, КХС 225110, ГКБ 8350 ДІ 985, синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, КХС 191821, КАМАЗ 53229, (2003), оранжевий, 20530КМ, КХС 427449, КРАЗ 250, (1979), зелений, № двиг. 0, 18068КМ, КХС 160244, КРАЗ 256 (1986), бежевий, двиг. 0, 12937КМ, КХС 349604, КРАЗ 256 (1986), бежевий, № двиг. 0, 12937КМ, КХС 120791, що належить боржнику -Товариству з обмеженою відповідальністю „Цемлайн”.
Водночас скаржник посилається на те, що спірне рухоме майно перебуває в заставі Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк” на підставі договору застави транспортних засобів № 2001-Д34 від 15.02.2008р. та договору застави рухомого майна № 2001-Д36 від 29.12.2008р.
Суд встановив, що передбачена ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” процедура розшуку майна боржника та звернення стягнення на майно боржника (ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”) є окремими виконавчими діями. Зокрема, розшук майна боржника не є актом звернення стягнення на майно, а є дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно в майбутньому. Тому розшук майна не може порушувати переважне право заставодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в заставі, а отже посилання скаржника на ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” та положення Закону України „Про заставу”, яка регулює звернення стягнення на заставлене майно є безпідставними.
Водночас ч. 1 та 3 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчим документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Частинами четвертою, п'ятою та шостою ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, у разі надання ЗАТ „ПроКредит Банк” державному виконавцю належного підтвердження права на майно ТОВ „Цемлайн”, вимоги ЗАТ „ПроКредит Банк” підлягатимуть першочерговому задоволенню.
Також необхідно врахувати, що заставодержатель має право задовольнити забезпечені заставою вимоги за рахунок предметів застави лише у разі виникнення обставин, передбачених Законом України „Про заставу”, серед яких: порушення боржником основного зобов'язання, винесення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави.
Відтак, у разі належного виконання сторонами зобов'язання, яке було забезпечене договором застави, у заставодержателя не виникає права на задоволення вимог за основним зобов'язанням за рахунок предмета застави.
Отже, аналіз ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” дає підстави стверджувати, що чинним законодавством передбачено право державного виконавця оголошувати розшук майна боржника, яке в т.ч. може перебувати у заставі, оскільки у разі ненастання обставин, з яким закон пов'язує виникнення у ЗАТ „ПроКредит Банк” права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, за рахунок вказаного майна можуть бути задоволені вимоги інших кредиторів божника.
Водночас, скаржником в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду існування обставин, передбачених Законом України „Про заставу” (порушення боржником основного зобов'язання, винесення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави), за наявності яких заставодержатель (ЗАТ „ПроКредит Банк”) має право задовольнити забезпечені заставою вимоги за рахунок предметів застави.
Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” право на звернення до суду з позовом про зняття арешту майна належить заставодержателю, а не заставодавцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано суду доказів порушення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області приписів чинного законодавства при виконанні наказу господарського суду Київської області від 30.06.2011р. у справі № 17/028-11, а зокрема: прав та законних інтересів скаржника.
Твердження представника другого відповідача про те, що у спірній постанові в якості належного ТОВ „Цемлайн” рухомого майна -причепів: ГКБ 8350, (1985), синій № двиг.0., АІ10412ХХ, АІС 063503 14.11.2007 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, РРТ 979131, 10.07.2007 (на обліку), ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, ХАС 557839, ГКБ 8350 ДІ 985, синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ, КХС 191821 помилково зазначене одне й те саме майно чотири рази, при цьому на балансі підприємства знаходиться лише одна одиниця причепу ГКБ, а саме -ГКБ 8350, (1985), синій №, двиг. 0, АІ 10412ХХ не приймаються судом, оскільки як вбачається зі змісту вказаної постанови, вказане майно було оголошено в розшук на підставі відповіді УДАІ ГУ МВС України у Київській області.
Доводи скаржника про те, що майно -КРАЗ 255Б (1979), зелений № двиг. 0, 18068 КМ, КХС помилково зазначено в постанові державного виконавця про розшук майна боржника від 13.03.2012р., оскільки зазначене рухоме майно ніколи не було на балансі підприємства, також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки скаржником, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 33, 34 ГПК України не доведене суду відсутності вказаного майна на балансі товариства.
Крім того, статтею 60 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що саме особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи вищезазначене, необгрунтованими та безпідставними є посилання скаржника щодо недотримання державним виконавцем положень Закону України „Про виконавче провадження” при винесенні постанови про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця, у зв'язку з її безпідставністю та необгрунтованістю.
З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Цемлайн” у задоволенні скарги на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про розшук майна боржника № 30583147 від 13.03.2012р. та дії державного виконавця.
2. Копію ухвали надіслати першому відповідачу та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська 5/2).
Суддя П.В. Горбасенко