02.04.2012 року Справа № 40/5005/16497/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М., -доповідача
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Єрьоміній К.В.,
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3712 від 19.12.2011, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Макс Груп”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011року у справі №40/5005/16497/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Метал”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Макс Груп”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 213 155 грн. 18 коп.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011року у справі №40/5005/16497/2011 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ “Макс Груп” на користь ТОВ “Метал” 202 299,39 грн. основної заборгованості, 7 579,39 грн. втрат від інфляції, 3 276,40 грн. 3% річних та 4 263,10 грн. судового збору.
Обґрунтовуючи задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем спірної заборгованості.
Частково не погодившись з вищезгаданим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій стверджує, що призначена місцевим господарським судом до стягнення сума основного боргу у розмірі 202 299,39 грн. є необґрунтованою.
Зокрема, відповідач визнає розмір основної заборгованості перед позивачем за договором поставки №21/01-Ч/Л від 21.01.2011р. на суму 47 919,39 грн. та наполягає на тому що решта заборгованості за вищезгаданим правочином ним погашена шляхом заліку зустрічних вимог відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи видаткова накладна №11031 від 11.03.2011р. та довіреність №006 від 11.03.2011р. /а.с.9, 95-96/.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Представник відповідача /апелянта/ для розгляду апеляційної скарги у судові засідання двічі не з'явився, причини своєї відсутності не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином сповіщений, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи поштові повернення, направлені на адресу відповідача згідно довідки АА №505878 з ЄДРПОУ. Аналогічна адреса зазначена скаржником і в апеляційній скарзі. /а.с.98/.
Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.01.2011 року між позивачем (далі-постачальник) та відповідачем (далі-покупець) був укладений договір №21/01-Ч/Л (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець, зі свого боку, зобов'язується належним чином прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів (далі-Товар) в асортименті, кількості, в строки та за ціною, що погоджена сторонами в даному договорі та Специфікаціях, що є його невід'ємними частинами.
Згідно п.4.2. договору, розрахунок за поставлений товар за даним договором здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати на поточний рахунок Постачальника.
Отже, на виконання умов згаданого вище договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 656 299 грн. 39 коп., що не заперечується обома сторонами та підтверджується відповідними первинними документами, як-то, видатковими накладними. (а.с.10-31).
Тобто, позивач свої зобов'язання за договором належним чином виконав, товар відповідачеві поставив. Натомість, останній умови договору щодо оплати поставленого товару виконав лише частково, а саме, у сумі 454 000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими позивачем в якості доказів платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.32-42).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України та п.7 ст.193 ГК України).
За ст.599 Цивільного кодексу, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладених вище обставин справи, за відсутності доказів погашення відповідачем спірної заборгованості у повному обсязі, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду з приводу того, що сума основної заборгованості за договором №21/01-Ч/Л від 21.01.2011р. на час прийняття ним рішення у справі становить саме 202 299 грн. 39 коп., а, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеним наявними у справі доказами.
Окрім того, враховуючи, що факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повної оплати поставленого товару матеріалами справи доведений та відповідачем не спростований, нарахування останньому на суму основної заборгованості 7 579,39 грн. втрат від інфляції та 3 276,40 грн. 3% річних, згідно ст.625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає правомірним та таким, що чинному законодавству України не суперечить.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.
Зокрема, твердження відповідача про те, що його фактична заборгованості перед позивачем за договором поставки №21/01-Ч/Л від 21.01.2011р. становить лише 47 919,39 грн., адже решта заборгованості погашена ним шляхом заліку зустрічних вимог, колегія суддів вважає неспроможними та спростованими наявними у справі первинними документами.
Так, дійсно, ст.601 Цивільного кодексу України, визначено умови припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також, вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду". (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186).
Разом з тим, правомірним слід вважати також оформлення зарахування двостороннім актом. Тобто, замість заяви однієї із сторін сторони можуть оформити двосторонній акт зарахування зустрічних однорідних вимог, який також буде легітимним.
Однак, ані доказів звернення до позивача із заявою про залік зустрічних вимог та згоди на це останнього, ані доказів наявності двосторонньої угоди сторін про таке зарахування відповідачем суду не надано. (в матеріалах справи відсутні).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що надані відповідачем видаткова накладна №11031 від 11.03.2011р. та довіреність №006 від 11.03.2011р. на суму 154 380 грн. 00 коп. цілком обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом в якості належного доказу проведення сторонами заліку зустрічних вимог.
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі заперечення колегія суддів вважає безпідставними, тоді як оскаржуване рішення - таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи та з дотриманням вимог чинного законодавства України, тому, підстав для його скасування не вбачає.
Враховуючи, що даний спір був доведений до суду з вини відповідача, цілком правомірним є покладення на останнього судових витрат у справі, згідно ст.49 ГПК України, у тому числі, витрат на апеляційне оскарження.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011р. у справі №40/5005/16497/2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Макс Груп”, м.Дніпропетровськ, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз