Справа № 2-1600/2011
10.06.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря - Якушевої Г-М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про стягнення майнової та моральної шкоди, зобов'язання повернути вклад та проценти,-
встановив:
10.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») із зазначеним позовом, який мотивований тим, що він не може тривалий час повернути депозитні кошти. Так позивач зазначає, що між ним та ПАТ«Родовід Банк» 10.06.2010 року були укладені договори №ДРД.008.ОЩЛОЯ Л06-4768/06-2010 та №ДРЕ.008.ОЩЛОЯ Л06-4769/06-2010, строк дії яких закінчився 10.12.2010р. Разом з тим, в порушення умов договорів банк кошти не повертає. Не зважаючи на неодноразові звернення позивача про повернення грошових коштів, банк всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» відповідей не надавав, чим порушив його права як вкладника. Зазначеними діями відповідача позивачу завдані матеріальну збитки, які полягають в витратах на проїзд з м. Ялти до м. Сімферополя 10.06.2010 року, 10.12.2010 року, 17.122010 року, 10.01.2011 року, 17.02.2011 року. Вартість кожної поїздки складала 40 гривень, а компенсація за витрачені 5 робочих днів - 1000 грн. Проценти за договорами повинні бути нараховані у повному обсязі до дня повернення, оскільки грошові кошти знаходяться у банку. Крім того, позивачеві завдані моральні страждання, які негативно вплинули на стан його здоров'я. На підставі наведеного, позивач просив сягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1200 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., судові витрати та зобов'язати відповідача повернути грошові кошти за договорами з виплатою процентів відповідно до п. 2.2 договорів по день повернення (а.с.3-4).
Ухвалою суду від 25.05.2011р. до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги на 810 грн., зазначив, що такі витрати, пов'язані із явкою до суду та доплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.63). При цьому, позивач наполягав на розгляді справи на підставі зібраних у матеріалах справи доказів та у межах заявленого ним позову тільки до відповідача ПАТ «Родовід Банк» (а.с. 52).
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки на сьогодні у ПАТ «Родовід Банк» відсутні підстави для повернення депозиту та процентів. Позивачем не наведено правових підстав для можливості стягнення упущеної вигоди, недоведена наявність моральної шкоди (а.с.24,25).
Представник ВАТ «Державний ощадний банк» пояснив, що дійсно всі активи ПАТ «Родовід Банк» передані до ВАТ «Державний ощадний банк України», у тому числі і за спірними договорами. На цей час, позивач не з'являється до відділення банку м. Ялта та не бажає переукладати договори або забирати гроші з депозитних рахунків.
Заслухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч.1, ч. 2 статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є никчемною.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору №ДРД.008.ОЩЛОЯ Л06-4768/06-2010 про строковий банківський вклад «Ощадний» від 10 червня 2010 року ОСОБА_1 передав, а ПАТ«Родовід Банк» прийняв грошову суму (вклад) у розмірі 1981,73 доларів США строком на 6 місяців до 10.12.2010р., з нарахуванням процентів на вклад у розмірі 9,4 % річних. Станом на 10.12.2010 року банком були нараховані проценти у розмірі 92,88 долара США, які були отримані позивачем у повному обсязі. За період з 11.12.2010 року по 19.04.2011 року на банківський вклад на вимогу за фактичний строк знаходження коштів на рахунку було нараховано 1 процент річних, що склало 7,05 доларів США (а.с.11-12,50).
10.06.2010 року був укладений договір №ДРЄ.008.ОЩЛОЯЛ06-4769/06-2010 з прийняттям банком на строковий депозитний рахунок грошової суми (вкладу) у розмірі 1020,18 євро, строком на 6 місяців до 10.12.2010р., з нарахуванням процентів на вклад у розмірі 7,4 % річних. Станом на 10.12.2010 року банком були нараховані проценти у розмірі 37,63 євро, які були отримані позивачем у повному обсязі. За період з 11.12.2010 року по 19.04.2011 року на банківський вклад на вимогу за фактичний строк знаходження коштів на рахунку було нараховано 1 процент річних, що склало 3,64 євро (а.с. 13-14,50).
Відповідно до договору про передавання активів та зобов'язань АТ «Родовід Банк» №1126 - В/2011;В11/1304/001 від 13.04.2011р. всі банківські рахунки, на яких знаходяться кошти позивача, були передані 19.04.2011 року до ВАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджено відповідною випискою з рахунків клієнта ( а.с 26-47). Відповідно до п.1.7. вказаного договору ВАТ «Державний ощадний банк України» зобов'язався здійснювати виплату коштів вкладникам Родовід Банку відповідно до прийнятих зобов'язань Родовід Банку в порядку та на умовах цього договору та Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України №323 від 30.03.2011р. «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" зобов'язань перед фізичними особами за вкладами та активів відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України".
Таким чином, на час вирішення справи у суді не існує правових підстав для виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти за договорами про строкові банківські вклади «Ощадний» від 10.06.2010 року, оскільки депозити у банку не перебувають, усі зобов'язання передані до ВАТ «Державний ощадний банк України». Позивачем не заявлено позовних вимог про визнання договору про переведення активів та зобов'язань АТ «Родовд Банк» від 13.04.2011 року недійсним.
При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права у будь-який час звернутись до ВАТ «Державний ощадний банк України», у тому числі до відділення за місцем свого проживання, та отримати грошові кошти з нарахованими процентами. Між тим, як встановлено з пояснень представника третьої особи ВАТ «Державний ощадний банк України», позивач до банку з заявами про отримання грошових коштів не звертався. У судовому засіданні ОСОБА_1 у категоричній формі зазначив про своє не бажання отримувати грошові кошти у ВАТ «Державний ощадний банк України» до виконання зобов'язань ПАТ «Родовід Банк».
Будь-яких інших правових підстав для покладення на відповідача обов'язку виконати умови договору щодо повернення банківських вкладів з процентами судом, на цей час, не встановлено.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1200 гривень, яка складається з витрат, понесених позивачем для поїздок з м. Ялта до м. Сімферополя для звернення до банку з вимогами про повернення грошових коштів, та відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Зі змісту ст. 22 ЦК України убачається, що вона регулює відшкодування збитків у результаті порушення цивільних прав особи. Відповідно до вказаної норми Закону особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положення статті 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, якою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну осіб.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З аналізу зазначених положень убачається, що відповідно до загальних підстав відшкодування матеріальної та моральної шкоди, розмір завданої шкоди стягується в разі наявності такої шкоди, протиправної поведінки особи, яка спричинила зазначену шкоду, причинного зв'язку між поведінкою особи і шкодою, що настала, а також за наявності вини особи, що спричинила шкоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК України.
Позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність матеріальної шкоди саме у розмірі 1200 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., наявність причинного зв'язку між діями відповідачів та можливою шкодою.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи позивача про те, що він неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами від 10.12.2010 року, 17.12.2010 року, 10.01.2011 року, 17.02.2011 року з вимогою про повернення усіх грошових коштів за договорами та не отримав відповіді спростовуються матеріалами справи. ( а.с. 6-8).
Так, банком за адресою проживання позивача: м. Ялта, вул. Кірова, б. 86\2 адресу позивача направлялись відповіді, датовані 30.12.2010 року, 24.01.2011 року, 14.03.2011 року, (а.с. 67, 69, 71) У відповідях повідомлялось умови щодо обслуговування фізичних осіб в частині виплати грошових коштів з депозитних/поточних рахунків. Позивачу було запропоновано зареєструватися у електронній черзі та отримувати депозитні кошти відповідно для діючих у банку тарифів та добових обмежень через каси відділень АТ «Родовід Банк» (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Паро звернення громадян» N 393/96-ВР, 02.10.1996р, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Таким чином, вимоги зазначеного закону відповідачем були виконані, заяви позивача розглянуті з повідомленням про наслідки розгляду заяви. Сам по собі факт можливого не отримання позивачем відповідей не свідчить про наявність бездіяльності відповідача у сенсі положень Закону України «Про звернення громадян», які регулюють розгляд заяв.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної, моральної шкоди та покладення на відповідача обов'язку повернути банківські вклади з процентами не підлягають задоволенню у тих межах, які ним заявлені. Будь-яких вимог до ВАТ «Державний ощадний банку України» позивачем не заявлено.
Щодо стягнення судових витрат, до яких відноситься витрати, пов'язані з явкою до суду, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, судовий збір, то розподіл судових витрат між сторонами проводиться у відповідності до ст. 88 ЦПК України. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, то підстав для стягнення судових витрат не встановлено.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 22, 23, 526, 1058-1060, 1166,1167 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», керуючись статтями 10, 11,60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення майнової та моральної шкоди, зобов'язання повернути вклад та проценти - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя