01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.04.2012 № 27/305
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Рибаруку М.М.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 3080/26 від 21.12.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 3/4/4 від 09.08.2011р.
від третьої особи-1: не з'явились
від третьої особи-2: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова
компанія «Нова»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 06.02.2012р.
у справі № 27/305 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова
компанія «АХА Страхування»
до Відкритого акціонерного товариства «Страхова
компанія «Нова»
третя особа 1) ОСОБА_4
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон»
про стягнення в порядку регресу 20 696,29 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2012р. у справі № 27/305 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” 20 696 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 29 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 206 (двісті шість) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Нова” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2012р. у справі № 27/305 в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справі № 27/305 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено на 04.04.2012р.
Розпорядженням секретаря судової палати від 04.04.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 26.08.2008 року о 19:30 год. гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Сітроен, д/н НОМЕР_5, на бульварі Л. Українки в м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Опель, д/н НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, який в подальшому скоїв наїзд на автомобіль ГАЗ, д/н НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, який скоїв наїзд на автомобіль Шкода, д/н НОМЕР_4, водій ОСОБА_7, відповідно до довідки Печерського управління ГУ МВС України в м. Києві від 29.08.2008 року та Постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2008 року по справі № 3-11619/08 2008 рік.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2008 року по справі № 3-11619/08 2008 рік гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34,00 грн.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Опель, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору № 147-а/08к добровільного страхування наземного транспорту від 17.01.2008 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія “ВЕСКО”(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”), за договором страховик, та гр. ОСОБА_5, за договором страхувальник.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження (звіт № 3258 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Опель, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 20 696, 29 грн.
Як вбачається із страхового акту № 147-а/08к-1 від 27.10.2008 року із додатком № 1 від 24.12.2008 року, Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “АХА Страхування” було вирішено виплатити страхове відшкодування загальним розміром 30 048, 00 грн.
На виконання умов договору № 147-а/08к добровільного страхування наземного транспорту від 17.01.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування загальним розміром 30 048, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями № 5430 від 28.10.2008 року та № 104 від 15.01.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
З матеріалів справи вбачається (інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ від 07.12.2011 року), що відносно транспортного засобу Сітроен, д/н НОМЕР_5 станом на момент ДТП, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Данон” та Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “НОВА”, було укладено поліс № ВС/117731 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тип І (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Згідно полісу № ВС/117731 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.
Довідкою Печерського управління ГУ МВС України в м. Києві від 29.08.2008 року та Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2008 року по справі № 3-11619/08 2008 рік не встановлено факту керування гр. ОСОБА_4 автомобілем марки Сітроен, д/н НОМЕР_5 не на законних підставах.
Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “НОВА”, як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_4.), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Опель, д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі зазначеного до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, але оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, то відповідач, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати своєму страхувальнику страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.
Листом № 656/Р від 22.12.2008 року позивач надав відповідачеві відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 26.12.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06125190.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності обґрунтовуючи її тим, що оскільки право звернення з позовною заявою до відповідача виникло у позивача з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди (26.08.2008 року), позивачем станом на момент подачі позову до суду (21.10.2011 року) строк позовної давності пропущений.
Відповідно до ст. 256 ЦК Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування загальним розміром 30 048, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5430 від 28.10.2008 року та № 104 від 15.01.2009 року.
Колегія суддів вважає, що строк позовної давності спливає 28.10.2011 року, тобто через три роки після того, як позивач здійснив виплату страхового відшкодування.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 27.03.2012 р.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 27/305 від 06.02.2012р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 27/305 від 06.02.2012р. - без змін.
2. Матеріали справи № 27/305 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Новіков М.М.