Справа № 2-3578/2011
20.12.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КРП «СМБРТІ», про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та застосування наслідків його недійсності, -
12 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - КРП СМБРТІ, про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та застосування наслідків його недійсності. Свої вимоги мотивувала тим, що 26.05.2008 року між нею та відповідачкою був укладений договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1. державну реєстрацію було вчинено 26.05.2008 року. При вчиненні даного договору вона помилилась щодо обов'язків відповідача за цим договором, оскільки при його укладенні внутрішня воля позивача була спрямована на передачу відповідачу належного їй будинку взамін на те, що відповідач буде її забезпечувати утриманням та доглядом довічно. У 2008 році до неї звернулась її донька, відповідачка у справі, яка на той момент проживала у гуртожитку, з приводу забезпечення позивачку утриманням та доглядом за умови, що та їй передасть у власність належній їй будинок. Але мало місце помилки, а саме: позивачкою було помилково укладено договір дарування. Після укладення даного договору, відповідачка деякий час забезпечувала доглядом позивачку, але останній рік перестала приїжджати, забезпечувати ліками та продуктами. Просить визнати недійсним договір дарування від 26.05.2008 року, застосувати наслідки недійсності договору дарування, скасувати державну реєстрацію даного договору та здійснити державну реєстрацію права власності на будинок з надвірними прибудовами АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про день слухання справи сповіщена належним чином. Від її представника надійшла заява про задоволення позову з мотивів та підстав, викладених у позові, у разі неявки відповідачки просила розглянути справу в заочному порядку.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про слухання справи сповіщена належним чином, суду надала заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, проти задоволення не заперечує та просить розглянути справу за її відсутністю у зв'язку з хворобою.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 Цивільного процесуального кодексу України. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача, так як мається достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Згідно з частиною 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (стаття 11 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до вимог статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані суду відповідно до приписів статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 26 травня 2008 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 1206 було посвідчено договір дарування житлового будинку (аркуші справи 7-8).
Відповідно до цього договору ОСОБА_1 передала безоплатно (подарувала) у власність своїй доньці ОСОБА_2 належну їй на праві особистої приватної власності жилий будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 прийняла в дар від свого імені даний жилий будинок.
Після укладання спірного договору позивачка продовжувала проживати у своєму будинку, а відповідачка надавала їй матеріальну допомогу у вигляді речей, продуктів харчування, ліків тощо, утримувала її та доглядала. Через два роки відповідачка припинила надавати позивачці будь-яку допомогу, в тому числі матеріальну.
В черві 2011 року позивачка дізналася про те, що фактично уклала договір дарування, що не відповідало її волевиявленню.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору з підстав статей 216, 229, 236 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 28 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням матеріалів справи суд вважає, що позивачкою не пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5, 6 статті 203 Ццивільного кодексу України. Частина 3 цієї статті вказує, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, а ле одна із сторон або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність, або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Проаналізувавши матеріали справи, з врахуванням заяви відповідачки про визнання позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачки стосовно визнання договору дарування від 26 травня 2008 року недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту вчинення.
Відповідно до пункту 10 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, є підставою для здійсненні державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
За таких обставин вимоги позивачки в частині застосування наслідків недійсності правочину також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу - 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 65 коп.
На підставі статей 203, 215-217, 228, 229, 236, 257, 261, 322, 717, Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, с у д, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КРП «СМБРТІ», про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та застосування наслідків його недійсності - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними прибудовами АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 травня 2008 року, з моменту укладення.
Скасувати державну реєстрацію договору дарування житлового будинку з надвірними прибудовами АДРЕСА_1 від 28 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_2.
Здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними прибудовами АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в Київському районному суді міста Сімферополя - 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 65 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя