Справа № 2-3539/2011
24.11.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних ДТП, -
08 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних ДТП. Свої вимоги мотивував тим, що 24 липня 2011 о 8 годині 20 хвилин ОСОБА_2, керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_1. Рухаючись по вулиці Толстого у місті Сімферополі на перехресті з вулицею Гоголя не переконався в безпеці, не достатньо слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, в результаті чого допустив виїзд на перехрестя, на заборонений червоний сигнал світофлору, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП були спричинені пошкодження транспортних засобів. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримав матеріальну та моральну шкоду.
24 листопада 2011 року позивач ОСОБА_1 письмово уточнив свої позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 45150 грн. 85 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. 00 коп. та понесені ним судові витрати.
Позивач у судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з мотивів та підстав, викладених у позові.
Відповідач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги позивача визнав частково. Пояснив, що факт ДТП та його винність в ній ним не оспорюється. Материіальну шкоди не заперечує сплатити позивачу в заявленій сумі, але не зразу, а двома-трьома частками. Іншу суму матеріальної шкоди повинна сплатити страхова компанія, він до цього прикладає максимум зусиль. Факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з ДТП ним підтверджується, але просив її стягнути в межах 5000 грн. 00 коп. Не заперечував також проти стягнення з нього на користь позивача понесені ним судові витрати.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами на підставі статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 24 липня 2011 року о 8 годині 20 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-21043», державний номер НОМЕР_1 по вулиці Толстого у місті Сімферополі на перехресті з вулицею Гоголя, не переконався в безпеці, не достатньо слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, в результаті чого допустив виїзд на перехрестя, на заборонений червоний сигнал світофлору, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Внаслідок ДТП автомобілю марки «Ниссан Альмера» спричинені механічні пошкодження.
Автомобіль марки «Ниссан Альмера», реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (аркуш справи 7).
Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 26.08.2011 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за статею 124 Кодексу України про админістративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. Дана постанова ніким не оскаржувалась та набула законної чинності.
Згідно до частини 4 статі 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки, постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя не скасована відповідним судом у порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вона ухвалена, тому суд визнає провину водія ОСОБА_2 в ДТП встановленою та не потребуючою доказуванню.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Крім того, частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, із змінами, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно висновку спеціаліста № 256/08/11 від 17.08.2011 року сума матеріальної шкоди, що завдана власнику пошкодженного автомобіля марки «Ниссан Альмера», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 94150 грн. 85 коп. (аркуш справи 5). Цей висновок відповідачем не спростований, навпаки він заявив суду, що був присутній при оцінці автомобілю позивача, суму вважає визначеною правильно, а тому призначення по справі судової автотоварознвчої експертизи сторони та суд вважають недоцільним.
Згідно матеріалів справи цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована Акціонерно-страховою компанією «ІнтерТрансПоліс» (поліс АА № 5127709 строк дії з 17.05.2011 року до 16.05.2012 року) на сумму 50000 грн. 00 коп. за мінусом франшизи в сумі 1000 грн. 00 коп. Оскільки вина ОСОБА_2 доказана, то страхова компанія повинна виплатити позивачу ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 49000 грн. 00 коп.
24 листопада 2011 року позивач з урахуванням цієї обставини свої позовні вимоги письмово уточнив та просив стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненної йому матеріальної шкоди (94150,85 грн. - 49000 грн.) суму 45150 грн. 85 коп. (аркуш справи 24). Цю суму відповідач визнав повністю, а тому суд вважає за можливе стягнути її з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З урахуванням роз'яснень, що викладені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Згідно частині 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд полягає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає в його душевних стражданнях і хвилюваннях, у зв'язку із пошкодженням його автомобілю, спричинення йому фізичного болю при ДТП, неможливість використання автомобілю як для особистих цілей, так й для заробітку, оскільки він на цьому автомобілі «таксував».
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що уточнені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує на користь позивача з відповідача фактично понесені ним судові витрати по справі: судового збору в сумі (51,00 + 8,50) - 59 грн. 50 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Київським районним судом міста Сімферополя АР Крим в сумі 120 грн. 00 коп.
Заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування витрат на оплату авто товарознавчого дослідження в сумі 450 грн. 00 коп., задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 79 Цивільно-процесуального кодексу України вони не віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи і до таких витрат не застосовуються правила глави 8 Цивільно-процесуального кодексу України.
На підставі статей 22, 23, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись статтями 10, 11, 33, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, с у д -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Сімферополя АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ДТП - 45150 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 85 коп., моральної шкоди - 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Київському районному суді міста Сімферополя - 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., а всього 50330 (п'ятдесят тисяч триста тридцять) грн. 35 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя