33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"03" квітня 2012 р. Справа № 15/135
Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “Ювілейний”
про відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень та відшкодування збитків в сумі 46 501 грн. 49 коп..
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1;
ОСОБА_3 (довіреність № 1737 від 01.03.2012р.).
Від відповідача: Пецкович Л.С. - голова правління;
ОСОБА_5 (довіреність б/н від 05.03.2012р.).
Суть спору: позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Житлово-будівельного кооперативу “Ювілейний” про стягнення 45 851 грн. 49 коп. відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень та 200 грн. 00 коп. збитків.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.12.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43 182 грн. 61 коп. відшкодування здійснених невід'ємних поліпшень, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.2008р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. та рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.2008р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Ухвалою суду від 12.02.2010р. по даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 12.02.2010р. провадження по справі зупинено.
01.09.2010р. судом постановлено ухвалу, якою зобов'язано експерта провести експертне дослідження нежитлового цокольного приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 54,8 м2, відмічене судом на викопіровці поверхового плану під цифрою 1 та окремо приміщення площею 11,5 м2 відміченого судом на викопіровці поверхового плану під цифрою 3, визначивши вартість поліпшень по кожному з приміщень окремо.
16.02.2012р. через канцелярію господарського суду Рівненської області від експертної установи надійшов висновок № 7092 від 15 лютого 2012 року судової будівельно-технічної експертизи по даній справі.
Ухвалою суді від 20.02.2012р. в порядку частини 3 статті 79 ГПК України, провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.
27.02.2012р. та 12.03.2012р. відповідач подав відзиви на позов, в яких заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
29.02.2012р. та 19.03.2012р. позивач подав пояснення по суті позову, в яких, з урахуванням висновку експерта, просить задоволити позовні вимоги в первісній сумі визначеній у позовній заяві.
29.03.2012р. відповідач подав пояснення по суті позову, в яких заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 03.04.2012р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі в сумі визначеній в позовній заяві, а представники відповідача заперечили проти позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши у відкритому судовому засіданні подані сторонами письмові докази, заслухавши пояснення представників, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
8 лютого 2007 року між Житлово-будівельним кооперативом “Ювілейний” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, загальною площею 60 м2.
Відповідно до пункту 1.2 договору, вказане приміщення передається орендодавцем орендарю з метою його переобладнання і використання орендарем, як приміщення майстерні пошиття одягу.
Як вбачається з акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 28.02.2007р. орендоване приміщення має наступні недоліки:
- підлога підлягає ремонту або заміні;
- стіни потребують ліквідації грибка та ремонту;
- вікна та двері підлягають реставрації або заміні.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що орендодавець надає згоду орендарю на проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання та на заміну цільового призначення орендованого приміщення на приміщення майстерні пошиття одягу.
З метою приведення орендованого приміщення у придатний до використання стан, позивачем було укладено договір № 2 від 15.02.2007р. з Приватним підприємством фірмою “Данко” про виконання ремонтно-оздоблювальних робіт у підвальному приміщенні в АДРЕСА_1.
Відповідно до вказаного договору, ППФ “Данко” виконало ремонтно-будівельні роботи на суму 37 211 грн. 16 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 18.04.2007р. та доданими первинними документами про вартість використаних матеріалів.
Окрім цього, позивачем було здійснено:
- заміну наявних в орендованому приміщенні вікон на нові металопластикові на загальну суму 5 145 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 7 від 06.04.2007р., специфікацією до замовлення № 6340 від 19.02.2007 р. та квитанцією (товарний чек) від 19.02.2007р.;
- встановлено металеві решітки на загальну суму 1 750 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 21 від 05.04.2007р.;
- було профінансовано електромонтажні роботи по електропостачанню орендованого приміщення на суму 600 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 18 від 04.12.2007р.;
- оплачено робочий проект зовнішнього електропостачання від 04.12.2007р. на суму 360 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт від 04.12.2007р.;
- здійснено витрати в сумі 340 грн. 43 коп. за експертизу проекту зовнішнього електропостачання, що підтверджується актом № 0001 від 16.12.2007р., квитанцією № 0001 від 17.12.2007р.; та здійснив оплату вартості відповідних матеріалів на загальну суму 444 грн. 90 коп..
Таким чином, позивачем здійснено ремонтно-оздоблювальні роботи в орендованому приміщенні на загальну суму 45 851 грн. 49 коп., які підтверджуються доданими до матеріалів справи документами.
Ухвалою суду від 12.02.2010р. по даній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
а) визначити вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового приміщення площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;
б) чи підтверджується документально витрати здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового приміщення площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, якщо підтверджується то на яку суму;
в) чи підтверджується документально витрати підприємця ОСОБА_1 на усунення наслідків аварій і ушкоджень в орендованому у ЖБК “Ювілейний” нежитловому приміщенні площею 60 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, якщо підтверджується то на яку суму.
За результатами проведеної експерти експертом було складено висновок № 7092 від 15 лютого 2012 року судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено:
- по першому питанню: вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового приміщення 1, площею 54,8 м2 (фактично два приміщення: одне - площею 31,3 м2, друге - площею 19,6 м2), що знаходиться АДРЕСА_1, станом на квітень 2007 року, становить - 30 989 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-1 на загально будівельні роботи в додатках).
Вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованих у ЖБК “Ювілейний”, що знаходяться АДРЕСА_1, а саме: проведена заміна вікон, та облаштування приямків, станом на квітень 2007 року, становить - 8562 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-2 на ремонт приміщення в додатках).
Вартість здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового приміщення 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходиться АДРЕСА_1, станом на квітень 2007 року, становить - 7143 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-3 на ремонт приміщення в додатках);
- по другому питанню: документально підтверджуються витрати здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового приміщення 1, площею 54,8 м2 (фактично два приміщення: одне - площею 31,3 м2, друге - площею 19,6 м2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на суму - 30 989 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-1 на загально будівельні роботи та Відомість ресурсів 2-1-1).
Документально підтверджуються витрати здійснених підприємцем ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень орендованого у ЖБК “Ювілейний” нежитлового при міщення 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на суму 7143 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-3 на ремонт приміщення та Відомість ресурсів 2-1-3).
Крім того проведено: заміна вікон, та облаштування приямків, інше, на суму - 8562 грн. (Дивись Локальний кошторис 2-1-2 на ремонт приміщення та Відомість ресурсів 2-1-2).
- по третьому питанню: робіт по усуненню наслідків аварії і ушкоджень в орендованому у ЖБК “Ювілейний” приміщень: 1 (фактично два приміщення: одне -площею 31,3 м2, друге -площею 19,6 м2), та 3, площею 9,9 м2 (11,5 м2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 проведених ремонтних робіт не виявлено, то і документальних підтверджень не визначалось.
За умовами пункту 3.5 договору оренди нежитлового приміщення від 08.02.2007р., у випадку припинення чи дострокового розірвання договору поліпшення орендованого приміщення, виконані орендарем, які можна відокремити, не заподіюючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря. Поліпшення, що не можна відокремити без пошкодження приміщення та/або самих поліпшень - визнаються власністю орендодавця. При цьому, орендодавець зобов'язаний до моменту дострокового розірвання даного договору або припинення його дії відшкодувати орендарю їх вартість.
Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма викладена в частині 1 статті 188 Господарського кодексу України.
Пунктом 3.4 договору оренди нежитлового приміщення від 08.02.2007р. передбачено, що даний договір може бути достроково розірваним за письмовим повідомленням орендарем орендодавця. Про заплановане розірвання договору орендар повідомляє орендодавця в термін не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Тобто, порядок розірвання договору оренди передбачено сторонами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неодноразового підтоплення орендованого приміщення, позивачка направила відповідачу претензію-вимогу від 28.03.2008 р. в якій крім вимог про відшкодування шкоди повідомлено про неможливість використання орендованого приміщення та дострокове розірвання договору оренди.
Відтак, з врахуванням передбачених сторонами умов, договір оренди нежитлового приміщення від 08.02.2007р. вважається розірваним з моменту отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про його розірвання, а саме з моменту отримання претензії-вимоги від 28.03.2008р.
Враховуючи, що вчинені орендарем поліпшення орендованого майна не зараховувались в рахунок орендної плати, орендар з моменту розірвання договору набув право вимоги відшкодування невід'ємних поліпшень.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що сторони за договором є вільними в укладенні договору, зокрема, вільні у визначенні умов договору, з урахуванням вимог актів цивільного законодавства.
За умовами статті 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Пунктом 1.3 договору оренди передбачено надання згоди орендодавця на проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання та на заміну цільового призначення орендованого приміщення на приміщення майстерні пошиття одягу. Таким чином орендар правомірно ставить вимогу про відшкодування вартості здійснених поліпшень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики оцінки майна” від 10.12.2003 р. № 1891, невід'ємні поліпшення орендованого майна - це здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Розглянувши надані позивачем документи в підтвердження вартості здійснених поліпшень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог про їх відшкодування. При цьому суд вважає, що відшкодуванню не підлягає сума 2 668 грн. 88 коп., а саме:
- 160 грн. 00 коп. - вартість лічильника (закупівельний акт від 28.02.2007р.);
- 593 грн. 32 коп. - вартість світильників та ламп (рахунок № 00309 від 24.03.2007р.);
- 855 грн. 56 коп. - вартість лінолеуму (товарний чек від 29.03.2007р.);
- 600 грн. 00 коп. - вартість люстри, настільної лампи та лампочок (товарний чек № 14 від 05.04.2007р.);
- 460 грн. 00 коп. - вартість світильників та лампочок (товарний чек № 15 від 05.04.2007р.).
Вищевказані суми не включаються до розміру вимог, оскільки закуплені товари не відносяться до поліпшень, які неможливо відокремити від речі без її пошкодження.
Таким чином до відшкодування вартості невід'ємних поліпшень підлягає сума 43 182 грн. 61 грн. (45851,49 - 2668,88 = 43182,61).
