33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
6 квітня 2012 року Справа № 5019/282/12
За позовом дочірнього підприємства «Спецбудсервіс»закритого акціонерного товариства «Рівненський домобудівний комбінат»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Регіон»про стягнення в сумі 20 230, 78 грн.
суддя Гудзенко Я. О
Представники:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.01.2012р.)
від відповідача -не з'явився.
В судовому засіданні 06.04.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дочірнє підприємство «Спецбудсервіс»закритого акціонерного товариства «Рівненський домобудівний комбінат»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Регіон»(далі - відповідач) про стягнення 20 230, 78 грн., з яких 16 668, 40 грн. основної суми боргу, 2 075, 35 грн. пені, 181, 03 грн. інфляційних втрат, 406 грн. 3% річних, а також 900 грн. збитків за надання юридичних послуг обґрунтувавши їх посиланням на ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
В обґрунтування позову в частині стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних позивач посилається на ст.ст. 509, 625, 526 623 ЦК України.
Ухвалою суду від 27 лютого 2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 14.03.2012 року.
Ухвалою від 14 березня 2012 року розгляд справи було відкладено на 04.04.2012 р. на підставі п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України.
23.03.2012 р. Позивач подав до суду Клопотання про уточнення позовних вимог, яке було прийняте судом до розгляду. Клопотання було надіслано відповідачу у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву та докази погашення заборгованості суду не подав, в судові засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»).
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Позивачем надано суду копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2012 року, згідно якого місцезнаходженням ТОВ «ІБК «Регіон»є м. Рівне, вул. Млинівська, 18. Як вбачається з поштових повідомлень про вручення №№ 3301303684701, 3301303732315 ухвали суду від 27.02.2012 року та 14.03.2012 року було надіслано на вказану вище адресу відповідача, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві.
Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців єдиною адресою місцезнаходження відповідача є: м. Рівне, вул. Млинівська, 18 за якою були надіслані ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.
В судовому засіданні 04.04.2012 р. оголошено перерву до 06.04.2012 р.
05.04.2012 р. Позивачем через канцелярію суду було подане повторне Клопотання про уточнення позовних вимог, в якому Позивач просить стягнути з Відповідача 16 668, 40 грн. основної суми боргу, 1 291, 80 грн. пені, 214, 70 грн. інфляційних втрат, 410 грн. 3% річних, а також судові витрати в розмірі 2 509, 50 грн., з яких 900 грн. витрат на правову допомогу та 1 609, 50 грн. судового збору. До клопотання позивачем додано доказ надіслання його копії відповідачу у справі. Вказане клопотання також прийняте судом до розгляду.
Після оголошеної перерви представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вбачає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами без участі Відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -
2 грудня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір судпідряду № 09/12/2010 (далі - Договір), за умовами якого Позивач виконав комплекс робіт по благоустрою території на об'єкті: Житловий будинок по вул. Вербова, 41 в м. Рівне.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість робіт орієнтовно складає 250 000 грн. Виконання робіт розпочато 9 грудня 2010 року, закінчено - 26 січня 2011 року, про що Позивач прозвітував перед замовником. Однак, форми № КБ-2в та № КБ-ЗВ були підписані генпідрядником та завірені печатками 26 квітня 2011 року.
Актом приймання виконаних робіт за травень 2011 року підтверджується завершення робіт. Як вбачається з доданої до позовної заяви довідки про вартість виконанних робіт за травень 2011 року вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ становить 51 668, 40 грн.
В судовому засіданні 06.04.2012 року представником позивача надано суду пояснення про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт, копія якого міститься в матеріалах справи, підписано сторонами до 5 травня 2011 року.
Відповідно до п. 4.1 Договору датою завершення робіт рахується підписання акту приймання виконаних будівельних робіт. Згідно ч. 2 п. 3.2 Договору розрахунки проводяться за фактично виконані роботи по благоустрою території щомісячно на протязі 5 календарних днів, на підставі об'ємів виконаних робіт, актах Ф2 та довідці про їх вартість Ф3.
Судом встановлено, що в грудні 2010 року Позивач від Відповідача отримав аванс в сумі 20 000 грн., а платіжними дорученнями від 26.01.2011 року № 1681, від 12.04.2011 року № 1843 сплатив 15 000 грн. (а.с. 32-34) Однак, після підписання форм № КБ-2в та № КБ-3В (а.с. 20-24) на день звернення із позовною заявою, Відповідач повністю за виконані Позивачем роботи не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 16 668, 40 грн.
Розрахунки Відповідачем проводились відповідно до п. 3.2 договору, а саме шляхом перерахування Субпідряднику (Позивачу) авансу. Також сторони згідно вказаного пункту Договору домовились проводити розрахунки за фактично виконані роботи по благоустрою території щомісячно на протязі 5 календарних днів, на підставі об'ємів виконаних робіт, актах Ф2 та довідці про їх вартість Ф3.
15.08.2011 р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено Претензію. Однак, як вбачається із доводів позовної заяви та пояснень представника позивача, станом на 25.01.2012 р. Претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Частиною ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачено право позивача зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18 під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
За таких обставин, відповідно до вказаної норми ГПК України, суд приймає зменшення позовних вимог позивача від 05.04.2012 року. Відтак, новий розмір позовних вимог позивача становить вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 16 668, 40 грн., 1 291, 80 грн. пені, 214, 70 грн. інфляційних втрат, 410 грн. 3% річних, а також судових витрат в розмірі 2 509, 50 грн., з яких 900 грн. витрат на правову допомогу та 1 609, 50 грн. судового збору.
Згідно уточнених позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у відповідності до п. 8.1 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення сторонами прийнятих на себе зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день відстрочки виконання зобов'язання від суми невиконаного в строк зобов'язання, а також приписи ст. 625 ЦК України Позивач, з 5 травня 2011 р. по 5 жовтня 2011 р., нарахував пеню в сумі 1 291, 80 грн.
Оскільки період нарахування пені, визначений Позивачем з 5 травня 2011 р. по 5 жовтня 2011 р. дорівнює 154 (ста п'ятидесяти чотирьом) календарним дням, суд перерахувавши суму пені за формулою: Пеня = (Сума боргу * Подвійна облікова ставка НБУ) / к-сть днів в році * к-сть днів прострочення, визначив, що при її нарахуванні Позивачем була допущенна помилка.
Відповідно до Постанови Національного банку України від 09.08.2010 р. № 377 розмір облікової ставки з 5 травня 2011 р. по 5 жовтня 2011 р. становив 7,75%, відповідно розмір подвійної облікової ставки дорівнює 15,5%, а тому в перерахунку розмір пені становить: (16 668, 40 грн*15.5%)/365*154 = 1 090, 06 грн.
Таким чином, в розрахунку пені, а саме в кількості днів прострочення, з урахуванням вказаного періоду нарахування, Позивачем допущено помилку.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 214, 07 грн. за період з травня 2011 року по лютий 2012 року, а також три проценти річних в сумі 410 грн. (з 5 травня 2011 р. по 1 березня 2012 р.)
Судом було враховано також те, що в уточненні позовних вимог, а саме розрахунку інфляційних втрат, Позивач зазначив як період нарахування травень 2011 року -січень 2012 року. Однак, як вбачається з таблички розрахунку, лютий місяць також врахований в період нарахування.
Суд, перерахувавши розмір інфляційних втрат також встановив, що при їх нарахуванні було допущено помилку. Відповідно до розрахунку, середній відсоток інфляції за період з травня 2011 року по лютий 2012 року складав 1,012 %, тому інфляційні втрати = сума боргу з врахуванням індексу інфляції -сума боргу. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції = сума боргу * середній індекс інфляції. Отже, 16 668, 40 грн. * 1,012 % = 16 868, 42 грн., тому інфляційні витрати = 16 868, 42 грн. -16 668, 40 грн. = 200, 02 грн.
Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч. 2 п. 3.2 Договору розрахунки проводяться за фактично виконані роботи по благоустрою території щомісячно на протязі 5 календарних днів, на підставі об'ємів виконаних робіт, актах Ф2 та довідці про їх вартість Ф3.
Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, а також докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 18 368, 48 грн.
Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, з яких 900 грн. це витрати на правову допомогу в обгрунтування яких Позивач в позовній заяві послався на ст. 22 та ст. 623 ЦК України.
Заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 900 грн., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.
В подальшому, подавши клопотання про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути 900 грн. як судових витрат з посиланням на ст. 44 ГПК України.
У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з оплати послуг адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 4 березня 1998 року № 02-5/78 (далі -роз'яснення) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Виходячи з диспозиції ст. 44 ГПК України як вид юридичної (правової допомоги) вказуються послуги саме адвоката, а відповідно до Закону України «Про адвокатуру»- адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі № 30/63).
Судом встановлено, що згідно умов Договору про надання юридичних послуг від 25.01.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ліквідатором позивача, на підставі якого Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу, особа яка надає такі послуги, а саме ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, що діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія НОМЕР_1 від 25.10.2011 року.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру», Позивачем суду доказів протилежного не надано, в своїх поясненнях наданих в судовому засіданні 04.04.2012 року представник Позивача також підтвердив, що не є адвокатом.
На підставі вказаного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 900 грн. витрат на правову допомогу.
Судові витрати в частині судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Регіон»(код 30946920), що знаходиться за адресою: 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, на користь дочірнього підприємства «Спецбудсервіс»закритого акціонерного товариства «Рівненський домобудівний комбінат»(код 23309579), що знаходиться за адресою: 33016 м. Рівне, вул. Будівельників 1, 18 368 грн. 48 коп. (вісімнадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень сорок вісім копійок) - з яких16 668 грн. 40 коп. основна сума боргу, 1 090 грн. 06 коп. пеня, 200 грн. 02 коп. інфляційні втрати, 410 грн. 3% річних), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гудзенко Я. О.
Дата підписання рішення 10.04.2012 р.