ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/12212.05.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс»
про стягнення 90 842,00 грн.
Суддя Катрич В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 предст. За дов. № 7 від 05.02.2009 року.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Камінь-Каширська ПМК-70»(надалі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс»(надалі - відповідач) про стягнення 90 842,02 грн., (80 489,22 грн. -сума основного боргу, 10 352,80 грн. -збитки від інфляції).
Відповідач відзив на позов не надав, доказів виконання ним власних забов'язань не подано.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не повну оплату відповідачем вартості поставлених будівельних матеріалів, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс»заборгованості перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. порушено провадження у справі № 8/122, розгляд справи призначено на 12.05.2011 р.
В судове засідання 12.05.2011 р. представник відповідача не з'явився, умов попередньої ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Позивачем (Постачальником) поставлено відповідачу (далі -Покупець) товар на підставі наступних документів (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи):
- видаткова накладна №1 від 22.10.2012 р. на суму 50 107,88 грн.;
- видаткова накладна №2 від 22.10.2012 р. на суму 61 734,17 грн.;
- видаткова накладна №3 від 22.10.2012 р. на суму 20 755,25 грн.
Вказані видаткові накладні підписано повноважним представника сторін та скріплено печатками підприємств. Крім того, в матеріалах справи наявні довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача.
Позивач посилається на наявні у матеріалах справи Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2009 р. та платіжне доручення № 369 від 03.12.2009 р., як на підтвердження здійснення відповідачем часткової проплати.
Крім того, позивач посилається на п. 7.4. Договору підряду №22/7-08ПП від 01.07.2009р., яким встановлено, що термін кінцевого розрахунку -20 банківських днів з дня належним чином оформленого Акту прийняття закінченого будівництва. Зазначений акт був підписаний сторонами 16.12.2009 р.
Вказані видаткові накладні не містять жодного посилання на Договір підряду №22/7-08ПП від 01.07.2009 р., укладений між сторонами, тому суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви свідчать про те, що поставка по вказаним спірним накладним здійснювалась за усною домовленістю сторін, а отже договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна -грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення покладеного на нього чинним законодавством України обов'язку по сплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав, сплативши лише 52 108,08 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 80 489,22 грн. Проте, позивачем надано докази часткової проплати лише у розмірі 2 000,00 грн.
Враховуючи зазначені обставини, відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобов'язання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з претензію № б/н від 07.12.2010 р. (надіслана на адресу відповідача 07.12.2010 р. відповідно до фіскального чеку від 07.12.2010 р., та отримана відповідачем 13.12.2010 р. за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, у відповідності до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення). Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, жодних дій спрямованих на врегулювання даного спору не вчинив, існуючу заборгованість не погасив.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 130 597,30 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.
Ст. 22 ГПК передбачено право позивача до прийняття рішення зі справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. З огляду на положення пункту 2 статті 83 ГПК господарський суд має право виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.
Проте позивачем не було заявлено відповідне, клопотання, тому суд не може виходити за межі позовних вимог.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80 489,22 грн. заборгованості за поставлені будівельні матеріали.
За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 10 352,80 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку з тим, що відповідач припустив прострочення по сплаті платежів за Договором, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на свою користь 10 352,80 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає, що вони є невірними, оскільки ним не обґрунтовано початок прострочення відповідача, починаючи з січня 2010 р., так як відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок., а саме, у семиденний строк після пред'явлення вимоги (ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України), звідси відповідач мав оплатити зазначені видаткові накладні до 20.12.2011 р.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»№01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають збитки від зміни індексу інфляції, за розрахунками суду, у розмірі 724,40 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 525, 530, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс»(01103, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5; код ЄДРПОУ: 36081304) на користь Відкритого акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70»(44500, Волинська .., м. Камінь-Каширський, грн.. Шевченка, 57; код ЄДРПОУ: 22991617) 80 489 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн.. 22 коп. основного боргу, 724 (сімсот дванадцять чотири) грн.. 40 коп. інфляційних втрат, 812 (двісті п'ятдесят чотири) 14 коп. державного мита та 210 (двісті десять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання рішення 10.04.2012.