Справа № 2-1690/2011
23.06.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ комерційний банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 про розірвання кредитно-заставного договору,-
ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Свої вимоги мотивував тим, що 27.02.2008 року між ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № SI80AK20770275. За умовами даного договору Банком був виданий відповідачці кредит в сумі 176909,00 гривень на придбання автомобіля строком до 26.02.2013 року зі сплатою 15,48 % річних за користування кредитом. За умовами договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася щомісяця в період з 21 по 25 число кожного місяця здійснювати сплату платежу для погашення заборгованості, відсотків, комісії та інших витрат в розмірі 4469,58 грн. Станом на 25.02.2011 р. відповідачка має заборгованість у розмірі 198518,89 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 134266,25 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 40295,53 грн.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 2851,35 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 11414,38 грн.; штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 9441,38 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань перед ПриватБанком відповідачка надала у заставу рухоме майно автомобіль марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору мотивуючи вимоги тім, що у звязку з настанням мирової финансової кризи вона не взмозі виконувати прийняті на себе обов'язки, що є підставою для розірвання кредитно-заставного договоруна підставі ст. 652 ЦК України.
Ухвалою суду від 01.06.2011 р. обидва позови об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні представник позивача Волокітіна С.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позові, проте задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору заперечувала з підстав викладених у запереченнях на позов.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 __ у судовому засіданні первісний позов не визнали, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору підтримали у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, надані на підставі ст. 60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані і підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтовані та не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Судовим розглядом встановлено, що 27.02.2008 року між ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № SI80AK20770275. За умовами п. 17.1.1. кредитно-заставного договору Банком відповідачці був виданий кредит в сумі 176909,00 грн. на наступні цілі: на купівлю автомобілю - 165000,00 грн., з метою оплати перших страхових платежів за перший рік дії кредиту - 8575,00, для сплати за реєстрацію Предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 34,00 грн., на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту - 3300,00 грн., на термін до 26.02.2013 р., а Відповідачка зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 9,60 % на рік (0,8% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитним договором в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (п. 17.1.6. договору) та винагороду (комісію) за резервування ресурсів, яка сплачується щомісяця у розмірі 2,04% річних від суми зарезервованих ресцрсів (п. 17.1.8. договору).
Відповідно до п. 17.1.8 кредитно-залогового договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 21 по 25 число кожного місяця, Відповідачка повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом в розмірі 4469,58 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитно-заставного договору.
Згідно до п. 14.2 и п. 14.3 кредитно-заставного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором по поверненню основної суми кредиту та сплати процентів та винагороди, Відповідачка сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менш 1 гривні.
Відповідно до п. 17.9. кредитно-заставного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виступає автомобіль марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1.
Станом на 25.02.2011 р. відповідачка має заборгованість у розмірі 198518,89 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 134266,25 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 40295,53 грн.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 2851,35 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 11414,38 грн.; штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 9441,38 грн.
06.01.2009 р. на підставі розпорядження Правління банку від 31.12.2008 р. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про зміну умов кредитно-заставного договору шляхом збільшення відсоткової ставки по договору до рівня 22,2% річних, яка починає діяти з 01.02.2009 року. У відповідність до п. 6.3.1. договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ. Зміни розміру відрахувань у страховий фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті . При цьому банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки.
Кредитор, не пізніш ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив кредитору про зміні адреси;
- такий новий розмір відсоткової ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у листі до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.
У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром відсоткової ставки, позичальник у строк не пізніше 20.01.2009 р. до початку дії нової ставки, вказаної у листі, зобов'язується надати на зазначену у договорі адресу Кредитору письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання Кредитором в порядку та терміни, визначені цим пунктом договору, такого письмового повідомлення від позичальника, договір вважається розірваним датою, яка у повідомленні була визначена як дата початку нової ставки. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Кредитору суму кредиту у повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від змін облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом або договором. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України).
Відповідно до п. 3.5 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" від 10 травня 2007 року, банки мають право змінювати процентну ставку лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією із таких подій можна назвати підвищення облікової ставки Національного банка України, а також нестабільність курсової політики. У зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитних банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, Приватбанк має право вимагати зміни умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цивільна відповідальність - майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає в разі неправомірних дій, невиконання договірних зобов'язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Разом з тим Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, пов'язані з платою за користування кредитними коштами.
Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року. Тобто, до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008 р. про заборону одностороннього підвищення ставок.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тому Закон 661-VI, в частині внесення змін до ЦК Україну (ст. 1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.
За встановленими загальними правилами виконання зобов'язань, що передбачені ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Як встановлено судом, заборгованість, яка утворилася станом на 25.02.2011 р. та становить 198518,89 гривень, відповідачкою та умови договору до теперішнього часу не виконуються та заборгованість не сплачено, тому судом дана обставина розцінюється, як одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграф 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Представлений позивачем розрахунок заборгованості відповідачки у суду не викликає сумнів про наявність в неї заборгованості перед позивачем. Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що наслідками порушення відповідачкою щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Оскільки за умовами договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору щодо погашення кредиту не встановлено інших умов, суд вважає, що за встановлених обставин, вимоги позивача відповідають умовам укладеного договору та положенням діючого законодавства.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 17.9. кредитно-заставного договору в забезпечення виконання зобов'язань перед ПриватБанком відповідачка надала у заставу рухоме майно автомобіль марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором.
Статтями 19, 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Застводержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріусів, якщо інше не передбачене законом, або договором застави.
Відповідно до ст. 28 ч. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала. Статтею 25 даного Закону передбачено, що у разі задоволення судом вимог про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Оскільки судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 неналежним чином виконувалися умови кредитно-заставного договору, у зв'язку з чим й встановилася заборгованість в розмірі 198518,89 гривень й до тепер вона не погашена, то суд вважає, що існують всі підстави для звернення стягнення на предмет застави, оскільки це у повному обсязі задовольнить вимоги банку.
Проаналізувавши вищенаведене суд дійшов висновку, що оскільки на день винесення судом рішення вимоги позивача не виконані, порушення умов кредитного договору не усунені, то у Позивача виникло передбачене кредитно-заставним договором право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.
Оскільки за рахунок предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в порядку звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1, суд вважає необхідним визначити відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» спосіб реалізації предмету застави, а саме звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного предмету автомобілю Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з
іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на існування мирової фінансової кризи, а як наслідок чого й на існування одночасно усіх умов для розірвання договорів, передбачених ст. 652 ЦК України.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.
Згідно частини 1. ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При укладенні кредитно-заставного договору № SI80AK20770275 від 27.02.2008 року позивачці ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивачку прийняти ці умови на невигідних для себе умовах.
Відповідно до ст. 652 ЦПК України зміна договору у зв'язку з істотними змінами за рішенням суду можливо тільки при наявність одночасна наступних умов:
а) У момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Як на істотну зміну обставин відповідач засилає на настання фінансової кризи й погіршення у зв'язку із цим його фінансового становища. Однак можливість поліпшення або погіршення фінансового становища позичальника була передбачена сторонами при висновку кредитного договору, що підтверджується п. 6.2.10. кредитно-заставного договору, згідно з яким банк має право на весь період дії договору на підставі фінансової інформації здійснювати аналіз кредитоспроможності позичальника, а так само перевірку його фінансового стану, для чого позичальник зобов'язано забезпечити банку умови для такої перевірки.
б) Зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їхнього виникнення при всій своїй дбайливості й обачності, які від нього були потрібні. Неможливість виконувати зобов'язання по кредиту відповідач так само зв'язує з відсутністю заробітної плати, але дана обставина нічим не підтверджене крім довідки з місця роботи підписаною саме позивачкою. Але, ніхто не примушував відповідача містити кредитний договір на таких умовах. У випадку, якби він виявив усю дбайливість і обачність перед висновком кредитного договору, він би оцінив свої фінансові ризики. в) Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Слід помітити, що кредитний договір з боку позивача виконаний у частині видачі кредиту в повному обсязі. Відповідач дістав грошові кошти й зобов'язано повернути позивачеві суму отриманого кредиту, і сплатити відсотки за користування кредитом.
г) Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Згідно із кредитним договором відповідач зобов'язано здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення певного платежу. У зв'язку зі світовою фінансовою кризою, на яку посилається відповідач, розмір цього платежу не змінився. Дані обставини були відомі відповідачеві при висновку кредитного договору й свідчать, що ризик зміни обставин, пов'язаних з виконанням умов договору, за допомогою якої він повинен погашати заборгованість за кредитним договором, відповідач прийняв на себе.
Таким чином, відсутні одночасно всі умови, при яких суд має право внести зміни в договір на підставі ч. 2 ст. 652 ГК України й розірвати його.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання кредитного договору відбувається в такій же формі, як і договір, який змінюється або розриває. ОСОБА_1 не надано суду письмових доказів про відправлена ПриватБанку додаткової угода про розірвання договору.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, відповідачкою ОСОБА_1 має бути відшкодовані позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополя АР Крим у розмірі 120,00 гривень.
На підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, 525-527, 589, 590, 627, 652, 654, 1050, ч. 2 1054, 1069 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Закону України "Про захист прав споживачів", Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України, с у д -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №SI80AK20770275 від 27.02.2008 року станом на 25.02.2011 р. у розмірі 198518,89 грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме марки ВАЗ DF25, 2007 року випуску, тип ТЗ: автобус, кузов НОМЕР_2, державним номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(49094. м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» повернення судових витрат - сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополя АР Крим у розмірі 120,00 гривень.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особам, які не брали участь у справі, у той же строк із часу отримання його копії із надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя