Справа № 2-3240/2011
19.12.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя АР Крим у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі, треті особи - Кримська республіканська установа «Центр медико-соціальної експертизи», Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної республіки Крим, про стягнення витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за інвалідом першої групи за трудовим каліцтвом, покладення обов'язку виконати певні дії тощо -
12.08.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі, про стягнення витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за інвалідом першої групи за трудовим каліцтвом, покладення обов'язку виконати певні дії тощо. Свої вимоги виклав у тексті позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з мотивів та підстав викладених у позові.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі Аблякімова Е.Р. категорично заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1 з мотивів, викладених, як в письмових поясненнях суду, так й в додатково наданих документах тощо.
Представник третьої особи - Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи» Велім О.В., в судовому засіданні дала пояснення по суті позову, вважаючи заявлені вимоги не обґрунтованими.
Третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної республіки Крим, залучене по справі ухвалою суду від 17 листопада 2011 року (аркуш справи 147), в судове засідання явку свого представника не забезпечило, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши з'явившихся учасників процесу, проаналізувавши матеріали цивільної справи та додатково надані письмові документи та докази, суд дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на Сімферопольському виноробному заводі водієм автомобілю та був суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві. 23 травня 1984 року в гаражі, в період проведення технічного обслуговування автомобілю, з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав пошкодження, які призвели до інвалідності.
У зв'язку з відсутністю акту про нещасний випадок на виробництві по формі Ф-1 висновком МСЕК від 12.03.2001 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом 2 групи загального захворювання.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 17 березня 204 року (справа № 2-1263/04) встановлений факт того, що з ОСОБА_1 23 травня 1984 року в період виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві (аркуш справи 7). Рішення набуло чинності 16.09.2004 року.
На виконання судових рішень 28.09.2004 року підприємством був складений акт про нещасний випадок з ОСОБА_1 на виробництві по формі Н-1.
Згідно матеріалам справи та пояснень сторін позивач ОСОБА_1 був декілька раз оглянутий МСЕК: так рішенням МСЕК від 18.04.2005 року за результатами огляду позивача ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 групи загального захворювання, а ступень стійкої втрати професійної працездатності визначено 20%; рішенням МСЕК від 10.05.2006 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 групи по трудовому каліцтву, а ступень стійкої втрати професійної працездатності визначено 65%; рішенням МСЕК від 21.11.2007 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 1 групи по трудовому каліцтву, а ступень стійкої втрати професійної працездатності визначено 65%.
Згідно приписів абзацу частини 4 статі 34 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 року (зі змінами та доповненнями) «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.
Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість (абзац 6 частини 4 статті 34 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 року зі змінами та доповненнями).
Згідно матеріалам цивільної справи рішенням МСЕК від 21.11.2007 року визначено потребу позивача ОСОБА_1 в медікоментозному лікуванні, в тому числі стаціонарному, тростці, санаторно-курортному лікуванні нервово-соматичного профілю по показанню (аркуш справи 62).
Згідно пункту 1.3. Положення про забезпечення необхідними видами догляду інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.10.2005 року № 66, МСЕК встановлює потребу потерпілого у необхідних видах догляду:
1) спеціального медичного догляду потребують інваліди, яким необхідні життєво важливі щоденні багаторазові медичні маніпуляції (уколи, перев'язки, промивання порожнин тіла тощо);
2) постійного стороннього догляду потребують інваліди, які не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги під час прогулянок тощо);
3) побутового обслуговування потребують інваліди, які за наслідками травм чи професійного захворювання нездатні себе обслуговувати, оскільки мешкають у приміщеннях з несприятливими соціально-побутовими умовами, (відсутні централізоване водопостачання, опалення, каналізація, громадський транспорт тощо), а також у разу неможливості розміщення одиноких інвалідів у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах ветеранів війни та праці).
З наданих суду письмових документів та доказів вбачається, що рішенням МСЕК від 21.11.2007 року визначено потребу позивача ОСОБА_1 в постійному сторонньому догляді (аркуші справи 20, 122 зворот). На цьому засіданні був присутнім представник Фонду. Довідка № 016578 серія КР-2007 була видана наруки особисто позивачу ОСОБА_1 Відповідно до пункту 24 «Положення про медико-соціальну експертизу» № 1317, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року, виписка з акту обстеження МСЕК ( № 157-1/0) в триденний строк була направлена до відділення Пенсійного Фонду України по місту проживання ОСОБА_1 (аркуш справи 86).
Проаналізувавши вищенаведене суд вважає за необхідне зазначити, що твердження представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі про те, що рішенням МСЕК від 21.11.2007 року не визанчена ОСОБА_1 необхідність у постійному сторонньому догляду є хібними та такими, що спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.
Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно в рішенні МСЕК від 21.11.2007 року не йдеться про необхідність встановення ОСОБА_1 такого виду догляду як побутове обслуговування, а тому в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.
Відповідно до статті 2 Положення про забезпечення необхідними видами догляду інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.10.2005 року № 66, інваліди, яким за рішенням МСЕК встановлено потребу у необхідних видах догляду, звертаються до відділень виконавчої дирекції Фонду з відповідною заявою, яка реєструється в журналі, згідно з додатком (пункт 2.2). На підставі рішення МСЕК за заявою інваліда відділення виконавчої дирекції Фонду приймають постанову про фінансування витрат на необхідні види догляду потерпілому (пункт 2.3.). Інваліди першої групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання подають висновок МСЕК тільки для встановлення спеціального медичного догляду. На постійний сторонній догляд і побутове обслуговування інвалідам першої групи висновок МСЕК не потрібний. Інваліди першої групи за сукупністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання і загального захворювання подають висновок МСЕК з визначенням видів догляду відповідно до кожної сукупної причини інвалідності окремо з урахуванням відсотків стійної втрати працездатності (пункт 2.4.) Рішення про фінансування витрат інвалідам на необхідні види догляду приймаються робочими органами виконавчої дирекції Фонду протягом не більше 10 днів з дня надходження заяви інваліда (пункт 3.1.)
В ході розгляду справи по суті судом з'ясовано, що позивач ОСОБА_1 не звертався ані до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі, ані до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної республіки Крим з відповідною заявою про отримання визначеного висновком МСЕК такого виду догляду як постійний сторонній догляд. Ця обставина підтверджена в суді як поясненнями представника Фонду з наданням суду копій журналу про реєстрацію вхідної кореспонденції, так й особистими поясненнями суду позивача ОСОБА_1 Пояснення в суді представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про те, що фінансування такого виду догляду повинно було проводитися позивачу ОСОБА_1 Фондом автоматично, тобто без будь-якої заяви позивача, спростовуються вищенаведеними нормативними актами, а тому вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання його права на отримання додаткових витрат на постійний сторонній догляд починаючи з 21.11.2007 року, покладення зобов'язання на Фонд призначити та виплатити позивачу заборгованість в сумі 24741 грн. 25 коп. за період з 21.11.2007 року по 31.08.2011 року та встановлення розміру додаткових витрат станом на 01.09.2011 року - задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на законі.
Разом з тим суд вважає зазначити, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися за отриманням зазначеного у рішенні МСЕК виду догляду шляхом подання відповідної заяви до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі або до Пенсійного Фонду України в Київському районі міста Сімферополя.
Стосовно вимог позивача про покладення зобов'язання на відповідача щорічно надавати йому безоплатну путівку на санаторно-курортне лікування за медичним висновком суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно приписів абзацу першому частини 5 статі 34 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 року зі змінами та доповненнями «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1 групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд соціального страхування від нещасних випадків у розмірі, встановленому правлінням Фонду.
Згідно пункту 2.1. постанови № 49 від 31.10.2007 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якою затверджено “Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування”, організація санаторно-курортного лікування потерпілих здійснюються за рахунок коштів Фонду. Санаторно-курортні путівки придбаваються виконавчою дирекцією Фонду та видаються потерпілим робочими органами виконавчої дирекції Фонду. Підставою для збезпечення потерпілих путівками для санаторно-курортного лікування є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії (далі по тексту МСЕК). Облік потерпілих, які потребують забезпечення путівками відповідно до Закону та Положення, здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за міцезнаходжєенням особової справи на підставі висновку МСЕК та заяви потерпілого (пункт 3.1 Положення).
Матеріалами цивільної справи, наданими суду письмовими документами та поясненнями з'явившихся до суду учасників процесу, достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 рішенням МСЕК від 21.11.2007 року визнаний інвалідом 1 групи по трудовому каліцтву. Цим же рішенням МСЕК від 21.11.2007 року визначено потребу позивача ОСОБА_1 в санаторно-курортному лікуванні нервово-соматичного профілю по показанню (аркуш справи 62).
Відповідно до приписів пункту 2.6 вищезазначеної постанови потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:
- інваліди I групи щороку;
- інваліди II групи один раз на два роки;
- інваліди III групи один раз на три роки.
Виходячи з вищенаведенного суд прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 має право, як інвалід 1 групи по трудовому каліцтву, щорічно отримувати від відповідча безоплатно путівку для санаторно-курортного лікування нервово-соматичного профілю за медичним висновком лікаря. Посилання Фонду в своїх запереченнях на роз'яснення голови Республіканського МСЕК № 3 Буйневича Є.В. (аркуш справи 63) про те, що трудове каліцтво ОСОБА_1 відповідає раніше встановленій 2 групі інвалідності не може бути прийнято судом, оскільки так звані «роз'яснення» не мають юридичної сили, не передбачені діючим законодавством, вони суперечать нормативним документам України з цього питання, фактичним обставинам, матеріалам цивільної справи та письмовим доказам.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (статті 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України).
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процессуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки обидві сторони звільненні від сплати судового збору відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 року (зі змінами та доповненнями) «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; Положення про забезпечення необхідними видами догляду інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.10.2005 року № 66; постанови № 49 від 31.10.2007 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якою затверджено “Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування”; «Положення про медико-соціальну експертизу» № 1317, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, с у д -
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі, треті особи - Кримська республіканська установа «Центр медико-соціальної експертизи», Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної республіки Крим, про стягнення витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за інвалідом першої групи за трудовим каліцтвом, покладення обов'язку виконати певні дії тощо - задовольнити частково.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі щорічно надавати ОСОБА_1, як інваліду 1 групи по трудовому каліцтву, безоплатно путівку для санаторно-курортного лікування нервово-соматичного профілю за медичним висновком лікаря.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя