донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.04.2012 р. справа №14/196/2011(01-10/6-193/2011)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Брянка Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від13.02.2012р.
у справі№ 14/196/2011(01-10/6-193/2011)
(суддя Лісовицький Є.А.)
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Брянка Луганської області
доДержавного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська»смт.Георгієвка Лутугінського району Луганської області
простягнення 187 081грн. 50коп.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 м. Брянка Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська»смт.Георгієвка Лутугінського району Луганської області заборгованості в сумі 64895грн.25коп., інфляційних витрат в сумі 106947грн.37коп., 3% річних в сумі 15 238 грн. 83 коп.
Рішенням від 13.02.2012р. у справі № 14/196/2011(01-10/6-193/2011) господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом трирічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 м. Брянка Луганської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2012р. у справі №14/196/2011(01-10/6-193/2011) скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із висновками господарського суду і вважає, що у його випадку перебіг строку позовної давності перервався підписанням сторонами акту звірки від 01.09.2009року, яким відповідач визнав заборгованість.
Представники заявника скарги та відповідача у судове засідання не з'явились, відповідних документів підтверджуючих поважність причин неявки суду не надали.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) та ДП "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лутугінська" (замовник) 22.02.2002року укладено договір про надання автобусів для перевезення робітників, строк дії даного договору встановлено до 31.12.2002року.
Додатком №2 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2003 року.
Згідно з п.1.2 договору перевізник зобов'язувався надавати замовнику для перевезення робітників автотранспортні засоби - автобус ЛАЗ 695.
Відповідно до п.3.5 договору остаточний розрахунок за надані автопослуги проводиться до 5-го числа щомісячно на підставі рахунку перевізника.
У пункті 3.7 договору сторони узгодили, що незалежно від способів розрахунків, сторони зобов'язані періодично, але не менш ніж раз у місяць, здійснювати звірку взаєморозрахунків на підставі фактично наданих послуг за минулий період та здійснювати перерахунок.
Позивач 12.10.2009р. направив відповідачеві претензію № 2/1/09 з вимогою оплатити вартість наданих послуг у сумі 255 272грн.02коп., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів від 22.02.2002року, 01.04.2004року, 01.05.2005року та договору №232/779/03-06 від 03.01.2006року. Крім того, просив оплатити 188 018грн.42коп. -інфляційних, 24380грн.55коп. -3% річних, всього 467 670грн.99коп.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.
Позивач у вересні 2011року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 22.02.2002 № б/н в сумі 64 895 грн. 25 коп., інфляційних витрат в сумі 106 947 грн. 37 коп., 3% річних в сумі 15 238 грн. 83 коп. у примусовому порядку.
Предмет та підстави позову, позивачем під час розгляду справи у господарському суді, не змінювались.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно наявних у справі документів відповідач не заперечував проти отримання автопослуг та виникнення боргу перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності, з урахуванням ст. 257 ЦК України.
У відповідності до ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів сторони погоджуються із тим, що послуги надавались відповідачеві протягом дії договору, тобто до 31.12.2003року.
Відповідно до положень п. 3.5 договору остаточний розрахунок за надані автопослуги проводиться до 5-го числа щомісячно на підставі рахунку перевізника.
Згідно з п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила. Таким чином, з 06.01.2004р. у позивача виникло право звернення до суду.
Отже перебіг позовної давності почався з 06.01.2004 року і скінчився 06.01.2007 року, тоді як позивач звернувся до суду лише 21 вересня 2011 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
Оскільки позивачем позов до господарського суду подано 21 вересня 2011 року, слід визнати, що позовні вимоги про стягнення боргу заявлені після спливу строку позовної давності, якій по стягненню боргу закінчився 06.01.2007 року.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.
Однак, підтверджень вчинення таких дій відповідачем суду не надано.
Твердження заявника скарги про те, що загальний строк позовної давності ним не пропущений, враховуючи підписання сторонами актів звірки розрахунків від 01.01.2005р. (за яким станом на 01.01.2005р. на користь позивача зафіксовано сальдо у сумі 172878 грн. 94 коп.), від 01.01.2009р. (за яким станом на 01.01.2009р. на користь позивача зафіксовано сальдо у сумі 255272 грн. 02 коп.), від 01.01.2009р. (за яким станом на 01.01.2009р. на користь позивача зафіксовано сальдо у сумі 255272 грн. 02 коп.), від 30.11.2011р. (за яким станом на 01.12.2011р. на користь позивача зафіксовано сальдо у сумі 250272 грн. 02 коп.) визнаються судовою колегією помилковими виходячи з того, що вищевказані акти звірки не стосуються надання послуг з перевезення за договором від 22.02.2002року, надання послуг перевезення за яким є предметом розгляду даної справи, претензія пред'явлена щодо стягнення боргу у сумі 255 272грн.02коп., 188 018грн.42коп. -інфляційних, 24380грн.55коп. -3% річних, тоді як в позові сума 64895грн.25коп. визначена як борг за договором, однак підстав вважати цю суму боргом не наведено.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 ЦК України).
При наявності даних обставин, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 64 895грн.25коп., якій виник у зв'язку з неоплатою послуг наданих за договором від 22.02.2002року задоволенню не підлягають, як такі, що пред'явлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Крім того, слід зазначити, що вищевказані акти звірки підписані бухгалтерами підприємств, скріплені печатками, виведено загальне сальдо по оплаті наданих послуг, не визначена наявність заборгованості по оплаті послуг за умовами договору, не наведено часу виникнення заборгованості, не вказано за якими перевізними документами вартість послуг не сплачена.
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.
Зазначені акти свідчить тільки про стан розрахунків між сторонами на певну дату, оскільки вони є документами, за якими бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Таким чином, зазначені акти не можуть свідчити про те, що відповідачем була визнана заборгованість перед позивачем, що б тягнуло за собою переривання або зупинення строку позовної давності.
Крім того, визнання боргу є дією, яка тягне за собою певні цивільно-правові наслідки, у тому числі і переривання строку позовної давності. А відтак визнання боргу має бути викладено у певній формі, яка б не допускала розбіжностей при тлумаченні.
З метою отримання коштів в сумі 467670 грн. 99 коп. позивач направляв відповідачу претензію від 12.10.2009р., тоді як відповідач відповіді на претензію не надав.
Тобто, у даному випадку не було перериву або зупинення строку позовної давності.
Надане позивачем до матеріалів справи платіжне доручення № 977 від 23.09.2008р. на суму 10 000грн. свідчить про здійснення оплати автопослуг за вересень 2008р. за договором № б/н від 01.04.2005р., тобто не має відношення до спірного договору і не може свідчити про визнання боргу відповідачем за спірним договором і не може служити підставою для переривання або зупинення строку позовної давності.
Згідно із до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 64 895грн.25коп., задоволенню не підлягають, як такі, що пред'явлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення інфляційних витрат в сумі 106947грн.37коп., 3% річних в сумі 15 238 грн. 83 коп.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2012р. у справі №14/196/2011(01-10/6-193/2011) про залишення без задоволення позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м. Брянка Луганської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2012р. у справі №14/196/2011(01-10/6-193/2011) залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду 5 - ДАГС