Справа № 2-1337/2011
05.05.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ліфінцової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2008 року відповідач взяв у нього в борг 3600,00 грн. строком до 16.11.2008р., з укладенням договору позики у формі розписки. Проте, тривалий час відповідач борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення у розмірі 4676,00 грн. Позивач також просив стягнути судові витрати, у тому числі ті, що були понесені при розгляді його позову до ОСОБА_2 Центральний районним судом м.Сімферополя АРКрим, ухвалою якого позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.
Сторони у судове засідання не з'явились. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує. Відповідач причини неявки суду не повідомив, заперечень на навів.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України (2003 року).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 16.09.2008 року 3600,00 гривень, строком до 16.11.2008 року. У підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача (а.с. 23)
Відповідачем не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на зазначені суми.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, суд приймає до уваги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача суму боргу з урахування індексу інфляції у розмірі 4460,00 грн. та три процента річних від простроченої суми у розмірі 216,00 грн. за прострочення грошового зобов'язання за період з грудня 2008р. по жовтень 2010р. (в межах позовних вимог).
Наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, відповідачем не оспорений.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат. Згідно ст.88 ЦПК суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, суд не убачає підстав для відшкодування судових витрат по справі №2-9575/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, що розглядалася Центральним районним судом м.Сімферополя АРКрим за наступних підстав.
Як убачається зі змісту ухвали від 24.12.2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було повернуто позивачу.
Згідно до п.2 ч.1 ст.83 ЦПК України сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі повернення заяви. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 83 ЦПК України сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись із відповідною заявою про повернення судових витрат до суду, який виніс відповідну ухвалу про повернення позову.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України 2003 року, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, укладеного 16.09.2008 року, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та індексу інфляції, у розмірі 4676,00 (чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесяти однієї) гривні 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (ста двадцяти) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя