Справа № 2-2069/2011
20.06.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та за договором поруки, індексу інфляції, -
20.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поруки.
25.05.2011 року до початку розгляду справи по суті позивачем було подано доповнення до позову, відповідно до якого позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку грошову суму у розмірі 1000 грн., стягнути з ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 4066 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким позивач передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 33000,00 грн. 02.07.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким відповідач частково на суму 1000 грн. поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики. У встановлений договором позики строк 22.04.2008 року грошові кошти не були повернуті. На підставі викладеного, позивач вважає обґрунтованим зобов'язати позичальника повернути двадцяту частку позики у розмірі 1650 грн., з який 1000 грн. солідарно з відповідачем ОСОБА_2, як поручителем. Оскільки у відповідності до вимог п. 4.1 договору позики та ст. 533 ЦК України розрахунок повинен бути проведений в гривнях за встановленим на час розрахунку курсом долару США, то сума буде складати 2626 грн. У відповідно до ст. 536, 1048 ЦК України, п. 2 договору позики, позичальник зобов'язався платити 5% щомісячно від розміру грошових коштів, що використовуються. Позивач вважає можливим зобов'язати ОСОБА_3 сплатити відсотки за місяць з 26.01.2008 року по 26.02.2008 року у розмірі 1650 грн. У відповідності до ст. 549 та п. 10 договору позики у випадку невиконання зобов'язання нараховуються неустойка - штраф у розмірі 33% від суми позики, позивач вважає можливим стягнути 1%, що дорівнює 330 грн. Згідно до ст. 549 ЦК України, п. 11 договору позики відповідач також зобов'язаний оплатити за невиконання зобов'язання неустойку - пеню у розмірі 3% від суми позики, позивач вважає можливим стягнути 1%, що дорівнює 330 грн. Крім того, позивач розрахував двадцяту частку суми позики індекс інфляції, який підлягає стягненню на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 173 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути складає 5066 грн. ( а.с. 12).
Позивач у судовому засіданні підтримав позов з урахуванням вищевикладеного.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав телефонограму про розгляд справи у його відсутність, позов визнав.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що згідно договору позики, укладеного 26.12.2007 року у простій письмові формі, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 33000 грн. , що еквівалентно 6600 доларам США.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4.1 договору позики за користування грошовими коштами позичальник зобов'язався платити позикодавцю 5% від суми, яка використовується, що складає 1650 грн., що еквівалентно 330 доларів США , щомісячно, не пізніше 26 числа кожного місяця. Договір укладений зі строком повернення грошей - не пізніше 22.04.2008 року. Розрахунок процентного платежу та погашення самої позики проводиться у гривні за курсом долару, що встановлений на день передачі грошових коштів.
Умовами п.п. 10, 11 договору позики встановлено порядок нарахування штрафу у розмірі 33% та оплати пені у розмірі 3% від розміру невиконаного зобов'язання, у випадку невиконання зобов'язання взагалі або несвоєчасного виконання зобов'язання (а.с.5).
Згідно договору поруки, укладеного 02.07.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній поручився у певній частині за виконання зобов'язання ОСОБА_3 за договором позики від 26.12.2007 року. у розмірі 1000 гривень. Строк дії договору поруки визначений три роки - з 02.07.2009 року по 20.07.2012 року ( а.с.4).
При зверненні до суду позивач у зв'язку з закінченням строку повернення позики просить стягнути двадцяту частину суми позики за діючим курсом долару США у розмірі 2626 грн., з який 1000 гривень солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а останню частину з позичальника ОСОБА_3 Крім того, він просить стягнути неустойку у вигляді штрафу та пені за порушення виконання зобов'язання замість встановлених договором відповідно 33% та 3% - по 1%.
Аналізуючи викладені вище умови договору, суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги позивача на них не ґрунтуються. Вимоги обґрунтовані на підставі змінених умов договору, які між сторонами не погоджувались.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Крім того, позивачем не доведена можливість стягнення двадцятої частини суми позики саме у розмір 2626 грн., не надані докази курсу долару США станом на дату укладення договору. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення двадцятої частини позики, неустойки та штрафу у змінених процентах, судом не встановлено.
Оскільки позовні вимоги про стягнення індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України є похідними від основних вимог про стягнення частини суми позики, то судом не встановлено підстав для його застосування.
Щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами тільки за один місяць у розмірі 1650 грн., то суд приймає до уваги наступне.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Проте надання коштів у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Таким чином, вимоги щодо стягнення 5% за користування грошима, що відповідно до позовної заяви за один місяць складає 1650 грн., суд вважає не обґрунтованими та такими, що не засновані на законі, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо можливості стягнення за умовами договору поруки 1000 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як солідарних боржників, то порука -це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, передбачений ст. 553 ЦК України.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання .
З огляду на викладене та з урахуванням того, що підстав для стягнення частини суми позики судом не встановлено, то суду не убачає підстав і для стягнення з відповідачів у солідарному порядку 1000 грн. за умовами договору поруки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 536, 541, 553, 559, 599, 625, 651, 654, 1046, 1048, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення частини суми заборгованості за договором позики від 26.12.2007 року, суми заборгованості за договором поруки від 02.07.2009 року, індексу інфляції - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя