Справа № 2-228/2011
31.01.2011 року м. Сімферополь
Київського районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Якушевій Г-М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання майна сумісною власністю, стягнення суми -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що з серпня 2002 року по березень 2009 року він проживав однією сім'єю разом із ОСОБА_2 у належному їй будинку АДРЕСА_1 Зазначене підтверджено тим, що 21.11.2003р. позивач зареєструвався за вказаною адресою. За час сумісного проживання із відповідачкою він за власні кошти та своїми силами здійснив капітальний ремонт вказаного будинку. Таким чином, вартість домоволодіння, належного ОСОБА_2, значно збільшилась. Всі проведені ним будівельні роботи позивач оцінює у 90 000 грн. Проте, всі накладні та чеки на придбання будівельних матеріалів залишились у відповідачки, з якою склались неприязні відносини. На підставі наведеного, позивач просить встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з серпня 2002 року по березень 2009 року; визнати збільшену вартість домоволодіння АДРЕСА_1 спільним сумісним майном; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку збільшеної вартості домоволодіння АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 вартість 1\2 частки збільшеної вартості домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.25).
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги, просив розглянути справу на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи. Провести експертизу він не має матеріальної можливості.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки відповідачем не проводились будівельні роботи. Дійсно він проживав у будинку, оскільки ОСОБА_2 його пожаліла та прописала, при цьому вони на були однією сім'єю.
Суд, вислухав учасників процесу, свідків, вивчивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
При зверненні до суду позивач посилається на положення ст.74 СК України, просить встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачкою та застосувати до майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 збільшеного у вартості, режим спільної сумісної власності подружжя.
При вирішені питання, якими нормами регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного .
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно КпШС УРСР, який діяв до 01 січня 2004 року, фактичні шлюбні відносини не породжували будь -яких правових наслідків для сторін та виникнення прав та обов'язків подружжя.
Сімейний кодекс України в редакції Закону України від 10 січня 2002 року набув чинності лише 01 січня 2004 року і на правовідносини, що виникли до 1 січня 2004 року не розповсюджуються.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно - правових актів у часі ( ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України, що прямо передбачено п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"
Таким чином, ст. 74 Сімейного кодексу України ( в редакції 2002 року), набрала чинності з 1.01.2004 року, регулює майнові правовідносини між чоловіком і жінкою у фактичному шлюбі та не має зворотної дії у часі.
З огляду на викладені факти, проживання сторін однією сім'єю без перебування у шлюбі можливо встановлювати з 01.01.2004 року.
Згідно ст.74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік і жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Поділ такого спільного майна здійснюється за правилами, передбаченими ст.ст.69-72 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України.
Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Разом з тим, позивачем на виконання зазначених положень процесуального законодавства не надано доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з серпня 2002 року по березень 2009 року.
Сам по собі факт наявності у позивача з 26.07.2003 року реєстрації в будинку АДРЕСА_1 який належить на праві власності відповідачці, не свідчить про існування між ними сімейних відносин (а.с. 7 звор, 35).
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2, як чоловік та жінка, оскільки вони не підтверджені будь-якими іншими доказами.
Навпаки, рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 07.06.2010р., яке набуло законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 надала згоду на прописку ОСОБА_1 у належному їй на праві власності будинку для тимчасового мешкання до 01.03.2009р. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 було зобов'язано усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні домоволодіння шляхом зняття з реєстрації (а.с.32).
Надана ОСОБА_1 розписка про те, що він зобов'язався звільнити житлову площу та гараж у домоволодіння ОСОБА_2 свідчить про те, що стосунки сторін виникли з відносин найму житла, а не сімейних (а.с.33).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 жив у будинку ОСОБА_2, проводив будівельні роботи у дворі за рахунок відповідачки. Разом з тим, він жив, як наймач, до якого відповідачка ставилась з співчуттям, харчувала його. Їх стосунки не носили шлюбний характер.
Таким чином, позивачем на принципах змагальності та диспозитивності не доведено факт проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю.
Оскільки заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про визнання права спільної сумісної власності на 1\2 частку збільшено вартості спірного домоволодіння та стягнення суми мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту проживання сторін однією сім'єю, що судом не встановлено, то і в цій частині у позові позивача слід відмовити.
У зв'язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, підстав, передбачених ст. 88 ЦПК України, для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.58 Конституції України, ст. 57, 74 Сімейного кодексу України, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215ЦПК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання збільшеної вартості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1\2 частку збільшеної вартості домоволодіння, стягнення вартості 1\2 частки збільшеної вартості домоволодіння - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя