донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.04.2012 р. справа №29/284пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівМартюхіної Н.О.,
Зубченко І.В., Марченко О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача 1:не з'явився
від відповідача 2:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Київ
на рішення
господарського суду Донецької області
від14.02.2012р.
у справі№ 29/284пд (головуючий суддя Риженко Т.М., судді Соболєва С.М., Макарова Ю.В.)
за позовомКомпанія S.A.», Genev, Switzerland
до відповідача 1
до відповідача 2
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інвестиційна компанія», м. Київ
Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Київ
провизнання недійсним договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №29/284пд задоволено позов Компанії S.A.», Genev, Switzerland до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інвестиційна компанія», м. Київ про визнання недійсним договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р.
В основу рішення суду першої інстанції покладено висновок про те, що особа, яка вчинила правочин, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і діяла на підставі угоди, яка не продовжувала настання правових наслідків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №29/284пд повністю і припинити провадження у справі.
Дослідивши зміст апеляційної скарги судом встановлено, що фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Київ оскаржується рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р., а дата - 26.05.2011р. вказана помилково. У зв'язку з чим, судом розглядаються вимоги щодо скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №29/284пд повністю і припинення провадження у справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник посилався на те, що суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з'явились, відзиви на апеляційну скарги не надали, при причини неявки суд не повідомили.
Скаржник у судове засідання не з'явився, але надав через канцелярію суду клопотання, яким просив суд здійснювати фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши вказане клопотання, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у справі №29/284пд явка сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.
Враховуючи доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
19.08.2004 року між Компанією "LAUFFER S. A." (Комітент) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Комісіонер) була укладена угода на вчинення правочину за дорученням Комітента, відповідно до умов якої Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за цим дорученням вчинити правочин від свого імені, але за рахунок Комітента, щодо продажу 3 500 тон продовольчої пшениці третього класу, а виручені кошти у розмірі не меншому 2 625 000 грн. проконвертувати в долари, які перерахувати на рахунок Компанії.
В подальшому ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Продавець) уклала 20.08.2004 року з ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія" (Покупець) договір №20/08/2 купівлі-продажу 2 000 тон пшениці на суму 1 250 000 грн. зі складу КП "Білоцерківхлібопродукт". За умовами цього договору оплата здійснюється протягом 30 днів з дня поставки товару. Акт приймання передачі товару за цим договором в кількості 3 486,200 тон підписаний сторонами 20.08.2004 року.
Відповідно до п. 3.1 договору №20/08/2 від 20.08.04 р. передбачено, що вантажоотримувачем товару є КП “Білоцерківхлібопродукт”, на якому є склад ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія”.
Між ТОВ “Азовська продовольча компанія” та ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” 15.11.2004р. було укладено додаткову угоду №2 до договору №20/08/2 від 20.08.2004р., якою зазначено, що ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” зобов”язується оплатити ТОВ “Азовська продовольча компанія” поставлену у відповідності до умов договору №20/08/2 від 20.08.2004р. та додаткової угоди №1 від 29.10.2004р. продовольчу пшеницю 3 класу у повному обсязі, включаючи штрафні санкції, обумовлені договором. Оплата повинна була бути здійснена не пізніше 19.11.2004р. на поточний рахунок ТОВ “Азовська продовольча компанія”. У разі невиконання таких умов, ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” зобов'язалось сплатити ТОВ “Азовська продовольча компанія” у строк до 26.12.2004р. штраф у розмірі 100000грн.
Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2006р. по справі №3/5пд за позовом Компанією "LAUFFER S. A." до ТОВ “Азовська продовольча компанія”, ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія», КП “Білоцерківхлібопродукт” та ТОВ «Зерноторгівельна компанія»про визнання недійсним договору №20/08/2 від 20.08.2004р. ТОВ “Азовська продовольча компанія” 29.09.2004р., у відповідності до умов договору №20/08/2 від 20.08.2004р. передало на умовах СРТ -КП “Білоцерківхлібопродукт”, а ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія»прийняло у власність зерно пшениці 3 класу у кількості 3 486,200 метричних тон, що підтверджено актом приймання-передачі від 29.09.2004р., підписаним обома сторонами, видатковою накладною №09/29-0001 від 29.09.2004р. та довіреністю ЯИЗ №220314 від 29.09.2004р.
21.09.2004р. ТОВ “Зерноторгівельна компанія” та ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” уклали контракт №01-23/451, згідно якого ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” зобов”язалось передати у власність ТОВ “Зерноторгівельна компанія” пшеницю 3 класу врожаю 2003р., а останній у свою чергу, зобов”язався прийняти та сплатити прийнятий товар.
Пунктом 5.1 контракту сторони обумовили, що оплата товару здійснюється протягом трьох банківських днів з дати останньої з подій зазначених нижче:
-поставка товару;
-визначення його якості та залікової ваги;
-пред”явлення рахунку;
-передача документів, зазначених у п.6.1 та 6.2 контракту;
23.09.2004р. ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” направило КП “Білоцерківхлібопродукт” лист, у якому просило переписати 2 900т. пшениці 3 класу на ТОВ “Зерноторгівельна компанія”.
На виконання умов за цим контрактом ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” передала ТОВ “Зерноторгівельна компанія” за видатковою накладною №РН-0000178 від 29.09.2004р. пшеницю 3 класу у кількості 2900т. на суму 2 175 000грн.
29.09.2004р. ТОВ “Зерноторгівельна компанія” та ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” уклали договір №01-23/507 про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі і за контрактом №01-23/451 від 21.09.2004р.
Згідно п.1.5.1 вказаного договору припиняються зобов'язання ТОВ “Зерноторгівельна компанія” перед ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” що до оплати товару по контракту №01-23/451 в сумі 2 175 000грн.
Отриману від ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” зерно пшениці ТОВ “Зерноторгівельна компанія” передало КП “Білоцерківхлібопродукт” на відповідальне зберігання згідно з укладеним між ними договором №520 від 28.09.2004р.
Вказане вище рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2006р. по справі 3/5пд постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2007р. залишено без змін.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. по справі № 30/40пд позовні вимоги Компанії "LAUFFER S.A." Genev, Switzerland до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м. Донецьк про визнання недійсною угоди на вчинення правочинну за дорученням комітента від 19.08.2004р., укладену між Компанією "LAUFFER S.A." Genev, Switzerland та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк задоволені та визнано недійсною угоду на вчинення правочинну за дорученням комітента від 19.08.2004р., укладену між Компанією "LAUFFER S.A." Genev, Switzerland та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк, при цьому, підставами недійсності вказаного правочину були ті обставини, що повноваження представника Компанія "LAUFFER S.A." Genev, Switzerland на момент його вчинення були скасованими, про що було обізнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія” та в розумінні ч.3 ст.249 Цивільного кодексу України не мав належних підстав для вчинення правочину.
Дане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. залишено без змін та відповідно до Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»касаційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. по справі № 30/40пд ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. не прийнята до розгляду та повернута скаржнику.
Третя особа заперечує проти визнання Договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. недійсним з підстав того, що Компанією "LAUFFER S.A." та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія” були сфальсифіковані та подані до суду підроблені документи, які послужили підставою для визнання недійсною угоди на вчинення правочину за дорученням комітента від 19.08.2004р. по справі №30/40пд, а саме начебто додатком до угоди від 19.08.2004р. сторони доповнили угоду пунктом 9.5., відповідно до якого сторонами був встановлений строк позовної давності тривалістю в 10 років щодо виконання обов'язку за цією угодою, а також щодо спорів, що виникають за цією угодою, її розірванням, зміни або визнання недійсною. Скаржник вважає, що вказане свідчить про те, що Компанією "LAUFFER S.A." був пропущений строк позовної давності. Зазначає, що представник Компанії "LAUFFER S.A." -ОСОБА_1, який підписував угоду від 19.08.2004р., довіреність якого начебто була скасована листами від 17.08.2004р. №17/08/01 та від 17.08.2004р. №17/08 та вручена під розписку ОСОБА_1 будь-які довіреності, які були видані на ім'я ОСОБА_1 для здійснення представницьких функції від імені Компанії "LAUFFER S.A." продовжував правомірно і повноцінно здійснювати свої представницькі функції з повним обсягом повноважень після укладання угоди від 19.08.2004р. Також, скаржник посилається на те, що припинення провадження судом першої інстанції стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інвестиційна компанія»на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК, вказує на те, що дана норма не передбачає припинення провадження стосовно лише певної особи, а імперативно встановлює вимогу припинення провадження у справі в цілому.
За своєю правовою природою угода на вчинення правочинну за дорученням комітента від 19.08.2004року має ознаки договору доручення та договору комісії.
За приписом ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Як вказано вище, за рішенням суду у справі № 30/40пд від 26.05.2011р., визнано недійсною угоду на вчинення правочинну за дорученням комітента від 19.08.2004р., укладену між Компанією "LAUFFER S.A." Genev, Switzerland та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк.
Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 215 ч. 1 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ч. 2 цього Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Виходячи з приписів норм цивільного та господарського права особа, яка вчинила правочин, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і діяла на підставі угоди, який не породжував настання правових наслідків.
Із змісту абз.2 ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України вбачається, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.
Отже, при укладанні договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. Відповідач 2 мав пересвідчитись в наявності повноважень Відповідача 1, як Комісіонера на вчинення правочину від власного імені, але в інтересах саме Комітента -Позивача у даній справі.
Суд зазначає, що презумпція недійності правочину у розумінні ст.204 Цивільного Кодексу України, в даному випадку, не може вважатись мотивом, за яким Відповідач 2 звільняється від дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України), оскільки, законодавець у згаданій вище нормі закону, покладає на нього обов'язок обачливості при встановленні правовідносин через представників юридичних осіб.
Частиною 3 ст. ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до ч.1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія»на факт підробки документів, які послужили підставою для визнання недійсною угоди на вчинення правочину за дорученням комітента від 19.08.2004р. по справі №30/40пд, не приймаються судом до розгляду, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення, чи вирішення кримінальної справи, щодо факту підробки документів на які посилається третя особа.
Щодо посилання скаржника на ті обставини, стосовно того, що п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК, не передбачає припинення провадження стосовно лише певної особи, а імперативно встановлює вимогу припинення провадження у справі в цілому, суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо у справі заявлений позов до двох або більше відповідачів, один з яких ліквідований, господарський суд повинен, перевіривши відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб -підприємців, припинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно того відповідача який ліквідований, а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
03.04.2012р. скаржник, через канцелярію суду направив письмові пояснення, в яких вказує на те, що правочин між ТОВ «Азовська продовольча компанія»та ТОВ «Агропромислова інвестиційна компанія»не може бути визнаний недійсним за позовом Компанія R S.A.», оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсним наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочин. В підтвердження посилається на позицію Верховного суду України, викладену в ухвалі від 06.07.2011р.
Дослідивши вказані пояснення та ухвалу Верховного суду України від 06.07.2011р., суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи з тих підстав, що між Компанією ER S.A.»та ТОВ «Азовська продовольча компанія»була укладена угода на вчинення правочину за дорученням комітента, яка за своєю правовою природою має ознаки договору доручення та договору комісії. Тобто, вищевказані посилання відповідача не стосуються даного правочину, оскільки ухвалою на яку посилається скаржник стосується недійсності правочину, саме за договором купівлі-продажу наступних правочинів щодо відчуження цього майна, а у даній справі питання про визнання недійсним наступних правочинів, щодо відчуження майна та питання витребування майна, застосовування наступних наслідків цього правочину взагалі не ставилось.
Крім того, скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2006р., постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2007р. у справі №3/5пд Компанією UFFER S.A.»вже було відмовлено у задоволені її вимог про визнання недійсним договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №3/5пд та по даній справі є різними підставами визнання недійсним договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р., а саме при зверненні з позовом по справі №3/5пд позивач посилався на те, що ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” при укладанні з ТОВ “Азовська продовольча компанія” договору №20/08/2 від 20.08.2004р. мала великі боргові зобов'язання перед ТОВ “Зерноторгівельна компанія”, які намагалась погасити за рахунок майна позивача. Для цього ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” прагнула заволодіти правом власності на пшеницю третього класу у кількості 3502,91т. безкоштовно, для наступної її передачі на користь ТОВ “Зерноторгівельна компанія” Не маючи коштів для оплати пшениці ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” навмисно ввела в оману ТОВ “Азовська продовольча компанія” відносно прийняття на себе зобов”язання по перерахуванню грошових коштів в сумі 1 500 000грн. за пшеницю в установлений строк, що призвело до підписання сторонами оспорюваного договору №20/08/2 від 20.08.2004р. Омана мала місце в тому, що ТОВ “Агропромислова інвестиційна компанія” замовчувала про свою неплатоспроможність за цим правочином.
Як вбачається із даної справи підставами визнання недійсності договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. з боку позивача є те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2011 року, яке набрало законної сили 05 липня 2011 року, угода на вчинення правочину за дорученням комітента (договір комісії) від 19.08.2004р., яка була укладена Компанією "LAUFFER S.A." та ТОВ “Азовська продовольча компанія”, визнана недійсною, з тих підстав, що вказана угода була укладена представником позивача без належних повноважень на її укладення, тобто на момент вчинення правочину 19 серпня 2004 року уповноважена особа позивача не мала необхідного обсягу повноважень на підписання даної угоди.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд приймає до уваги лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивач згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, правових підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. та припинення провадження у справі немає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №29/284пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №29/284пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №29/284пд -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Н.О. Мартюхіна
Судді: І.В. Зубченко
О.А. Марченко
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2012р.
Надруковано 7 примірників: 1 -позивачу; 2 -відповідачам; 1- тр. особі, 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду