донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.04.2012 р. справа №8/196/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівМартюхіна Н.О.
Зубченко І.В., Марченко О.А.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю №61-д від 0110.2011р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від23.01.2012р. (повний текст підписано 26.01.2012р.)
у справі№8/196/2011 (суддя Середа А.П.)
за позовомЛуганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ
доЛуганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3, м. Луганськ
простягнення 71031,11грн.
Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго», м. Луганськ заявлено позов до Луганської міської багато профільної дитячої лікарні № 3, м. Луганськ про стягнення 71031,11грн.
Заявою про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від 31.10.2011р. № 15/42-7/2999 позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором на постачання теплової енергії № 365 від 15.10.2009р. в сумі 59299,54грн., інфляційні збитки в розмірі 1304,59грн., 3% річних в розмірі 1703,11грн., пеню в розмірі 8723,87грн.
Вказана заява прийнята судом першої інстанції та розглянуто позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.01.2012р. позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»були задоволені частково, а саме присуджено до стягнення заборгованість у розмірі 59299,54грн., пеню у розмірі 6145,39грн., 3% річних у сумі 1184,55грн., та інфляційні нарахування у сумі 1304,59грн.
Рішення мотивоване тим, що за лютий 2011 року відповідачу були надані послуги з опалення на суму 205441,75 грн. відповідно до договору, на підставі рахунку №1262 від 09.03.2011 року відповідач платіжним дорученням №139 від 29.03.2011 року сплатив частину вищезазначеної суми, а саме: 146142,21 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 59299,54 грн. та відсутні зустрічні однорідні вимоги відповідача до позивача, а тому неможливо зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач, Луганська міська багатопрофільна дитяча лікарня № 3, з прийнятим рішенням не згодна, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме неповно встановлені обставини справи. Зокрема вважає, що фактична опалювальна площа приміщення відповідача не змінювалася; факт зарахування однорідних вимог між сторонами на суму 59299,54грн. підтверджується листом відповідача № 01-14/123 від 10.03.2011р. Відповідач вважає, що сума у розмірі 59299,54грн., сплачена відповідачем позивачу за період з 15.10.2009р. по 01.02.2011р. по договору №395 на постачання теплової енергії від 15.10.2009р. є необґрунтовано придбанним майном.
Позивач, надав відзив, в якому просить відмовити апелянту у задоволені апеляційної скарги, залишивши в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що дані про опалювальну площу при укладанні договору №365 від 15.10.2009р. надав сам відповідач, також сам він, отримавши у листопаді 2010 року докази того, що фактично опалювальна площа є меншою, ніж зазначена у договорі, не виконав приписи п. 4.2.4 договору, тобто до 25.11.2010р. не повідомив постачальника теплової енергії про зазначену обставину, вчинивши такі дії лише 24.02.2011 року. Крім того, вважає, що листи на які посилається відповідач не є заявами про зарахування зустрічних вимог.
Відповідач, явку свого представника у судове засіданні не забезпечив.
Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №365 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.2.1).
Максимальне теплове навантаження -1256389 гкал/год, у т.ч опалення -1166389 гкал/год, гаряче водопостачання - 0,090000 гкал/год (п.2.2).
Теплова енергія подається споживачу належної якості, у обсягах згідно Додатку №1 за умови технічно справних систем теплоспоживання (п.3.7)
У Додатку №1 визначено об'єкти теплопостачання та їх загальна площа -14000 м2, з яких: стаціонар -8468м2; поліклініка -2502м2; гараж -360м2; пральна -468м2; неоцентр -2202м2.
Перелік прав споживача визначено у підпунктах 4.1.1- 4.1.4 пункту 4.1 розділу 4 "Права та обов'язки споживача", при цьому у підпункті 4.1.4 п. 4.1 цього розділу зазначено, що споживач має право на зменшення плати за послуги теплопостачання у випадку їх ненадання або надання не у повному обсязі за умови своєчасного оформлення та підписання двосторонніх актів за участю уповноважених представників сторін цього договору.
Пунктом 4.2 розділу 4 договору визначено перелік обов'язків споживача, згідно яким він, між іншим, зобов'язаний:
- призначити особу, відповідальну за справність та експлуатацію власних тепло-споживаючих установок та теплових мереж (п.п 4.2.2);
- письмово повідомляти постачальника про зміну власної назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів та т.і., а також про усі об'єкти теплоспоживання, які підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальне теплове навантаження, обсяги теплоспоживання, будівельний об'єм, займана опалювана площа ) не пізніше 25 числа місяця, в якому відбулися зміни (п.4.2.2).
Як вказано у п.п 4.2.11 п.4.2 та п.7.2 договору, споживач зобов'язаний оплачувати рахунки постачальника за отриману теплову енергію у 5-денний строк з дня їх отримання, а відповідно до п.п 4.2.15 п.4.2 - щомісячно до 20-го числа здійснювати звірку взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника.
Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору постачальник має право вимагати від споживача авансову оплату за теплову енергію незалежно від форми власності, а відповідно до п.п 5.2.4 п. 5.2 договору він зобов'язаний виконувати перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням зробленого авансового платежу та показників приладів комерційного обліку теплової енергії впродовж місяця після закінчення опалювального сезону.
Сторони домовилися, що облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом (п.6.1); у разі відсутності приладу обліку теплової енергії оплата здійснюється згідно нормам споживання відповідно до чинних тарифів (п.6.3).
Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим доставочним тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.7.1), впродовж 5-ти днів від дня отримання рахунку (п.7.2); розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п.7.4).
Договір укладено на період з 15.10.09 року - до 31.12.09 року (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 11.4 договору.
Сторони домовилися, що термін позовної давності за цим договором встановлюється у 5 років (п.11.3).
У п.12.1 договору зазначено, що для постійного зв'язку з постачальником та врегулювання усіх питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору, споживач призначає відповідального за теплове господарство в особі інженера по будівлях та спорудах Гельфонда В.
Зміни до договору вносяться шляхом обміну листами та укладення додаткових угод (п.9.1).
Як вбачається з наявних у справі доказів, у листопаді 2010 року на замовлення відповідача, була здійснена інвентаризація будівель, за результатами якої було встановлено, що загальна площа опалюваних приміщень дитячої лікарні №3 становить 13667,30 м2, а не 14000м2. Технічний паспорт на будівлі відповідача підтверджують те, що фактично опалювальна площа не змінювалась, будь яких змін реконструкції, перепланувань та інших змін в будівлях та спорудах Луганської міської багато профільної дитячої лікарні № 3 не відбувалось.
У період з 07.02.11 року по 14.03.11 року Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності дитячої лікарні №3 (акт №04-21/006 від 14.03.2011 року), за результатами якої виявлено, що згідно матеріалам інвентаризації, вчиненої БТІ, опалювана площа становить не 14000 м2, як вказано у Додатку №1 до договору, - а на 332,9 м2 менше, тобто 13667,1 м2 (14000 м2 -332,9 м2), у зв'язку з чим за період з 15.10.2009 року по 01.02.2011 року дитяча лікарня №3 за спожите тепло зайво сплатила 59299,54 грн., - тобто їй спричинені збитки на вказану сумі шляхом завищення касових та фактичних видатків.
В акті КРУ сказано, що це сталося внаслідок порушення вимог підпункту 4.2.4 п.4.2 договору та частини 1 ст. 629 Цивільного кодексу України.
Актом КРУ встановлено, що станом на 01.03.2011 року та на момент завершення ревізії 12.04.2011 року будь-яка заборгованість дитячої лікарні №3 перед ЛМКП "Теплокомуненерго" або навпаки відсутня.
Із матеріалів справи вбачається, що 24.02.2011р. Луганська міська багатопрофільна дитяча лікарня № 3 направила на адресу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»лист №01-14/109, відповідно до якого вони повідомляють про те, що всі обміри опалювальних приміщень, здійснені в 2009 році у всіх будівлях дитячої лікарні не відповідають дійсності, оскільки не було паспорту БТІ на кожну із будівель. В листопаді 2010 року були здійснена технічна інвентаризація всього об'єкту, у зв'язку з чим виникла різниця в оплаті за теплоспоживання (в бік переплати зі сторони дитячої лікарні в сумі 59299,54грн.), виявлена перевіркою КРУ Луганської області. Вказаним листом Луганська міська багато профільна дитяча лікарня № 3 просить здійснити перерахунок всіх грошових коштів, які були виплачені дитячій лікарні за період з 15.10.2009р. по 01.02.2011р. відповідно до змінених технічних даних, згідно до яких загальна опалювальна площа всіх будівель складає 13667,3м2 з яких: стаціонар -8375,4м2; поліклініка -2314,8м2; гараж -313,2м2; пральна -461,9м2; неоцентр -2202м2.
На вищевказаний лист №01-14/109 від 24.02.2011р. Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»надало відповідь, посилаючись на те, даний перерахунок підприємство здійснити не може, оскільки дитячою лікарнею не надано документальне підтвердження про зміну опалювальної площі.
10.03.2011р. Луганською міською багатопрофільної дитячою лікарнею № 3 було направлено копію технічного паспорту лікарні та лист №01-14/123, яким просить вважати суму 59299,54грн. підлягаючу поверненню як зайве сплачене лікарнею за опалення за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року, зарахований в рахунок оплати за лютий 2011 року і в наступних розрахунках по договору використовувати опалювальну площу лікарні, яка складає 13667,30 кв.м. відповідно до технічного паспорту лікарні.
25.03.2011р. позивач направив відповідачу відповідь на вищевикладений лист, відповідно до якого повідомляє про те, що доводи відповідача, які стосуються зміни опалювальної площі та здійснення перерахунку нарахованої суми за вказані послуги теплопостачання з жовтня 2009 року по січень 2011 року безпідставні, нарахована сума за послуги теплопостачання, здійснені Луганській міській багатопрофільной дитячій лікарні №3 по договору №365 від 15.10.2009р., в тому числі за вищевказаний період перерахунку не підлягає. Також, додатково вказавши, що питання корегування опалювальної площі, вказаної у договорі на поставку теплової енергії буде розглянутий при умовах надання лікарнею документів, які підтверджують зміну опалювальної площі будівель Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні №3.
24.03.11 року сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до цього договору, у тому числі - максимального теплового навантаження (п.2.1), а також Додатку №1 до договору, відповідно до якого опалювана площа становить 13619,7 м2, - а отже різниця між раніше вказаною у договорі опалюваною площею та площею після укладення додаткової угоди становить 380,3 м2 (14000м2 -13619,7 м2), а не зазначені в акті ревізії 332,9 м2; ця угода набирає чинності з 01.03.11 року.
Так, 09.03.11 року відповідач отримав рахунок №1262 від 09.03.2011 року про сплату вартості спожитого тепла за лютий 2011 року на суму 205441,75 грн.
Платіжним дорученням №139 від 29.03.2011 року він сплатив частину вищезазначеної суми, а саме: 146142,21 грн., - вказавши в якості призначення платежу "часткова оплата за теплопостачання згідно договору №365 від 15.10.2009 року, рахунок №1262 від 09.03.2011 за лютий 2011 року", - внаслідок чого утворився борг у сумі 59299,54 грн. (205441,75 грн. -146142,21 грн.)
Відповідач направив на адресу позивача лист №01-14/155 від 01.04.2011р. в якому вказав про те, що сума у розмірі 59299,54грн. вважається погашеною в рахунок заліку оплати лікарнею за тепло по рахунку №1262 від 09.03.2011р., оскільки вказана сума є безпідставно отриманою.
У зв'язку з незгодою позивача з вищеописаними діями відповідача про односторонній залік взаємних грошових вимог 18.08.11 року він за вих. №15/42-7/2304 спрямував на адресу відповідача претензію №54-С з вимогою про сплату 96472,32 грн. (59299,54 грн. + 34189,57 грн.), яку той отримав 22.08.11 року, але тільки частково вжив заходів до його погашення (на суму 34189,57 грн.)
За таких обставин, суд при вирішенні спору виходить з наступного.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як сказано у ст. 601 ЦКУ, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічна норма викладена у частині 3 ст. 203 Господарського кодексу України, а в частині 5 названої статті міститься припис, відповідно до якого не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Пунктом 24 вказаних Правил, передбачено, що у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.
Пункт 36 Правил також встановлено, що теплопостачальна організація зобов'язується: надавати споживачеві інформацію про обсяги та якість постачання теплової енергії, тарифи (ціни), порядок оплати, методики і нормативи розрахунку, режими споживання на умовах, визначених договором;
Згідно п.38, відповідальність теплопостачальної організації: теплопостачальна організація несе відповідальність за недотримання затверджених договірних значень обсягів постачання теплової енергії. Теплопостачальна організація несе відповідальність за достовірність наданої інформації.
Також п. 39 Правил передбачає, що споживач має право: отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду;
Як вбачається зі змісту договору №365 від 15.10.2009 року, підпунктом 4.2.4 п.4.2 договору передбачено обов'язок споживача (тобто відповідача по справі) письмово повідомляти постачальника про зміну власної назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів та т.і., а також про усі об'єкти теплоспоживання, які підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальне теплове навантаження, обсяги теплоспоживання, будівельний об'єм, займана опалювана площа) не пізніше 25 числа місяця, в якому відбулися зміни.
24.02.2011р. Луганська міська багатопрофільна дитяча лікарня № 3 направила на адресу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»лист №01-14/109, відповідно до якого вони повідомляють про те, що всі обміри опалювальних приміщень, здійснені в 2009 році у всіх будівлях дитячої лікарні не відповідають дійсності, оскільки не було паспорту БТІ на кожну із будівель. В листопаді 2010 року були здійснена технічна інвентаризація всього об'єкту, у зв'язку з чим виникла різниця в оплаті за теплоспоживання (в бік переплати зі сторони дитячої лікарні в сумі 59299,54грн.), виявлена перевіркою КРУ Луганської області. Вказаним листом Луганська міська багато профільна дитяча лікарня № 3 просить здійснити перерахунок всіх грошових коштів, які були виплачені дитячій лікарні за період з 15.10.2009р. по 01.02.2011р. відповідно до змінених технічних даних, згідно до яких загальна опалювальна площа всіх будівель складає 13667,3м2 з яких: стаціонар -8375,4м2; поліклініка -2314,8м2; гараж -313,2м2; пральна -461,9м2; неоцентр -2202м2. Вказаний лист отриманий Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго»- 24.02.11р.
10.03.2011р. Луганською міською багатопрофільної дитячою лікарнею № 3 було направлено копію технічного паспорту лікарні та лист №01-14/123, яким просить вважати суму 59299,54грн. підлягаючу поверненню як зайве сплачене лікарнею за опалення за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року, зарахований в рахунок оплати за лютий 2011 року і в наступних розрахунках по договору використовувати опалювальну площу лікарні, яка складає 13667,30 кв.м. відповідно до технічного паспорту лікарні.
Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що листами від 24.02.2011р. та 10.03.2011р. відповідач повідомив позивача про зміну технічних даних будівель лікарні, що не обмежувало позивача для врегулювання з Луганською міською багатопрофільною дитячою лікарнею № 3 питання щодо обсягів опалювальної площі лікарні.
Після повідомлення 24.02.2011р., позивач не був позбавлений можливості перевірити заявлені вимоги, стосовно площі та змінити опалювальну площу угодою ще у лютому 2011 року, оскільки, як виходить із вимог договору зміни площі відбулись у лютому.
Зазначене свідчить про належне виконання відповідачем свого обов'язку за п. 4.2.4 договору, стосовно повідомлення постачальника про зміну опалювальної площі. Отже, позивач безпідставно врахував такі зміни лише з 1 березня 2011 року.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2012р. та від 13.03.2012р. суд витребував у позивача докази на підставі яких визначався розмір опалювальної площі в договорі від 15.10.2009р. №365 саме в розмірі 14000 м2. На вказані вимоги суду позивач у судовому засіданні 03.04.2012р. надав копію листа та копії інвентарних карток обліку основних засобів в бюджетних установах №№ 3, 4, 9 (Типова форма №03-6 (бюджет) Затверджена Наказом головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02.12.1997р. №125/70). Позивач посилається на те, що на підставі цих документів було визначено опалювальну площу саме у розмір 14000 м2.
Проте, дослідивши зміст листа та інвентарних карток, судом встановлено, що у зазначених документах містяться розмір загальної площі будівель та споруд об'єкту відповідача, а ні опалювальна площа.
Оцінюючи зміст наданих позивачем інвентарних карток, судом встановлено, що вказані документи не можуть бути підставою для визначення розміру опалювальної площі та не свідчать про фактичний розмір опалювальної площі, оскільки, інвентарні картки є документом бухгалтерського обліку, а не документом на підставі якого визначається площа. Зокрема, не містить будь-які дані про розмір опалювальної площі. Тобто, такі інвентарні картки не підтверджують об'єми поставленої теплової енергії. Доказів того, що фактично було поставлено теплова енергія в лютому 2011 року, саме в об'ємах 14000 м2 позивач не надав.
Об'єктивно аналізуючи та оцінюючи обставини зміни опалювальної площі лікарні, апеляційним судом встановлено, що фактично такі зміни, в розмірі 331м2, відбулись в трьох об'єктах, а саме: за рахунок виключення із опалювальної площадей техпідпілля стаціонару та поліклініки (було стаціонару -8468 м2, а стало -8374 м2; було поліклініки - 2502м2, а стало -2314,8м2), частини неопалювальних площ пральні та гаражу (було пральні -468 м2, а стало -415,3 м2; було гаражу 360 м2, а стало - 313 м2). Тобто, зазначені об'єкти й первинно не підлягали включенню в розмір опалювальних площадей.
Позивач не був позбавлений права здійснити технічні обстежень системи теплопостачання з метою достовірного визначення фактичної різницю об'єму теплопостачання в приміщенні техпідпілля поліклініки і частини приміщення гаража, які не мали, не мають та не обладнані приладами опалення.
Вказане свідчить про те, що позивач як при укладанні договору, так й в процесі виконання його, не виконав свій обов'язок щодо перевірки достовірного розміру опалювальної площі розрахунковим способом.
Крім того, суд враховує те, що відповідно до статуту Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні №3, лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, заклад знаходиться у комунальній власності. Власником закладу є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської ради. Метою діяльності закладу є забезпечення потреб дітей та підлітків м. Луганська в галузі охорони здоров'я шляхом надання відповідної медичної допомоги. Основним джерелом фінансування закладу є кошти міського бюджету.
Господарський суд Луганської області дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав вважати, що в діях Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»відсутні ознаки безпідставного отримання або збереження за рахунок відповідача суми коштів у розмірі основного боргу, а також відсутності факту наявності у відповідача будь-яких зустрічних однорідних вимог до позивача.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2012р. у справі №8/196/2011 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а тому підлягає скасування, а позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ залишенню без задоволення.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2012р. у справі №8/196/2011 - задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2012р. по справі №8/196/2011 -скасувати.
У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ до Луганської міської багато профільної дитячої лікарні № 3, м. Луганськ про стягнення 71031,11грн. -відмовити повністю.
Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, ідентифікаційний код 24047779) на користь Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3 (м. Луганськ, кв. Якіра, 8-б, ідентифікаційний код 01986434) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 804,75грн.
Суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.О. Мартюхіна
Судді: І.В. Зубченко
О.А. Марченко
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2012р.
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду