Справа № 2-3182/2011
22.11.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, -
08 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивувала тим, що 07 листопада 2007 року між нею та відповідачем був укладений Кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено іпотечний договір за реєстровим номером 9275 від 07.11.2007 року. Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором були укладені Договір поруки між ОСОБА_4 та ЗАТ «ПУМБ» і Договір поруки між ОСОБА_5 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк». 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, було вчинено виконавчий напис відповідно до якого було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 07 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_6, передане в іпотеку ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 07.11.2007 року, прострочення платежу за яким настало 08.07.2010 року. Але нотаріусом не були досліджені документи, що підтверджують саме безспірність заборгованості та її розмір. Нотаріус обмежився лише вимогою Банка від 21.06.2011 року. Повідомлення від нотаріуса про те, що 21 червня 2011 року до нього звернувся «ПУМБ» з проханням вчинити виконавчий напис з проханням вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на належну позивачу квартиру не відповідає дійсності, адже згідно цього повідомлення ОСОБА_1 для ознайомлення з матеріалами справи та з правами наданими законом, потрібно було їхати із Сімферополя в Донецьк протягом 10 днів. Отже у позивача не було можливості захистити свої права та оспорити суму заборгованості, що передбачена в виконавчому написі нотаріуса. За таких обставин вважає, що при вчиненні виконавчого напису не були надані всі необхідні документи, які б підтверджували про наявність безспірної суми, а тому виконавчий напис вчинений до суми, яка є спірною. Просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинений 01 липня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 3983 таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з мотивів та підстав, викладених у позові від 06.08.2011 року (аркуші справи 3-7).
Представник відповідача Анікін Д.В. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та пояснив, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, на підставі пункту 4 Договору Іпотеки, згідно якого у разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань за Договором Іпотеки, Іпотекодержатель (Банк) має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання - Кредитного договору), а у разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно Договору Іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на вибір Іпотекодержателя, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом. Вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України та не підлягають задоволенню.
Третя особа, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, про час та день слухання справи сповіщався належним чином. 05 вересня 2011 року подав суду свої письмови пояснення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, справу розглянути за його відсутністю.
Вислухавши пояснення з'явившихся представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та докази, надані в порядку статей 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Статтею 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленим законом.
Відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосується такі дії чи акти. Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
В силу пунктів 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, із вказаних норм права вбачається, що заборгованість має бути безспірно та не потребує додаткового доказування.
Судовим розглядом встановлено, що 07 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» був укладений кредитний договір №5765620, згідно якому Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) доларів США (аркуші справи 8-12). В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, був укладений іпотечний договір № 9275 від 07.11.2007 року (аркуші справи 14-20).
01 липня 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального коругу ОСОБА_3 було вичнено виконавчий напис, відповідно до якого було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (аркуш справи 21).
Статтями 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права на вимогу минуло не більше трьох років.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Тобто, із вказаних норм права вбачається, що заборгованість має бути безспірною та не потребує доказування.
Згідно наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20/5 від 03.03.2004 року вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобовязання.
Відповідно до пункту 286 Інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах про нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» передбачено, що правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, має бути оспорена боржником в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. У цих випадках справа розглядається в позовному провадженні, позивачем в якому є кредитор, а відповідачем - боржник.
Законом України від 15.03.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження» частина 7 статті 50 Закону України «Про нотаріат» доповнено реченням такого змісту «Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача».
Проаналізувавши матеріали цивільної справи суд дійшов висновку, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус встановивши відповідність умов кредитного договору вимогам закону та визнавши надані відповідачем документи до зави про вчинення виконавчого напису достатніми для вчинення такого напису, передчасно встановив безспірність цих вимог, не враховував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості. Банк мав проінформувати позивача про розмір заборгованості позичальника до моменту вчинення виконавчого напису і в разі відсутності заперечень з його сторони, сума заборгованості була б безспірною.
Судом з'ясовано, що між сторонами має місце спір щодо розміру заборгованості та ця заборгованість не носить безспірного характеру.
Згідно статті 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до частини 3 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевказаного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі статей 15, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах про нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, постанови Кабінету Міністрів України «Про Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, с у д -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинений 01 липня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 3983, за яким звернуто стягнення на квартиру номер АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, котра народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Юрга Юргінського району Тюменської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, місце роботи - не відоме, та задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного нерухомого майна вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», у розмірі 45134 доларів США 75 центів, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 359881 грн. 92 коп., в тому числі сума заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 38167 доларів США 53 цента, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 304328 грн. 80 коп., сума за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом - у розмірі 5389 доларів США 02 цента, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 42969 грн. 35 коп., заборгованості за нарахованою пенею у розмірі 1088 доларів США 20 центів, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 8676 грн. 76 коп., сума штрафів за порушення зобов'язань - у розмірі 490 доларів США 00 центів, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 3907 грн. 01 коп., а також витрати за вчинення нотаріальної дії - 2200 (дві тисячі двісті) грн., загальна сума становить 45134 (сорок п'ять тисяч сто тридцять чотири) доларів США 75 центів, що еквівалентно відповідно курсу НБУ на 15.06.2011 року - 359881 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 92 коп. та 2200 (дві тисячі двісті) грн. .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Київським районним судом м. Сімферополя в сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп., а всього 88 (вісімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя