Справа № 2-2589/2011
06.12.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
Головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним, -
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_6, у якому просить визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_5, як представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 19.10.2009 року за реєстром №1080; скасування реєстрації права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; застосувати правові наслідки недійсного правочину. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником 1\2 частки квартири АДРЕСА_1, відповідачкам ОСОБА_2, ОСОБА_3 належало по 1\4 частки зазначеної квартири на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2004 року. Зазначеним рішенням було відмовлено у визначенні порядку користування, поділу квартири та виплати компенсації, тобто збережено порядок користування квартирою для однієї сім'ї. 28.08.2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 оформили довіреності на ім'я ОСОБА_5, який уклав договір дарування часток квартири на користь своєї матері ОСОБА_4 Відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 ніколи у квартирі не проживали. У договорі дарування міститься недостовірна інформація про те, що не має обтяжень на квартиру у цілому та прав у третіх осіб, тобто відсутня інформація про проживання позивача з членами родини. Таким чином, був вчинений удаваний, фіктивний договір дарування, який приховував інший договір позики грошових коштів та передачу прав на майно з боку ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу з боку ОСОБА_3 При укладенні договору ОСОБА_5, як представник, діяв за попередньою домовленістю з відповідачем ОСОБА_4 та в її та своїх інтересах. Договором порушуються права позивача та членів його родини, у тому числі малолітньої доньки. (а.с.5-6)
Ухвалою суду від 31.10.2011 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання удаваним договору дарування часток квартири від 19.10.2009 року на підставі ст. 235 ЦК України залишений без розгляду (а.с.93).
Ухвалою суду від 06.12.2011 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання договору дарування часток квартири від 19.10.2009 року недійсним на підставі ст. 640, ст. 722 ЦК України залишений без розгляду (а.с.111).
У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив визнати договір дарування недійсним на підставі ст. ст. 205, 232, 234 ЦК України. Додатково зазначив, що укладеним правочином порушуються його житлові права, а саме право на користування всією квартирою. Зловмисна домовленість представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджується також тим, що ОСОБА_3 уповноважувала ОСОБА_5 продати, обміняти або подарувати належну їй частку квартири ОСОБА_4. Між тим, договорі був укладений на користь ОСОБА_4, яка має багато об'єктів власності. Зазначене свідчить про наявність злочину у діях сторін договору та нотаріуса, що є підставою для прийняття окремої ухвали. При укладені договору йому не було запропоновано реалізувати право переважної купівлі. Договір є фіктивним, оскільки був вчинений з наміром пред'являти вимоги.
Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки при укладенні договору дарування не були порушені норми цивільного законодавства. Будь-якої зловмисної домовленості не було. Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на власний розсуд розпорядились своїм правом власності.
Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також заперечували проти задоволення позову, оскільки вони надали довіреності ОСОБА_5 представляти їх права та розпорядитись їх власністю. Договір не порушує їх права та відповідає їх волевиявленню.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заперечував проти задоволення позову, оскільки укладений договір дарування ніяким чином не порушує права позивача.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову, оскільки договір дарування був посвідчений у відповідності до законодавства. Щодо зазначення у довіреності ОСОБА_3 прізвища «ОСОБА_4», то це помилка, яка усунута.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради Курова О.В. просила ухвалити рішення у відповідності до діючого законодавства та в інтересах дитини.
Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши встановлені факти, дійшов до наступного висновку.
Згідно договору дарування частки квартири від 05.12.2001 року за реєстром №3661 ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_1 1\4 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2004 року визнано право власності на спадщину за законом за ОСОБА_1 на 1\4 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_11 Визнано право власності на спадщину за законом за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1\4 частки зазначеної квартири після смерті ОСОБА_12 Зазначеним рішенням було відмовлено у визначенні порядку користування, поділу квартири, стягненні різниці у вартості часток квартири (а.с.9-10).
28.08.2010 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_13, ОСОБА_5 незалежно один від одного бути її представником у всіх судах, продати, обміняти за ціну та на умовах на свій погляд або подарувати ОСОБА_4 всю належну їй на праві власності частку квартири АДРЕСА_1. (а.с.80)
28.08.2010 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_13, ОСОБА_5 незалежно один від одного бути її представником у всіх судах, продати, обміняти за ціну та на умовах на свій погляд або подарувати ОСОБА_4. всю належну їй на праві власності частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.71). У зазначену довіреність у встановленому порядку були внесені виправлення в частині прізвища особи, якій можливо продати, обміняти або подарувати нерухомість замість «ОСОБА_4» зазначено «ОСОБА_4» (а.с.105).
ОСОБА_5, як представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до довіреностей від 28.08.2010 року з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку уклали договорів дарування частки квартири від 19.10.2009 року за реєстром №10840, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували у рівних частках по 1\4 частки кожна, а ОСОБА_4 прийняла у дар з часу підписання договору 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.66).
При звернені до суду позивач просить визнати зазначений договір дарування недійсним на підставі положень ст. 205, ст. 232, ст. 234 ЦК України.
Будь-яких порушень вимог форми правочину, встановлених ст. 205 ЦК України, при посвідченні договору дарування судом не встановлено. Стосовно доводів позивача про те, що у договорі дарування не зазначено про його права, як третьої особи, на квартиру та про рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2004 року, то це не свідчить про не дотримання форми правочину. Правових підстав для зазначення у договорі даних про судове рішення не встановлено. Нотаріусом при посвідченні договору був наданий витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якого не убачається будь-яких обтяжень на частки квартири, які були предметом дарування(а.с.77). Рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2004 року, на яке посилається позивач, також не містить будь-якої заборони щодо відчуження відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухомого майна. Зазначення у рішенні про відмову у визначенні порядку користування та поділу квартири не обмежувало право відповідачок на розпорядження своєю власністю на свій розсуд (а.с.68-69).
Статтею 232 ЦК України встановлені правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
З матеріалів справи зазначених обставин не встановлено. З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 убачається, що договір укладений в їх інтересах. Щодо доводів позивача про те, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було зареєстровано право власності на частки квартири на час видачі довіреностей, то це не свідчить про наявність зловисної домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 На час посвідчення договору дарування право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано у встановленому порядку (а.с. 70).
Щодо зазначення у довіреності від імені ОСОБА_3 про можливість подарувати квартиру ОСОБА_4., то згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, ОСОБА_3 доручила ОСОБА_5 продати, обміняти або подарувати ОСОБА_4 (а.с.79). На час розгляду справи приватним нотаріусом ОСОБА_6 у встановленому порядку у довіреність внесені виправлення (а.с.105).
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
Таким чином, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Позивачем не доведено, умислу сторін правочину та відсутність у них наміру створити юридичні наслідки на час вчинення правочину.
Звернення ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користування шляхом вселення не свідчить про фіктивність договору дарування (а.с.18). Доводи позивача про те, що договір був укладений з метою пред'явлення до нього вимог не мають правового значення для визнання договору недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.
Щодо посилання позивача ОСОБА_1 на те, що було порушено його переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, то зазначене положення встановлено ст. 362 ЦК України та застосовується у разі продажу частки, а не дарування.
Позивачем не підтверджено доказами порушення будь-яких житлових прав його та членів сім'ї, у тому числі малолітньої доньки ОСОБА_14, 2010 року народження. З пояснень ОСОБА_1 та матеріалів справи встановлено, що на цей час він та члени його сім'ї користуються квартирою та є цивільна справа про визначення порядку користування квартирою між ним та ОСОБА_4
Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на викладене у сукупності, позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним з застосування правових наслідків недійсності, в межах які заявлені, не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом не встановлено підстав для прийняття окремої ухвали у порядку ст.211 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 205, 232, 234, 362 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 211-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_5, як представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 19.10.2009 року за реєстром №1080, недійсним, скасування реєстрації права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; застосування правових наслідків недійсності правочину - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м.Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя