Справа № 2-164/2011
17.01.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Якушевій Г-М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, -
У травні 2010р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ«УкрСиббанк»), про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу№11174593000 від 22.06.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11174593000 від 22.06.2007р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, в останньої виникли кредитні зобов'язання в іноземній валюті. Так, банк надав позивачці кредитні кошти у розмірі 23 200,00 доларів США, із платою за користування ними у розмірі 12,50% річних у доларах США. Подальше виконання умов погашення договору у іноземній валюті носить несправедливий характер та призводить до істотного дисбалансу прав та обов'язків позивача, як споживача кредитних послуг. Всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк поклав виключно на позивача, що є грубим порушення ч. 3 ст. 13 ЦК України. На час укладання кредитного договору не було дотримано вимог, встановлених ст.35 Закону України «Про Національний банк України», який вимагає виконання грошових зобов'язань саме у гривні, як єдиному законному платіжному засобу на території України. Банк не мав права на здійснення кредитування у валюті, оскільки не мав відповідної індивідуальної ліцензії. Умови кредиту є не справедливими, оскільки курс долару США по відношенню до гривні, на час укладання договору, був суттєво нижчім, ніж на сьогодні, отже істотно змінились обставини, якими керувалась позивачка при його укладанні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити та визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11174593000 від 22.06.2007р.недійсним.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при укладенні кредитного договору було дотримано законодавство. При виборі валюти кредиту ОСОБА_1 була надана повна інформація щодо кредитування, на що остання погодилась, підписавши кредитний договір. Для укладення кредитного договору у банку була відповідна банківська ліцензія та дозвіл. Наявності індивідуальної ліцензії при цьому не потрібно.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що вимоги позивачки необґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 червня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №11174593000 (надалі -Договір), відповідно до якого Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (на сьогодні - ПАТ«УкрСиббанк») надав ОСОБА_1 грошові кошти на умовах кредиту в сумі 23 200,00 доларів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних.
На обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним позивач посилається на порушення відповідачем норм діючого законодавства при укладанні договору в доларах США.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 року; Законом України "Про Національний банк України"; Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Пунктом 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном кошти згідно зі ст.2 цього Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно із ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного кредитування.
Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому, пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Таким чином, банк, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл, може здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.
24.12.2001р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл № 75-2 від 24.12.2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.
Надані документи у сукупності з переліченими нормами законодавства свідчать про те, що відповідач має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. Наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення ним операцій з валютними цінностями, у тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Доводи позивача про те, що йому у порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не була надана інформація про кредит не відповідає дійсності, оскільки договір було укладено 22.06.2007 року, позивачем були отримані кошти, будь-яких претензій щодо неналежного виконання договірних зобов'язань з боку банку ОСОБА_1 не заявляла, з позовом про визнання договору недійсним звернулась тільки у травні 2010 року.
Відповідно до п. 7.2 Договору підписанням договору позивальник підтвердила отримання від банку інформаційного листа згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».
Стосовно доводів того, що курс долару США по відношенню до гривні, на момент укладання договору, був суттєво нижчім, ніж на сьогодні, що є істотною зміною обставин, якими керувалась позивачка при його укладанні, то вони не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Так, відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні курси встановлюються НБУ за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ №496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного, можливо зробити висновок що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладанні вищезазначеного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позивач повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинна була передбачити та врахувати можливі коливання курсів валют на фінансовому ринку з відповідними наслідками.
Щодо посилання позивача на те, що умови договору носять відносно неї несправедливий характер, то статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані вразі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Однією із підстав визнання умов договору несправедливими є надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, як це передбачено п. 11 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, як вбачається з п. п. 1, 2 абз. 4 ч. 4 ст. 18 вказаного Закону зазначені вище положення не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.
Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК України.
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним, що у свою чергу у відповідності до ст. 88 ЦПК України унеможливлює стягнення судових витрат.
На підставі ст.ст. 203, 526, 533, 192, 627, 1054 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.36 Закону України «Про Національний банк України», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення НБУ від 14.10.2004 року №483, Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11174593000 від 22.06.2007 року - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя