01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"22" березня 2012 р. Справа № 14/189-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 284 від 16.12.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 14 від 10.01.2012 р.); ОСОБА_3 (розпорядження № 21 від 26.01.2011 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Бориспільське підприємство „Сортнасіннєовоч”, м. Бориспіль
до Комунального підприємства теплових мереж „Бориспільтепломережа”, м. Бориспіль
про зобов'язання укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків та стягнення 35 558, 15 грн.
ВАТ „Бориспільське підприємство „Сортнасіннєовоч” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КПТМ „Бориспільтепломережа” про зобов'язання укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків та стягнення 35 558, 15 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним користуванням відповідачем послугами позивача по водовідведенню (прийняттю) каналізаційних стоків та ухиленням відповідача від укладення із позивачем запропонованого договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2011 р. порушено провадження у справі № 14/189-11 за позовом ВАТ „Бориспільське підприємство „Сортнасіннєовоч” до КПТМ „Бориспільтепломережа” про зобов'язання укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків та стягнення 35 558, 15 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 11.01.2012 р.
11.01.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 15 від 10.01.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
11.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.01.2012 р.
25.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.02.2012 р.
08.02.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.02.2012 р.
29.02.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав пояснення № 26 від 29.02.2012 р., що долучені судом до матеріалів справи.
29.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 14.03.2012 р.
13.03.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення № 291 від 12.03.2012 р. щодо калькуляційних витрат, що долучені судом до матеріалів справи.
14.03.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.03.2012 р.
22.03.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Позивач - ВАТ „Бориспільське підприємство „Сортнасіннєовоч” є власником каналізаційної насосної станції, наружних сітей каналізації та іншого майна, що знаходиться за адресою: вул. Завокзальна, 5, м. Бориспіль, Київська область, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.09.2009 р., виданим Бориспільською міською радою, наявним у матеріалах справи.
01.11.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір № 14 про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків, згідно умов предмету якого постачальник зобов'язувався забезпечити подачу води, виключно як резервне водозабезпечення котельної на випадок аварії, забезпечити водовідведення (прийняття) стічної води в межах величин, дозволених постачальнику до водовідводу, а споживач своєчасно сплачувати за водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків через мережі постачальника, отримані послуги.
Пунктом 10.4. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладається на термін до 01 листопада 2006 p., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додатки до договору № 14 від 01.11.2005 р. -Схема мереж, точки встановлення розрахункового обліку, межі балансової належності мереж, Акт розмежування балансової належності, Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат постачальника на водовідведення (прийняття, передачу) каналізаційних стоків та подачу води.
У вересні 2009 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 180 від 21.09.2009 р., у якому повідомив останнього про свою відмову від типового договору № 14 про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків від 01.11.2005 р., що втрачає свою чинність 31.10.2009 р. та запропонував укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків в новій редакції, і просив надати протягом 30 календарних днів свою відповідь щодо укладення нового договору.
У вересні 2009 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 803 від 24.09.2009 р., у якому зазначив, що не заперечує проти укладення нового договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків та просив надати його проект.
У жовтні 2009 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 204 від 29.10.2009 р., у якому зазначив, що направляє проект договору № 8/09 від 01.11.2009 р. про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків і запропонував розглянути його і надати свої зауваження у разі їх наявності.
У листопаді 2009 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 924 від 02.11.2009 р., у якому зазначив свої зауваження до проекту договору № 8/09 від 01.11.2009 р. про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків.
Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про зобов'язання укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків на запропонованих умовах.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частин 1, 2, 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 181 цього ж кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 184 цього ж кодексу передбачено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Із аналізу вищевказаних положень частин 3, 4, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України вбачається, що вказані положення застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, у спірних відносинах відповідач не є суб'єктом господарювання, на якого чинним законодавством України покладено обов'язок щодо укладання спірного договору і згідно чинного законодавства України укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, і останній також не має наміру укладати такий договір на умовах, запропонованих позивачем.
Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів підтвердження направлення відповідачу проекту договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків із всіма визначеними зі свої сторони його істотними умовами.
Як вбачається із матеріалів справи, у проекті спірного договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків, що доданий позивачем до позовної заяви, не визначено зі своєї сторони всі його істотні умови, і самі сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов.
Суд вважає за необхідне зазначити, що укладення договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків лише із визначенням його предмету не відповідає вимогам чинного законодавства України. Сторонами не було дотримано вимог ст. ст. 181, 184 Господарсього кодексу України щодо порядку укладення господарських договорів та не було узгоджено всіх істотних умов договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, у спірних відносинах відповідач не є суб'єктом господарювання, на якого чинним законодавством України покладено обов'язок щодо укладання спірного договору і згідно чинного законодавства України укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, і останній також не має наміру укладати такий договір на умовах, запропонованих позивачем, та те, що недоведеними є всі обставини, на які позивач посилається у своєму позові як на підставу своїх позовних вимог, сторонами не було дотримано вимог ст. ст. 181, 184 Господарсього кодексу України щодо порядку укладення господарських договорів та не було узгоджено всіх істотних умов договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків, то суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для укладення відповідачем із позивачем спірного договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків у судовому порядку, а тому позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти договір про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків на запропонованих умовах, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь збитки, завдані останнім безпідставним користуванням послугами позивача по водопостачанню та водовідведенню (прийняттю) каналізаційних стоків та у зв'язку із безпідставним ухиленням від укладення із позивачем запропонованого договору про водопостачання та водовідведення (прийняття) каналізаційних стоків, у розмірі 35 558, 15 грн.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір (об'єм скинутих каналізаційних стоків і розмір витрат на водовідведення каналізаційних стоків); наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.
Докази, додані позивачем до позовної заяви при зверненні в суд та надані ним у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме звіти про витрати води по котельні КПТМ „Бориспільтепломережа”, рахунки-фактури та інші документи достовірно не підтверджують розмір збитків (об'єм скинутих каналізаційних стоків і розмір витрат на водовідведення каналізаційних стоків).
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 35 558, 15 грн., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
10 квітня 2012 р.