Вимога позивача про стягнення з відповідача 200 грн. 00 коп. матеріальних збитків, завданих підтопленням приміщення, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено вини відповідача у здійснених підтопленнях.
Відповідач не погоджуючись з вимогами позивача подав відзиви на позов, в якому, посилаючись на статтю 35 ГПК України, вказує на той факт, що договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р. розглядався по справі № 18/23 і судами цей договір не визнаний.
Стосовно вказаного вище слід зазначити, що предметом спору по справі № 18/23 за позовом відповідача до позивача були орендні відносини по договору від 28.02.2007р., а не відносини по договору від 08.02.2007р. стосовно здійснених невід'ємних поліпшень орендованого приміщення. При розгляді справи № 18/23 не вирішувалося питання, щодо дійсності чи недійсності договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р..
Вищим господарським судом України в постанові від 14.10.2010р. по справі № 18/23 визначено, лише те, що при стягненні заборгованості по орендній платі, пені та збитків судами попередніх інстанцій правильно взятий до уваги договір від 28.02.2007р..
Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 22.10.2009р. по справі № 15/135 підтримав точку зору судів попередніх інстанцій стосовно того, що відносини щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень виникли на підставі договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 08.02.2007р. і відповідно при вирішенні даного спору слід брати до уваги договір від 08.02.2007р., і скасував рішення попередніх судових інстанцій в зв'язку з тим, що згідно умов договору, розмір даного відшкодування визначається згідно експертної оцінки, а не відповідно до понесених витрат.
У відповідності до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, вказані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не беруться судом до уваги.
Відповідач у відзивах ставить під сумнів факт державної реєстрації позивачки як суб'єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також зазначає, що легетивний ОК Рівненський ЖБК “Ювілейний”, який зареєстрований 22.02.2007р. не є правонаступником ЖБК “Ювілейний”.
Стосовно даних тверджень відповідача суд зазначає, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2012р. стосовно позивача вбачається, що позивачка зареєструвалася як фізична особа-підприємець 12.05.2006р. і на даний час не припинила свою підприємницьку діяльність.
У відповідності до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2012р. (наданої позивачем) та інформації № 05-3-05/60 від 21.03.2012р. Головного управління статистики у Рівненській області (наданого відповідачем) відповідач в період з 30.05.1996р. по 21.02.2077р. в ЄДРПОУ значився Житлово-будівельний кооператив “Ювілейний”, а з 22.02.2007р. значиться Обслуговуючий кооператив “рівненський житлово-будівельний кооператив “Ювілейний”. Зміна назви відбулася 20.02.2007р. відповідно до реєстраційних відомостей.
Таким чином, твердження відповідача стосовно державної реєстрації позивача та правонаступництва відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідач також ставить під сумнів висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7092 від 15 лютого 2012 року, проведеної судовим експертом сектору інженерно-технічних досліджень Волинського відділення Львівського НДІСЕ Сапуновою Аллою Іванівною, яка має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних досліджень, вказуючи, що в висновку експертизи не має жодних ліцензій будівельної фірми, що проводила роботи; не має жодних погоджень з проектними і експертними організаціями; відповідач як сторона по справі не залучався до проведення експертизи, а підчас проведення експертизи не вирішувалося жодного питання поставленого відповідачем; з матеріалів експертизи не вбачається хто давав дав право на реконструкцію будівлі.
У відповідності до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу”. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
В судовому засіданні 10.02.2010р. судом оголошено перерву до 12.02.2010р. для надання можливості відповідачу надати свій перелік питань для проведення експертизи.
Відповідачем, як вбачається з матеріалів справи, проігнороване право щодо подачі переліку питань, які, на думку відповідача, необхідно було поставити для вирішення перед експертом при проведенні експерти, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-якого наданого відповідачем переліку питань.
Частиною 1 статті 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Згідно частини 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З вищевикладеного вбачається, що експерт при проведенні експертизи керувався вимогами чинного законодавства, а відтак твердження відповідача про те, що висновки експертизи нічого не варті є надуманими, необґрунтованими та не беруться судом до уваги.
Підсумовуючи все вищевикладене, стосовно заперечень відповідача, суд наголошує на тому, що відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а відтак останні не беруться судом до уваги.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 43 182 грн 61 коп. вартості здійснених поліпшень. В інших частинах позову слід відмовити.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 статті 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір пропорції задоволених позовних вимог по відношенню до вимог в задоволенні яких відмовлено складає 93,8 %.
На підставі статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 431 грн. 83 коп., по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 110 грн. 68 коп. та за проведення судової експертизи в сумі 1 927 грн 97 коп..
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Ювілейний” (м. Рівне, вул. Князя Романа, 6, код ЄДРПОУ 22560716) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) - вартість здійснених невід'ємних поліпшень в сумі 43 182 грн. 61 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 431 грн. 83 коп., витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 110 грн. 68 коп. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 1 927 грн 97 коп..
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В інших частинах позову відмовити.
Суддя Горплюк А.М.
Рішення підписане суддею “09” квітня 2012р..