Справа № 2-1333/2011
06.05.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ліфінцової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про захист прав споживачів та стягнення вкладу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (далі по тексту - Спілка) про стягнення суми вкладів, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та спілкою були укладені договори, згідно яких він розмістив грошові вклади загалом на суму 204 200 грн. Відповідач в свою чергу здійснював нарахування процентів відповідно умов договорів. Проте починаючи з вересня 2009 року спілка не повертає грошові кошти за договорами, пролонговуючи їх дію на наступний термін, з чим не згодний позивач. Станом на 30.11.2010р. загальна сума вкладів з нарахованими процентами становить 208 377,98 грн. На підставі наведеного, з урахування збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача грошові внески (вклади) з урахуванням не отриманих процентів у розмірі 208377,98 грн., індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 17 213,75 грн., 3% річних у розмірі 5 713,44 грн. та судові витрати: витрат на правову допомогу у розмірі 450,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. та матеріальні витрати в сумі 49,20 грн. на копіювання документів та поштові відправлення. У відповідності до ст.ст.22, 623 ЦК України відповідач також повинен відшкодувати йому упущену вигоду у розмірі 48324,30 грн., які б він міг розмістити в інших фінансових установах та отримувати прибуток з нарахування процентів. Крім того, позивач ставить питання про утримання відповідача від дій, пов'язаних із подальшим спонуканням позивача до продовження строку дії договорів вкладу.
Спілка своїми діями спричинила йому моральну та матеріальну шкоду, яку він оцінює у 12 000,00 грн., посилаючись на те, що був позбавлений свого права щодо розпорядження належними йому грошима. Так, весь цей час його родина потребували значних витрат, пов'язаних у тому числі із хворобами.
Сторони у судове засідання не з'явились. Позивач надав заяву у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач заперечень проти позову не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали справи у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч.1, ч. 2 статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» 27 грудня 2008 року був укладений договір №СФ-1/402/08/451 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, за умовами якого вкладник вніс готівкові кошти в сумі 65 000,00 грн. під 24,00% річних у касу відповідача. Сплата процентів, нарахованих на внесок, згідно п.2.6 здійснюється спілкою 27 числа кожного місяця, починаючи з дати внесення внеску до 27 грудня 2009 року (а.с. 17-18).
В подальшому ОСОБА_1 поповнено зазначений внесок загалом на суму 68 000,00 грн., та визначенням строк повернення 27.04.2010 року, з укладанням відповідних додаткових договорів №1 від 27 грудня 2008 року, №2 від 27 січня 2009 року, №3 від 27 лютого 2009 року, №4 від 27 березня 2009 року, №5 від 27 квітня 2009 року, №6 від 27 травня 2009 року, №7 від 30 червня 2009 року, №8 від 27 липня 2009 року, №9 від 27 серпня 2009 року, №10 від 28 вересня 2009 року, №11 від 28 жовтня 2009 року, №12 від 27 листопада 2009 року та №13 від 27 грудня 2009 року (а.с. 19-31).
26 березня 2009 року ОСОБА_1 розмістив грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн. у вигляді внеску (вкладу) у кредитній спілці «Перше кредитне товариство» з укладанням відповідного договору №СФ-1/0064/09/451 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок під 24 % річних строком дії до 26 березня 2010 року. Строк дії цього договору за погодженням сторін було продовжено до 26 липня 2010 року, з укладанням Додаткового договору №1 від 26 березня 2010року. (а.с. 14-16)
22 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» був укладений аналогічний договір №СФ-1/0075/09/451 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок на суму 30000,00 грн. під 24 % річних строком дії до 22 квітня 2010 року. З урахуванням додаткових договорів №1 від 30.06.2009р. та №2 від 14.07.2009 року сума вкладу дорівнювала 72 700,00 грн., (а.с. 10-13).
21 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» був укладений договір №СФ-1/0137/09/083 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, за умовами якого вкладник вніс готівкові кошти під 24,00% річних у касу відповідача, а останній відповідно здійснює виплату процентів на внесений вклад 21 числа кожного місяця протягом строку, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням 21.09.2010 року (а.с. 6-7).
Позивачем відповідно до п.1.1 договору було здійснено грошовий внесок (вклад) на суму 13 400,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 було поповнено зазначений внесок загалом на суму 46 500,00 грн., з укладанням відповідних додаткових договорів №1 від 28.09.2009 р. та №2 від 28.10.2009р. (а.с. 8-9).
Позивач зазначає, що до теперішнього часу, попри сплив строків дії вищевказаних договорів та його неодноразові звернення, відповідачем не повертаються суми зазначених вкладів.
Так, згідно довідки, виданої на ім'я ОСОБА_1 керуючим філією КС «Перше кредитне товариство» в АРКрим ОСОБА_2, станом на 30.11.2010 року діючими є договори про залучення вкладу члену КС на депозитний рахунок: №СФ-1/402/08/451 від 27.12.2008 р. на суму 68 000 грн., сума нарахованих процентів виплачена у повному обсязі, дата закінчення строку дії договору 27.04.2010 року; №СФ-1/0075/09/451 від 22.04.2009р. на суму 72 700,00 грн., сума нарахованих процентів виплачена у повному обсязі, дата закінчення строку дії договору 22.04.2010 року; №СФ-1/0137/09/083 від 21.08.2009 року на суму 46 500,00 грн., сума нарахованих процентів - 3760,78 грн., дата закінчення строку дії договору 21.09.2010 року; №СФ-1/0064/09/451 від 26.03.2009р. на суму 17 000,00 грн., сума нарахованих процентів - 417,20 грн., дата закінчення строку дії договору 26.07.2010 року (а.с. 34).
Як убачається з матеріалів справи, позивач неодноразово по закінченню строку дії вищевказаних договорів звертався на адресу спілки із вимогами про повернення сум вкладів із нарахованими процентами. Проте до цього часу відповідач кошти не повернув з посиланням на фінансову кризу, про що повідомлено ОСОБА_1 у листі від 12.05.2010р.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавця, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. № 2908-Ш, передбачено право кожного члена кредитної спілки на одержання належних йому коштів, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. № 2908-III, внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, а тому введення мораторію на повернення внесків, порушує право власності позивача та позбавляє його можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми вкладів з несплаченими процентами у розмірі 208 377,78 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки позивачеві не були повернуті відповідачем у встановлені строки внески з нарахованими процентами, то суд приходить до висновку, що спілкою прострочено виконання грошового зобов'язання, що свідчить про наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, з відповідача також підлягають стягненню сума інфляційних збитків загалом у розмірі 19 297,53 грн. та три процента річних у розмірі 5 713,44 грн. Наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості за договорами приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, не спростований відповідачем.
Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, то суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
У розумінні пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного Кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Так, ОСОБА_1 не надано доказів, того, що він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок невиконання відповідачем вимог щодо повернення вкладів. Докази у вигляді договорів укладених позивачем з іншими фінансовими установами про розміщення грошових коштів під проценти судом не приймаються, оскільки вони про це не свідчать.
Тобто, позивачем будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджували б існування зазначених обставин у сенсі статті 22 ЦК України у судовому засіданні не надано, не повідомлено джерело їх існування.
Позовні вимоги щодо утримання відповідача від подальшого спонукання позивача до продовження строку дії договорів вкладу також не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено, яким чином порушено, невизнано або оспорено його право, зокрема право на укладання, розірвання або продовження строків дії договорів, що підлягає захисту у суді відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України.
Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд виходить зі змісту роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом та договором не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Не доведена позивачем також наявність матеріальної шкоди, завданої у наслідок лікування позивача та членів його родини. У матеріалах справи не міститься доказів наявності причинного - зв'язку між діями відповідача щодо неповернення внесків та проведеним лікуванням. Не передбачено умовами договорів, які були укладені між сторонами по справі, можливість настання такого виду відповідальності за порушення умов договорів.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права у розмірі 450 грн., то суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрати, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, що передбачено ст. 56 ЦПК України.
У матеріалах справи немає документів, які свідчать про те, що ОСОБА_3 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. До того ж позивачем не надано документів про передачу 450 грн. за оплату юридичних послуг, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 88 ЦПК України та виключає можливість стягнення зазначених судових витрат.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача і щодо відшкодування витрат у розмірі 49,20 грн., з яких 37,00 грн. - витрати на копіювання документів до позову та 12,20 грн. - поштові витрати, оскільки вони не відносяться до судових витрат.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст. 41 Конституції України, ст. ст. 526, 536, 1058-1060 ЦК України, п. 7 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки", керуючись статтями 10, 11,56, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму вкладів з нарахованими процентами за договорами у розмірі 208377,78 (двісті вісім тисяч триста сімдесят сім) гривень 78 копійок, інфляційні збитки у розмірі 19297,53 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 53 копійки, три процента річних у розмірі 5713,44 (п'ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 44 копійки, загалом стягнути - 233388,75 (двісті тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 75 копійок.
Стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» у дохід держави судовий збір у розмірі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позову - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя