Справа № 2-2045/2011
25.05.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що надала у борг ОСОБА_2 600,00 доларів США строком до 24.10.2010 року, про що був укладений договір позики у формі розписки. Проте, у встановлений в розписці строк борг не було повернуто. На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з відповідачки 4800,00 грн., що еквівалентно 600,00 доларам США, та судові витрати. Окрім того позивачка просила відшкодувати заподіяну неправомірними діями відповідачки моральну шкоду, яку вона оцінює у 2500,00 грн.
Позивачка у судовому засіданні вимоги підтримала.
Відповідачка заперечувала проти задоволення позову, оскільки борг був повернутий 25.11.2010 року у присутності двох свідків. Розписка залишилась у позивачки, оскільки між ними були дружні стосунки.
Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України (2003 року).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначений родовими ознаками.
Як встановлено судом, 24.09.2010р. позивачка ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 600,00 доларів США, строком до 24.10.2010 року. На підтвердження цього відповідачка надала розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача. Відповідачем не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на загальну суму 600,00 доларів США.
У встановлений строк відповідачем не були повернуті грошові кошти у розмірі 600 доларів США.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути суму позики. Станом на день ухвалення рішення курс долару США у відношенні до гривні складав 798,00 грн. за 100,00 доларів США. Таким чином, сума боргу становить 4788,00 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що сума позики була повернута, то суду не надано безспірних доказів на підтвердження цього.
Так, свідків ОСОБА_3 показав, що зять відповідачки віддав позивачці ОСОБА_1 суму у розмірі 600 доларів США.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка зять відповідачки ОСОБА_4 показав, що він особисто давав кошти у розмірі 600 доларів США тещі ОСОБА_2, яка погасила боргу перед ОСОБА_1.
З визначених показань свідків не убачається на виконання якого зобов'язання були вчинені зазначені дії родичем відповідачки. Показання свідків не підтверджені жодним письмовим доказом.
Крім того, відповідно до загального правила на кредитора (позикодавця) покладається обов'язок підтвердити прийняття виконання. Позикодавець, як кредитор повинен видати позичальнику розписку в отриманні виконання або повернути отриманий при укладенні договору борговий документ - розписку позичальника.
Наявність оригіналу розписки у позивачки свідчить про існування договірних відносин між сторонами та відповідно про наявність обов'язку у відповідачки повернути позику.
ОСОБА_2 мала право затримати виконання зобов'язання у разі відмови ОСОБА_1 повернути борговий документ або видати розписку.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Разом з тим, суд не убачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки з договору позики від 24.09.2010 року, який був укладений між сторонами, не убачається право позивачки на відшкодування моральної шкоди у випадку порушення строку повернення грошових коштів.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонам судових витрат у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, укладеного 24.09.2010 року у розмірі 4788,00 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.
В задоволені решти позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 2500 гривень - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 47,88 (сорок сім) гривень 88 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (ста двадцяти) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя