73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
30 березня 2012 р. Справа № 5024/164/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Злато Таврії", м. Херсон
до Олександрівської сільської ради, АДРЕСА_1
третя особа: фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про визнання незаконним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат ОСОБА_6 дов. № 5/315 від 19.09.2011 р.; представник ОСОБА_3 дов. № 5/487 від 20.01.2012 р.
від відповідача - не прибув
від третьої особи - представник ОСОБА_4дов. № 78 від 27.03.2012 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Злато Таврії" (позивач) звернувся до суду з позовом до Олександрівської сільської ради (відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської сільської ради від 19 лютого 2010 року №302 та від 08.06.2010 року №340. До початку розгляду справи 29.02.12 позивач подав заяву про збільшення та зміну позовних вимог. Згідно заяви позивач просив суд:
- визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №805018, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 16 липня 2010 року за №011073300418, недійсним;
- визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії №805017, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на власності на землю та на право постійного користування землею, договорів землі 16 липня 2010 року за №011073300417, недійсним;
- визнати недійсними та скасувати рішення Олександрівської сільської ради від 19 лютого 2010 року №302 та від 08 червня 2010 року №340.
Судом досліджено, що позивачем до заяви надані докази сплати додатково судового збору та докази направлення даної заяви сторонам, в зв'язку з цим суд прийняв зазначену заяву. Однак, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач та третя особа отримали заяву про збільшення позовних вимог іншого змісту, зокрема, з позовними вимогами про припинення права власності на землю третьої особи. Судом оглянуто опис та поштову квитанцію від 15.02.12. Представник третьої сторони у судовому засіданні пояснила, що після 15.02.12 нею була отримана саме заява про збільшення позовних вимог іншого змісту, ніж заява, що подана позивачем до суду. Представник позивача визнав, що дійсно ним готувалося дві заяви про збільшення та 15.02.12 сторонам була направлена заява іншого змісту, ніж та яка додана до господарської справи. На вимогу суду надати докази направлення заяви про збільшення, яке знаходиться у господарській справі, представник позивача пояснив, що вона сторонам не направлялась. Оскільки зміни до позовної заяви, які подаються позивачем на підставі ст. 22 ГПК України, мають бути поданими з дотриманням вимог до подачі позовної заяви, що визначені ст. 56 ГПК України, то суд встановив, що вищезгадана заява подана з порушенням зазначеної статті, оскільки до неї не додано доказів направлення останньої відповідачу та третій особі. У зв'язку з зазначеним, судом не приймається до ували заява позивача про зміну позовних вимог, господарська справа розглядається за позовними вимогами, що викладені у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнавав, зазначивши, що спір не підлягає розгляду у господарському суді, а за своєю підсудністю має розглядатися у відповідності до ст. 18 КАСУ місцевим загальним судом. Відповідач вважає, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства. В судове засідання 30.03.12 відповідач надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить справу розглянути без його участі.
Третя особа позовні вимоги не визнає та вважає, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.
Третя особа заявляла клопотання про витребування у Каланчацького ДБТІ інвентарну справу на цілісний майновий комплекс будівель та споруд з переробки та очистки зернових культур, що належать на праві власності позивачу для доведення факту будівництва позивачем самозахватом нерухомого майна на земельній ділянці, яка належала третій особі - ОСОБА_1.
Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки дослідження питання самозабудови позивача, якщо мали місце такі обставини, що порушило право землекористування ОСОБА_1, можливо досліджувати у окремому провадженню за позовом ОСОБА_1
Справу розглянуто з перервою що оголошувалась в судовому засіданні 21.03.12 на 5 хв.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" є власником цілісного майнового комплексу будівель та споруд з переробки та очистки зернових культур, що посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 березня 2010 року серії САС №898503 зареєстрованого в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 25 березня 2010 року за №4166771.
Позивач з'ясував, вивчаючи кадастрового плану земельної ділянки, виготовлений за його замовленням для отримання земельної ділянки в оренду, земельні ділянки під майновим комплексом ТОВ "СП "Злато Таврії", зокрема під цехом по переробці рису, позначений літ. Ж, зерноскладом №4, позначений літ. З, АЗС, позначена літ. Й, бункером, воротами, навісом та огорожею, а також земельні ділянка, необхідна для обслуговування зерноскладу №1, позначеного літ. Б та зерноскладу №2, позначеного літ. В, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 березня 2010 року серії САС №898503, а також схематичного плану технічної документації БТІ виданого 23.03.2010 року, приватизовані гр. ОСОБА_1, що посвідчується державними актами на право власності на земельні ділянки;
- серії ЯИ №805017, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі 16 липня 2010 року за №011073300417, площа земельної ділянки становить 0,2500 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
- серії ЯИ №805018, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі 16 липня 2010 року за №011073300418, площа земельної ділянки становить 0,2847 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства.
Ці державні акти видані на підставі рішення Олександрійської сільської ради від 08.06.2010 року №340, яким було затверджено технічну документацію по передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2847 га земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради, розроблену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Цим же рішенням зазначені земельні ділянки передані у власність гр. ОСОБА_1
Технічна документація по виготовленню державних актів була розроблена на підставі рішення Олександрівської сільської ради від 19 лютого 2010 року №302.
Позивач, вважаючи, що рішення Олександрівської сільської ради від 19 лютого 2010 рок №302 та від 08.06.2010 року №340 порушують його права звернувся до суду з позовом про визнання їх незаконними. Позивач обґрунтував позовні вимоги ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст., 19, 21, 22, 38, 39, 90 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", ст. 59 "Про місцеве самоврядування в Україні".
Позивач пояснив, що порушення прав і інтересів позивача відповідачем полягає у наступному.
Олександрівська сільська рада, приймаючи рішення за № 41 від 9 серпня 2009 року про надання дозволу на реконструкцію цеху підсобного виробництва по переробці зернових культур ТОВ "СП "Злато Таврії" в цілісний майновий комплекс будівель і споруд по переробці і очистці зернових культур по вул. Піонерська, в с. Олександрівка та видаючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно вже на цілісний майновий комплекс будівель та споруд з переробки та очистки зернових культур, знала про наявність об'єктів нерухомого майна ТОВ "СП "Злато Таврії" на земельних ділянках, що передані у власності гр. ОСОБА_1, ще з 19.08.2009 року.
На думку позивача такими діями відповідач порушив законні права і інтереси позивача, зокрема, позбавив позивача вільно і належним чином здійснювати свою господарську діяльність спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, належним чином і вільно обслуговувати об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу, а також позбавив його можливості оформити право користування земельною ділянкою на території майнового комплексу.
Позивач доводить, що при прийнятті спірного рішення № 340 від 08.06.10 відповідач порушив ЗУ "Про особисте селянське господарство".
За статтею 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га., передані фізичним особам у власність або в оренду в порядку, встановленому законом.
Позивач звертає увагу, що за ст. 22 Земельного кодексу України землі, надані громадянам для ведення особистих селянських господарств віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Землі сільськогосподарського призначення і землі житлової та громадської забудови відповідно до ст. 19 ЗК України за цільовим призначенням відносяться до різних категорій земель. Оскільки до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, а землі, надані громадянам для ведення особистих селянських господарств віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення, земельні ділянки надаватися і використовуватися для ведення особистого селянського господарства із земель житлової та громадської забудови не можуть.
Позивач доводить, що згідно експлікації земельних угідь та п. 1 рішення Олександрівської сільської ради, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,2847 га, передана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту і відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
Тому, на думку позивача, рішення Олександрівської сільської ради від 19 лютого 2010 року №302 та від 08.06.2010 року №340 щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель громадської та житлової забудови у власність гр. ОСОБА_1 суперечать вимогам Земельного кодексу України в частині використання земель (ст. ст. 19, 22, 38, 39 ЗК України).
Також позивач доводить, що частина земельної ділянки площею 0,0992 га., яка надана відповідачем гр. ОСОБА_1, технічна документація на яку затверджена спірним рішенням Олександрівської сільської ради від 08.06.2010 року №340 розташована на території майнового комплексу позивача, і використовуватися для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не може.
Тому позивач вважає, що земельна ділянка площею 0,0992 га. передана у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд безпідставно, а рішенням Олександрівської сільської ради від 08.06.2010 року №340 затверджена технічна документація по передачі у приватну власність земельних ділянок, яка не відповідає дійсності і виготовлена з грубими порушеннями земельного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є визнання недійсним повністю або частково актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача.
Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.
Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі - продажу від 13.03.09 придбав будівлю цеху підсобного виробництва загальною площею 718,7 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що 19 серпня 2009 року за №41 Олександрівська сільська рада приймає рішення про надання дозволу на реконструкцію цеху підсобного виробництва по переробці зернових культур ТОВ "СП "Злато Таврії" в цілісний майновий комплекс будівель і споруд по переробці і очистці зернових культур по вул. Піонерська, в с. Олександрівка.
Після проведення реконструкції існуючих об'єктів нерухомого майна відповідач 25.03.10 видає позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно вже на цілісний майновий комплекс будівель та споруд з переробки та очистки зернових культур.
Таким чином, позивач з 13.03.09 набув у законний спосіб, визначений ст.328 ЦК України право власності на нерухоме майно, а з 25.03.10 на цілісний майновий комплекс.
Як витікає із доводів позивача, який оспорює рішення ради щодо викупу земельної ділянки третьою особою, він не доводить, що спірні рішення порушують його право на власності на нерухоме майно та не надає докази таких порушень.
За доводами позивача спірні рішення порушують його права землекористувача земельної ділянки, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс право власності на який він набув у законний спосіб.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності. Земельні ділянки можуть передаватись у оренду громадянам і особам без громадянства, юридичним особам України, іноземним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Зазначена норма кореспондується з ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", ст.288 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад або потреб.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Із огляду на наведені норми суд дійшов до висновку, що, оскільки позивач вважає, що порушені його права землекористувача на земельну ділянку, на якій розміщене нерухоме майно, яке йому належить на праві власності, то в розумінні ст. 1 ГПК України для захисту порушених прав, він має довести наявність їх з наданням доказів, визначених чинним законодавством, зокрема ст.125 ЗК України.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В ході судового розгляду позивач не надав доказів укладення договору оренди землі боа державного акту на право власності земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, яке йому належить на праві власності, не надав рішення ради на виготовлення проекту землеустрою, акту виділення земельної ділянки у натурі (визначення меж), доказів звернення до ради про надання земельної ділянки у користування та доказів реєстрації прав на земельну ділянку у розумінні ст.125 ЗК України.
Доводи позивача, що чинне законодавство не містить термінів звернення до відповідної ради нового власника придбаного нерухомого майна, суд до уваги не приймає та роз'яснює, що користування землею в Україні є платним, подача декларації про плату за користування землею має бути проведена у відповідності з визначеним порядком та складена на підставі відповідного документу (договору оренди землі), який має держану реєстрацію.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач не набув прав землекористування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, що йому належить на праві власності у порядку визначеному земельним законодавством, відповідно не може довести їх порушення та виникнення права на захист у судовому порядку.
Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" перевірка дотримання земельного чинного законодавства покладена на Держінспекцію управління Держземінспекції .
У зв'язку з цим належним доказом, що доводить порушення земельного законодавства є документи перевірок Держінспекції.
Позивач надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.03.12, проведеної держінспектором Головного управління Держкомзему у Херсонській області. За результатами перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_1 є власником земельних ділянок на підставі державних актів від 16.07.10 площею 0,2847 га та від 16.07.10 площею 0,25 га. Також в акті зазначено, що частина земельної ділянки, а саме 0,1317 га використовується під розміщення нерухомого майна, що належить ТОВ СП "Злато Таврії" відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 25.03.10.
Із наданого акту витікає, що державний інспектор встановив факт розміщення на земельній ділянці площею 0,1317 га , яка належить гр. ОСОБА_1 нерухомого майна позивача, однак, держінспектор не зазначив, що цим фактом порушені земельні права позивача. Тому зазначений належний доказ - акт перевірки компетентним органом, не підтверджує доводи позивача про порушення його прав землекорстувача.
Також позивач надав лист управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 16.03.12 за № 12-9/277, згідно якого викладені висновки перевірки спірного землекористування.
Листом управління повідомило, що в ході зазначеної перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок по вул. Північна, 10 в с. Олександрівка, Каланчацького району.
На підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Каланчацького району - від 19 серпня 2009 року №40 "Про встановлення права власності ТОВ СП "Злато Таврії" із заміною правового документу" Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 25 березня 2010 року зареєстровано право власності на нерухоме майно вказаному товариству.
Після прийняття рішення виконкому № 40 від 19 серпня 2009 року рішенням сільської ради від 19 лютого 2010 року № 302 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по виготовленню державного акту на право приватної власності на землю" надано згоду на виготовлення технічної документації по виготовленню державного акту на право приватної власності на землю громадянці ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га та ведення ОСГ площею 0,28 га. Після розробки технічної документації, рішенням сільської ради від 08 червня 2010 року № 340 "Про затвердження технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки та видачу державного акта на право приватної власності" затверджено технічну документацію по передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2847 га із земель житлової та громадської забудови Олександрівської сільської ради Каланчацького району та передані дані ділянки у власність.
Прийняття депутатами Олександрівської сільської ради Каланчацького району вказаних вище рішень, стосовно оформлення у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_1 відбувалися в той момент, коли вже було розміщено, і визнано власність на нерухоме майно, і фактично використання земельними ділянками здійснювало ТОВ СП "Злато Таврії".
Крім того, досліджуючи матеріали щодо оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2847 га розташованих у АДРЕСА_2 встановлено наступне.
В супереч вимогам Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 Олександрівською сільською радою Каланчацького району прийнято рішення № 302 від 19 лютого 2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на землю".
Так, відповідно до пункту 2 Порядку проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; - земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;
земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).
Відповідно до пункту 7 висновку відділу Держкомзему у Каланчацькому районі Херсонської області від 01 червня 2010 року № 1332/01-29 щодо погодження землевпорядної документації земельні ділянки не відводились, межі не встановлювались, межі встановлено історично.
Виходячи з викладеного Олександрівською сільською радою Каланчацького району необхідно було надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою а не технічної документації.
Оскільки зазначені висновки зроблені компетентним органом, який контролює використання земель комунальної та державної власності, то суд вважає, що вказані в листі порушення мають місце, їх слід усунути Олександрівській сільській раді. За зазначеним фактом суд виносить окрему ухвалу.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав землекористувача.
Що стосується заперечень відповідача щодо підсудності справи, то суд зазначені доводи спростовує п.6 ст.12 ГПК України та п.1.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог
2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Злато Таврії" (код 332771621032) з державного бюджету судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №89 від 15.02.2012 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. та згідно платіжного доручення №140 від 29.02.12 в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн., в зв'язку з надмірною сплатою, оригінал платіжного доручення знаходиться у справі №5024/164/2012.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.04.2012р.