ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-35/1534-201228.03.12
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 58 866 933,33 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;
від відповідача: ОСОБА_2 -предст. за довір.
У судовому засіданні 28.03.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 58 866 933,33 грн., з яких: 55 071 717,48 грн. -основний борг, 3 105 604,29 грн. -пеня, 165 215,15 грн. -інфляційні втрати, 524 396,41 грн. -проценти річні, та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 порушено провадження у справі №5011-35/1534-2012, розгляд справи призначено на 12.03.2012.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2012 подав відзив на позов та клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій.
У судовому засіданні 12.03.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 28.03.2012.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
30.08.2011 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 06/11-1209 БО-41 поставки природного газу ТЕЦ-6 Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі -Договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, постачальник зобов'язався у період з 06.08.2011 по 30.09.2011 поставити покупцеві для ТЕЦ-6 Київенерго імпортований природний газ, за кодом згідно з УТК ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну території України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ у обсязі до 16 031,500 тис. куб. м., в тому числі у серпні - 7 031,500 тис. куб. м., у вересні -9 000,000 тис. куб. м.
Відповідно до п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, передавши Відповідачу протягом серпня - вересня 2011 року природний газ, на загальну суму 55 071 717,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому - передачі природного газу від 31.08.2011 та від 30.09.2011.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по договору в частині оплати поставленого природного газу не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 55 071 717,48 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із позовом та дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, грошові кошти в розмірі 55 071 717,48 грн. за поставлений природний газ не сплатив
Доказів сплати суми заборгованості за Договором відповідачем не надано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 55 071 717,48 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.3.1 Договору, в разі порушення покупцем умов п. 4.1. Договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Як передбачено п. 9.3. договору, пеня нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 105 604,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 165 215,15 грн. та проценти річні у розмірі 524 396,41 грн.
Суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком пені, який здійснений без урахування остаточних строків оплати поставленого природного газу, встановлених пунктом 4.1. договору.
Згідно із нижченаведеним розрахунком суду, з урахуванням періодів, вказаних позивачем, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 739 104,74 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
24 089 708.0621.09.2011 - 01.02.20121347.7500 %1 370 803.39
30 982 009.4221.10.2011 - 01.02.20121047.7500 %1 368 301.35
2 739 104,74
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.
Разом з тим, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі розраховуються за надані послуги, зважаючи на існуючу різницю в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а також несвоєчасне перерахування з державного бюджету субвенцій на її погашення, та виходячи з того, що вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, беручи до уваги подане відповідачем клопотання, суд відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені та присудити на користь позивача пеню у розмірі 1 369 552,37 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначених позивачем у позові.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 57 130 881,41 грн.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 55 071 717,48 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів сімдесят одну тисячу сімсот сімнадцять гривень 48 коп.) -основного боргу, 1 369 552,37 грн. (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 37 коп.) -пені, 165 215,15 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 15 коп.) -інфляційних втрат, 524 396,41 грн. (п'ятсот двадцять чотири тисячі триста дев'яносто шість гривень 41 коп.) -процентів річних, 62 481,36 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 36 коп.) -судового збору.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення: 02.04.2012