ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/1426-2012
26.03.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехмет»
до Акціонерного комерційного банку «Європейський»
про визнання кредитного договору недійсним
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача не з'явилися;
від відповідача не з'явилися.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехмет», звернувся до Господарського суду Харківської області позовом до Акціонерного комерційного банку «Європейський»про визнання кредитного договору № 002-г/03/02 від 23.11.2007 року недійсним з підстав не визначення сторонами у договорі істотної умови -строку дії договору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.01.2012 року.
У судовому засіданні 23.01.2012 року встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, у зв'язку із чим справу було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року справу № 5023/130/12 суддею Дідиченко М. А. прийнято до провадження, присвоєно справі № 5011-27/1426-2012, призначено розгляд справи на 28.02.2012 року.
Представник позивача у судове засідання 28.02.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд зобов'язати позивача направити йому копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 28.02.2012 року розгляд справи відкладено на 26.03.2012 року, зобов'язано позивача направити відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Представники сторін у судове засідання 26.03.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Європейський»(за договором - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехмет»(за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 002-г/03/02, надалі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику грошові кошти в кредит в рахунок відкритої на умовах цього договору кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та на умовах, передбачених договору, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісій передбачених цим договором.
Розмір кредитної лінії, відповідно до п. 1.2 кредитного договору, склав 250 000, 00 грн.
Пунктом 1.3 кредитного договору сторони передбачили, що строк користування кредитною лінією: 23.11.2007 року по 23.11.2008 року включно.
Відповідно до п. 1.3 договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 21 % річних.
Згідно п. 10.7 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором (у тому числі до повного погашення заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів, комісій, інших платежів, передбачених цим договором, сплати неустойок, відшкодування збитків).
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики.
Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що кредитний договір № 002-г/03/02 від 23.11.2007 року не містить усіх істотних умов кредитного договору, зокрема умов щодо строку дії договору.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Між тим, відповідно до частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Таким чином, відповідач змішує підстави недійсності правочину та підстави його неукладеності. Відсутність в договорі істотної умови є підставою вважати такий договір неукладеним, а не визнавати його недійсним.
Згідно з частинами 2, 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в частині 2 статті 345 ГК України (мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.
Структурно-системний аналіз положень ГК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, частина 3 статті 272, частина 1 статті 284, частини 2, 3 статті 297, частина 5 статті 318 ГК України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях ЦК України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у статтях 695, 982, 1035 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну та строк його дії.
Умови про предмет та ціну у підписаному договорі встановлені.
Щодо строку дії договору, суд не погоджується із твердженням позивача про те, що сторонами у кредитному договорі не узгоджена дана умова.
Так, згідно п. 10.7 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором (у тому числі до повного погашення заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів, комісій, інших платежів, передбачених цим договором, сплати неустойок, відшкодування збитків).
Тому, підстави вважати кредитний договір № 002-г/03/02 від 23.11.2007 року неукладеним відсутні.
Так само, відповідачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставою недійсності вказаного договору.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання кредитного договор № 002-г/03/02 від 23.11.2007 року недійсним суд вважає необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 1049, 1054 ЦК України, ст. 180, 345 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 02.04.2012 року