01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" квітня 2012 р. Справа № 19/006-12
За позовом Державного підприємства «Чайка», м. Київ;
до Державного підприємства Міністерства оборони України
«Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква, Київська область;
про стягнення 39855,54 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство «Чайка»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(надалі - відповідач) про стягнення 39855,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р. повністю не сплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 35776,96 грн., за порушення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 2504,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 1574,19 грн.
Ухвалою від 13.02.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/006-12 та призначив її розгляд на 27.02.2012 р.
Присутній у судовому засіданні 27.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 13.02.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.
В подальшому, ухвалами суду від 27.02.2012 р., від 12.03.2012 р., від 02.04.2012 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 13.02.2012 р. та ухвал суду від 27.02.2012 р., від 12.03.2012 р., від 02.04.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 13.02.2012 р., від 27.02.2012 р., від 12.03.2012 р., від 02.04.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників сторін суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -
04.01.2011 р. між позивачем (за договором -постачальник) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір № 01/260 постачання молочної продукції, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується систематично постачати, а покупець -приймати та оплачувати молочну продукцію відповідно до умов даного договору. Асортимент, найменування, кількість та інші характеристики молочної продукції вказуються в заявці покупця, а так само в документах, що оформлюються для постачання молочної продукції. Оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту отримання продукції (п.п. 1.1., 1.2., 2.3. договору).
При цьому, пунктами 3.1., 3.3., 3.5., 3.6. договору передбачено, що постачання продукції здійснюється на підставі узгоджених заявок між постачальником і покупцем на кожну окрему партію продукції. Підставою для початку відвантаження продукції є узгоджена між сторонами заявка. Поставка продукції оформлюється видатковими накладними, відповідно до вимог діючого законодавства України. Перехід права власності і ризиків на продукцію визначається моментом підписання та засвідчення печаткою або штампом уповноваженого представника покупця в присутності уповноваженого представника постачальника видаткової накладної.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
На підтвердження факту поставки відповідачу молочної продукції за Договором № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р. позивачем до справи надано видаткові накладні за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, травень 2011 року та жовтень 2011 року.
Крім того, у своїх письмових поясненнях б/н від 28 березня 2012 р., які були подані в судовому засіданні 02.04.2012 р., позивач зазначає, що заборгованість за Договором № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р. складає 35776,96 грн. та яка відображена, зокрема, у наступних видаткових накладних: № МЗ-0009888 від 15.12.2010 р. на суму 10,66 грн., № МЗ-0009949 від 17.12.2010 р. на суму 3044,10 грн., № МЗ-0010006 від 20.12.2010 р. на суму 1656,00 грн., № МЗ-0010071 від 22.12.2010 р. на суму 3361,80 грн., № МЗ-0010155 від 25.12.2010 р. на суму 2886,00 грн., № МЗ-0010187 від 27.12.2010 р. на суму 1658,40 грн., № МЗ-0010257 від 29.12.2010 р. на суму 317,40 грн., № МЗ-0010300 від 31.12.2010 р. на суму 1419,00 грн., № ЛІ-0000023 від 03.01.2011р. на суму 1639,80 грн., № ЛІ-0000081 від 05.01.2011 р. на суму 1519,80 грн., № ЛІ-0000125 від 08.01.2011 р. на суму 522,00 грн., № ЛІ-0000231 від 12.01.2011 р. на суму 1244,40 грн. № ЛІ-0000283 від 14.01.2011 р. на суму 1897,80 грн., № ЛІ-0000340 від 17.01.2011 р. на суму 2058,60 грн., № ЛІ-0000409 від 19.01.2011р. на суму 1244,40 грн., № ЛІ-0000455 від 21.01.2011 р. на суму 2215,50 грн., № ЛІ-0000519 від 24.01.2011 р. на суму 1630,20 грн., № ЛІ-0000598 від 26.01.2011 р. на суму 3378,60 грн., № ЛІ-0000658 від 28.01.2011 р. на суму 2009,40 грн., № ЛІ-0000724 від 31.01.2011 р. на суму 1244,40 грн., № ЛІ -0000910 від 07.02.2011 р. на суму 818,70 грн.
Також, в підтвердження факту поставки продукції відповідачу та існування заборгованості до матеріалів справи надано акти звірки взаєморозрахунків за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та акти звірки за період 01.03.11 -16.03.11, 01.11.11 -31.12.11, 01.01.12 -01.03.12.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наданих до матеріалів справи видаткових накладних не вбачається, що молочна продукції була отримана уповноваженою особою Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та на підставі Договору № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р., оскільки у вказаних накладних відсутнє будь-яке посилання на зазначений договір та не міститься ані печатки, ані штампу відповідача. Також, суду не були надані й довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які могли б підтвердити повноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства -Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»визначений перелік та кількість цінностей.
Крім того, не приймаються судом в якості доказів акти звірки взаєморозрахунків за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та акти звірки за період 01.11.11 -31.12.11, 01.01.12 -01.03.12, оскільки зазначені акти звірки складені в односторонньому порядку та підписані лише представником філії позивача.
Суд також звертає увагу на те, що, акт звірки взаємних розрахунків є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу.
До того ж, позивач не надав суду й узгоджених між сторонами заявок на поставку продукції, що передбачено умовами договору (п.п. 3.1., 3.3.) та є підставою для початку відвантаження продукції, тоді як, згідно з приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки молочної продукції відповідачеві на підставі Договору № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р., а отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 35776,96 грн. задоволенню не підлягають.
При цьому, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію, тому не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат, які нараховані за час прострочення платежу.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Чайка» задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін