Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1713/11
10 листопада 2011 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату недовиплачених коштів, передбачених ст.ст.37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати коштів не у відповідності зі ст.ст.37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату на його користь допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 20.01.2011 року по 20.07.2011 року, доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 11.07.2011 року по 11.07.2011 року, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 11.07.2011 року, а також зобов'язати відповідачів в подальшому виплачувати допомогу, доплату та додаткову пенсію, згідно ст.ст.37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, позивач просить допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання провести перерахунок та виплату недовиплачених коштів, передбачених ст.ст.37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач в судове засідання не з'явився, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області в судове засідання не з'явився, але надав письмове заперечення проти позову, в якому також просить розглядати дану справа без його участі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в судове засідання не з'явився, але надав до суду заперечення в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме смт.Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1061 від 23 липня 1991 року -відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивача, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1, довідкою з місця проживання від 14.07.2011 року №2395.
Позивач отримував щомісячно в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області допомогу в розмірі 2,10 гривень та за період з 01.06.2007 року по даний час в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області доплату до пенсії в розмірі 10,50 грн., та додаткову пенсію в розмірі: з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року -75,00 грн., з 01.04.2011 року по 01.07.2011 року -76,40 грн., тобто отримував виплати в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 та від 28 травня 2008 року №530, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, та довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2011р. №3331/02.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.37,39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з якої слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, щомісячна грошова доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати, а також особам, віднесеним до категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Доплата та додаткова пенсія нараховуються та виплачуються за місцем отримання пенсії. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтею 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року -941 гривня, з 1 квітня 2011 року -960 гривень.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ч.1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року -750 гривень, з 1 квітня 2011 року -764 гривні.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри доплати та додаткової пенсії.
Виплата доплати та додаткової пенсії в меншому розмірі, по постановах КМ України від 26 липня 1996 року № 836 та від 28 травня 2008 року №530 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх
утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Також відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 року №11-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат доплат до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином відповідачі неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання доплати та додаткової пенсії в розмірах, зазначених в ст.ст.37,39,51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушили його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання допомоги, доплати та додаткової пенсії як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закрну за період з 20.01.2011 року по 20.07.2011 року, до ст.39 Закону з 11.01.2011 року по 11.07.2011 року, до ст.51 за період з 11.07.2011 року та в подальшому.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначена доплата та додаткова пенсія призначаються і виплачуються, управлінням Пенсійного фонду України.
Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України принято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цого Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», сттаті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату позивачу допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 20.01.2011 року по 20.07.2011 року, доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 11.01.2011 року по 11.07.2011 року, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 11.07.2011 року по 23.07.2011 року.
Також позивачу в частині зобов'язання відповідачів в подальшому виплачувати допомогу, доплату та додаткову пенсію, відповідно до ст.ст. 37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і не може на майбутнє передбачати певні дії.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення невиплачених коштів та зобов'язання відповідачів в подальшому виплачувати допомогу та доплату, передбаченої ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.21, 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 допомоги, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -протиправними.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 20.01.2011 року по 20.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат, визначених законодавством щомісячно, за період з 11.01.2011 року по 11.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 25 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 11.07.2011 року по 23.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звільнені від сплати державного мита на підставі п.7, п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:В. В. Волощук