ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/45420.10.11
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК»
про відшкодування 14 975,02грн. шкоди в порядку регресу
Суддя Катрич В.С.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 04.01.2011р.)
Від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про відшкодування 14 975,02грн. шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2011р. суддею Катрич В.С. порушено провадження у справі №8/454, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.09.2011р.
09.09.2011р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. у відпустці.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. справу №8/454 передано для розгляду судді Шевченку В.Ю., у зв'язку з відпусткою судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011р. суддя Шевченко В.Ю. прийняв справу №8/454 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.10.2011р.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. справу №8/454 передано для розгляду судді Катрич В.С., у зв'язку з поверненням судді Катрич В.С. із відпустки.
У судовому засіданні 20.10.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 20.10.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи відповідач був повідомлений за офіційного адресою місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 20.10.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -
08.10.2010р. по вул. Чорновола в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої відбулось зіткнення автомобіля марки Фольцваген, державний номер (НОМЕР_1) , що належить ПАТ КБ «Приватбанк», яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля марки Honda Accord, державний номер (НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_3 (власник), що підтверджується довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-13032/10 від 20.12.2010р.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки Honda Accord, державний номер (НОМЕР_2), що належить ОСОБА_3
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до Звіту №6400 з додатковим оглядом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.11.2010р. вартість витрат на ремонт автомобіля Honda Accord, державний номер (НОМЕР_2), у результаті його пошкодження при ДТП, складає 41 946,85грн. з ПДВ.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №131259/4005/0000023 від 16.08.2010р., з терміном дії з 14.09.2010р. по 14.09.2011р. Страхувальником виступає ОСОБА_3, вигодонабувачем -ПАТ «ОТП Банк».
На підставі Страхового акту №00053998 від 24.12.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №131259/4005/0000023 від 16.08.2010р., сплатив вигодонабувачу за договором суму страхового відшкодування в розмірі 39 381,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №000031 від 05.01.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в момент ДТП, яке сталось 08.10.2010р. перебув у трудових відносинах з ПАТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що підтверджується, зокрема, довідкою Управління ДАІ Головного управління МВС України.
Предметом розгляду справи є вимога позивача до відповідача про відшкодування 14 975,02грн. шкоди в порядку регресу.
Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухових, вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, який перебував із власником автомобіля ПАТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»у трудових відносинах, отже ПАТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Honda Accord, державний номер (НОМЕР_2), у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України “Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною першою ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Виплативши страхове відшкодування у сумі 39 381,00грн. позивач, у відповідності до вимог ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, набув право регресної вимоги до ПАТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»на суму 39 381,00 грн.
Проте, згідно матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_2 була застрахована у АТ «Страхова група «ТАС», відповідно, АТ «Страхова група «ТАС»стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).
Згідно Полісу ліміт відповідальності АТ «Страхова група «ТАС»за шкоду, заподіяну майну забезпеченим транспортним засобом -автомобілем марки Фольцваген, державний номер (НОМЕР_1), складає 25 500,00грн.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, АТ «Страхова група «ТАС»зобов'язано сплатити на користь позивача 24 405,98грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між сумою страхового відшкодування, яка була сплачена позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №131259/4005/0000023 від 16.08.2010р. та сумою, яку відшкодовує АТ «Страхова група «ТАС»згідно Полісу на користь позивача. Сума різниці складає 14 975,02грн. із розрахунку: 39 381,00грн. (сплаченого позивачем страхового відшкодування) -24 405,98грн. (сума, яку сплачує на користь позивача АТ «Страхова група «ТАС») = 14 975,02грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 975,02грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 14 975,02грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 149,75грн. -державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання рішення 10.04.2012 р.